судді Верховного Суду Калараша А. А.
до постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року
у справі № 757/35823/16-ц(провадження № 61-16286св23)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оленцевич Олена Анатоліївна, про витребування майна з незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів Музичко С. Г., Гаращенка Д. Р., Кулікової С. В.
Історія справи
1. У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорпіо» (далі - ТОВ «Скорпіо») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , у якому просило витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Скорпіо» квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 03 лютого 2017 року, внесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Оленцевич О. А.
3. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 02 червня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Скорпіо» відмовив.
4. Київський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Скорпіо» задовольнив. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року скасував та постановив нове рішення. Позов ТОВ «Скорпіо» задовольнив. Витребував з володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Скорпіо» квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,10 кв. м.
5. Верховний Суд постановою від 01 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року скасував. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Основні мотиви постанови Верховного Суду
6. Верховний Суд виходив із того, що можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.
7. Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 придбала спірну квартиру у ОСОБА_2 , як переможця прилюдних торгів.
8. Наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Скорпіо» пояснювало існуванням судового рішення, якенабрало законної сили, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та правом, передбаченим нормами статті 388 ЦК України, на витребування належного йому майна у добросовісного набувача.
9. Встановлено, що Господарський суд міста Києва рішенням від 11 червня 2014 року у справі № 5011-32/16515-12, яке після неодноразового перегляду справи набрало законної сили, визнав недійсними результати прилюдних торгів.
10. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погодилася із висновком апеляційного суду щодо задоволення віндикаційного позову із тих підстав, що сам лише факт набрання законної сили судовим рішенням про визнання результатів прилюдних торгів недійсними не є обов'язковою підставою для витребування реалізованого на цих прилюдних торгах предмета іпотеки від добросовісного набувача на користь іпотекодавця без урахування усіх інших фактичних обставин.
11. Висновок про обґрунтованість заявлених до суду вимог позивача, як власника майна, переданого в іпотеку, на яке було звернуто стягнення шляхом проведення прилюдних торгів, апеляційний суд зробив без прийняття до уваги факту доведеності невиконання боржником взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого було звернуто стягнення на спірну квартиру - предмет іпотеки, без аналізу підстав за яких прилюдні торги були визнані недійсними та без надання оцінки тому, що при розгляді справи про визнання торгів недійсними в якості співвідповідача не було залучено переможця торгів ОСОБА_2 та не встановлення порушення прав боржника з боку переможця торгів.
12. Натомість колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених ТОВ «Скорпіо» позовних вимог у справі, що переглядається, у зв'язку із порушенням справедливого балансу у випадку витребування спірної квартири (іпотечного майна) у добросовісного набувача на користь боржника, який неналежно виконував зобов'язання за кредитним договором.
13. Разом із цим, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не підтримала позицію місцевого суду про те, що у справі, яка переглядається, належним способом захисту прав позивача є пред'явлення кондикційного позову, передбаченого нормами статті 1212 ЦК України.
Мотиви окремої думки
14. З позицієюВерховного Суду не погоджуюсь, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України викладаю окрему думку.
15. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
16. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, якіне суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
17. Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
18. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів [стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)].
19. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
20. Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
21. Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
22. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
23. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
24. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
25. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 100)).
26. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.
27. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
28. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
29. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
30. За статтею 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
31. Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вказував на те, що переможець торгів ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру на користь відповідача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, проте судовим рішенням, яке набрало законної сили, прилюдні торги визнані недійсними. Отже, спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею, а тому підлягає витребуванню у останнього власника.
32. Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
33. За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
34. Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
35. Згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 15 травня 2019 року, справа № 678/301/12, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
36. Таким чином, відчуження майна з торгів наступному власнику є правочином купівлі-продажу, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, шостою статті 203 ЦК України на підставі частини першої статті 215 ЦК України.
37. У справі встановлено, що дійсність результатів прилюдних торгів з продажу трикімнатної квартири загальною площею 56,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була предметом розгляду судами в порядку господарського судочинства у справі № 5011-32/16515-2012.
38. Господарський суд міста Києва рішенням від 11 червня 2014 року у справі № 5011-32/16515-12 визнав недійсними результати прилюдних торгів. Своє рішення суд мотивував тим, що відповідач ПП «СП «Юстиція» не забезпечило безперешкодне прийняття всіх заяв на участь в аукціоні, а також не виконало вимоги Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та не зазначило додаткову інформацію щодо об'єкта, а саме: про його призначення, обмеження на його використання, процес зносу та відомостей про земельну ділянку, на якій він розташований. Наведені порушення суд вважав такими, що вплинули на формування результатів прилюдних торгів.
39. Київський апеляційний господарський суд постановою від 10 вересня 2014 року у справі № 5011-32/16515-12 вказане рішення суду скасував та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Скорпіо» до ПП «СП «Юстиція»про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з продажу квартири, відмовив.
40. Вищий господарський суд України від постановою від 26 листопада 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року у справі скасував, справу передав на новий апеляційний розгляд.
41. Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 10 березня 2015 року припинив апеляційне провадження у справі № 5011-32/16515-12 за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_2 .
42. Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що суд апеляційної інстанції, припиняючи апеляційне провадження з тієї підстави, що суб'єкт господарювання - ПП «СП «Юстиція», відповідач у справі, припинив свою діяльність за відсутності правонаступників, не скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, що, в свою чергу, свідчить про чинність такого рішення та набрання ним законної сили.
43. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
44. Згідно з частиною другою статті 388 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
45. Правило частини другої статті 388 ЦК України виключає будь-яку можливість витребування власником свого майна від особи, яка придбала майно в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а також від особи, якій таке майно згодом було відчужено.
46. Отже, позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних (публічних) торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
47. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 640/14276/17, від 08 грудня 2022 року у справі № 352/1960/16-ц, від 15 лютого 2023 року в справі № 592/19484/19, від 01 березня 2023 року у справі № 668/12003/15-ц.
48. Таким чином, оскільки наявне рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року, яке набрало законної сили, про визнання недійсними прилюдних торгів, за якими ОСОБА_2 набула у власність спірне майно, наявні підстави витребування цього майна у відповідача ОСОБА_1 , яка стала власником спірного майна за договором купівлі-продажу від 14 квітня 2015 року, укладеним між нею та ОСОБА_2 .
49. Вважаю, що за обставин цієї справи витребування майна є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
50. Разом із цим, відповідач ОСОБА_1 не позбавлена можливості на захист її прав шляхом заявлення позову про компенсацію вартості спірного майна відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, наведеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
51. Підсумовуючи наведене, вважаю, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, врахував усталену практику Верховного Суду та дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ТОВ «Скорпіо».
52. Отже, у Верховного Суду були відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із змінною рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції постанови від 01 жовтня 2025 року.
Суддя: А. А. Калараш