17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 453/1232/20
провадження № 61-13127св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сколівська міська рада Львівської області, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, в складі судді Микитина В. Я., від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду, в складі колегії судів: Приколоти Т. І.,
Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., від 18 квітня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сколівської міської ради Львівської області, комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ») про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, визнання недійсними технічної документації на об'єкти нерухомого майна, свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
2. Позов мотивований тим, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та
ОСОБА_6 проживали у будинку АДРЕСА_1 , і за життя розпорядилися вказаним майном склавши заповіти на користь ОСОБА_1 .
3. ОСОБА_1 прийняла спадщину, а рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року за нею ( ОСОБА_1 ) визнано у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
4. Позивачі стверджують, що після набрання рішенням суду законної сили,
ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності у встановленому поряду, що підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав № 33899486, сформований 20 квітня 2012 року державним реєстратором КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» Данильченко М. І. на підставі вказаного рішення суду. Проте, у цьому Витязі про державну реєстрацію прав мова йде лише про житловий будинок, а про приналежні до нього господарські будівлі та споруди нічого не вказано, зокрема про великий підвал під вікнами, а також про спільні із суміжним житловим будинком АДРЕСА_1 , хвіртку та колодязь, відомості про які також не зазначені у виготовленому на замовлення
ОСОБА_6 29 березня 2010 року КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» технічному паспорті на житловий будинок.
5. Крім того, у технічному паспорті відсутній також план земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, хоча відповідна ділянка увійшла до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 .
6. На їхні неодноразові звернення до КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, правонаступником якої є Сколівська міська рада Львівської області, з приводу внесення змін, корективів та доповнень до існуючої технічної документації на житловий будинок та документів про реєстрацію права власності на житловий будинок жодних дій вчинено не було, натомість були сфальсифіковані відповідні технічні та правовстановлюючі документи на суміжний житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого був ОСОБА_4 , а на цей час - ОСОБА_3 . До цих документів були внесені спільні ворота, хвіртка та колодязь, а також розміщені на присадибній земельній ділянці батьківські металеві рейки.
7. Стверджують, що ОСОБА_3 вчиняє позивачам перешкоди у користуванні успадкованим ОСОБА_1 майном, зокрема спільними воротами, хвірткою та колодязем. Ставши власником суміжного житлового будинку
АДРЕСА_1 , відповідач спочатку захопив вказані господарські споруди, після чого їх знищив та переобладнав без дозволу позивачів, чим унеможливив доступ до газового лічильника.
8. Наголошують, що їх позбавлено спільного проходу та проїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки на підставі сфальсифікованих документів ОСОБА_3 приватизував частину земельної ділянки, по якій проходить такий проїзд.
9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:
- зобов'язати ОСОБА_3 повернути становище, яке існувало до порушення права, зокрема звільнення спільного заїзду і проходу, проходу до газового лічильника, спільних воріт і хвіртки до житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , і надання безперешкодного доступу до вказаного будинку по земельній ділянці без обмежень у користуванні та розпорядженні майном у спільній сумісній власності;
- визнати недійсним технічний паспорт, виданий КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» на ім'я ОСОБА_3 та всю технічну документацію,
- відшкодувати моральну шкоду за позбавлення права на користування спільним майном;
- визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину, видане
ОСОБА_4 , а також технічний паспорт, виданий КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» на ім'я ОСОБА_4 , та договір купівлі-продажу спільних воріт і хвіртки, які належать ОСОБА_1 , а також про відшкодувати моральну шкоду за позбавлення права на користування спільним майном;
- визнати незаконними дії, рішення та бездіяльність посадових осіб Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, правонаступником якої є Сколівська міська рада Львівської області, відносно фальсифікації документів та незаконного відчуження воріт і хвіртки, проходу і заїзду, тобто відчуження майна, набутого в порядку спадкування ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- зобов'язати скласти акти обстеження земельної ділянки у АДРЕСА_1 від 14 та 18 вересня 2015 року та надати довідку про спільний прохід і заїзд із господарської та земельно-кадастрової книги № 267 і про спільні ворота, хвіртку;
- зобов'язати КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» виправити помилки, допущені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , сказавши про спільні ворота, хвіртку, спільний колодязь, металеві рейки, підвал під вікнами, а також надати відповідний Витяг про державну реєстрацію цих об'єктів;
- зобов'язати КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» скласти належно оформлений акт обстеження побутових умов у АДРЕСА_1 із вписанням юридичного факту спільних воріт, хвіртки, металевої рейки, спільного колодязя, підвалу від 10 лютого 2016 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
10. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , на праві власності чи іншому речовому праві
ОСОБА_2 не належить і його права не порушені.
12. Водночас позивачка ОСОБА_1 не надала доказів фальсифікації документів, які є складовою технічної документації на це домоволодіння, а також доказів неправомірності набуття ОСОБА_4 , а потім
ОСОБА_3 права власності на суміжне домоволодіння
АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування домоволодіння.
13. ОСОБА_1 не довела суду порушення її права власності на належне їй домоволодіння та необхідність здійснення такого захисту у визначений нею спосіб.
14. Крім того, позивачка не надала доказів на підтвердження існування спільних із суміжним домоволодінням АДРЕСА_1 , хвіртки та колодязя, які були господарськими спорудами належного ОСОБА_1 домоволодіння.
15. При цьому суди врахували, що ОСОБА_6 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , не оспорював обставин відсутності вказаних господарських споруд у виготовленому на його замовлення КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» технічному паспорті на житловий будинок
АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у позові фактично просить визнати недійсними технічну документацію на обидва домоволодіння, свідоцтво про право на спадщину на суміжне домоволодіння та договір його купівлі-продажу; визнати незаконними та/чи протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідачів, проте не конкретизує які саме.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У вересні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 453/1232/20, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1 (суд не дослідив зібрані у справі докази) та 3 (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи) частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд та суд першої інстанції проігнорували неодноразово заявлені відводи суддям, у задоволенні яких було безпідставно відмовлено.
23. Вважають, що апеляційний суд діяв упереджено, проігнорував викладені в апеляційний скарзі посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не взяв до уваги надані позивачами доводи, докази та пояснення.
24. Крім того, колегія суддів не врахувала, що у протоколі судового засідання в суді першої інстанції відсутні докази та пояснення, надані позивачами з приводу захоплення спільного проходу, проїзду, воріт та хвіртки.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. З технічного паспорта на садибний житловий будинок
АДРЕСА_1 , виготовленого КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» на замовлення батька ОСОБА_1 - ОСОБА_6 29 березня 2010 року, вбачається, що вказаний будинок, загальною площею приміщень 50,3 кв. м збудований у 1954 році (позначений літерою А-1), з верандою (позначена літерою «А»), до нього приналежні збудовані у 1954 році господарські будівлі - вбиральня (позначена літерою «Б»), сарай (позначений літерою «Д»), збудовані у 1980 році два навіси (позначені літерами «В» і «Г) та облаштовані у 1954 році господарські споруди - огорожа № 1, огорожа № 2. Про наведені технічні характеристики вказаного домоволодіння зазначено також у складеному КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» на замовлення ОСОБА_6 30 липня 2010 року
№ 2110 висновку по технічний стан приватного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами. Ці технічні характеристики підтверджені матеріалами інвентаризаційної справи на будинок.
АДРЕСА_1 . З рішення виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 22 жовтня 2010 року
№ 103 «Про оформлення та реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами» вбачається, що за
ОСОБА_6 зареєстровано право власності із видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами; доручено КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 . При ухваленні цього рішення взято до уваги висновок про технічний стан приватного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами від 30 липня 2010 року № 2110.
27. Вказане рішення виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області ОСОБА_6 за життя не оспорював і воно не було у встановленому порядку визнане незаконним або скасоване.
28. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року у справі № 1320/16/2012, яке набрало законної сили 03 квітня
2012 року, визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_6 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами.
29. Цим рішенням суду встановлено, що ОСОБА_6 не зареєстрував своє право власності на вказаний будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами на підставі рішення Виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 22 жовтня 2010 року № 103 «Про оформлення та реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами». За ОСОБА_6 рахувалася земельна ділянка орієнтовною площею 0,0600 га для обслуговування зазначеного житлового будинку.
30. З Витягу про державну реєстрацію прав № 33899486, сформованого
КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» 20 квітня 2012 року, вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 36494652. Реєстраційні дані відповідають змісту резолютивної частини рішення суду.
31. Судами встановлено, що після реєстрації за ОСОБА_1 права власності на вказаний будинок з відповідним замовленням робіт з проведення технічної інвентаризації позивачка не зверталася до КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» чи інших ліцензованих установ. Нова технічна документація не виготовлялася.
32. ОСОБА_1 зверталася до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку. За результатами розгляду заяви органом місцевого самоврядування 01 грудня 2015 року ухвалено рішення № 58 про надання такого дозволу, проте ОСОБА_1 цим дозволом не скористалася, на затвердження необхідну технічну документацію не подала, а земельна ділянка для обслуговування належного ОСОБА_1 житлового будинку у власність не була передана.
33. Суди встановили, що позивачами не надано доказів наявності у складі домоволодіння ОСОБА_1 таких господарських споруд як: спільні ворота, хвіртка та колодязь. Також не надано містобудівної документації на підтвердження існування спільного проходу та/чи проїзду, зокрема, - відомостей із генерального плану смт. Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області та/чи викопіювання з проектного плану території зі схемою проектних планувальних обмежень та/чи викопіювання з схеми
вулично-дорожньої мережі й зовнішнього транспорту генерального плану
смт. Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області, з яких би вбачалося існування дороги загального та/чи спільного користування, яка б вела з вулиці І. Франка до належного ОСОБА_1 домоволодіння
АДРЕСА_1 . Докази на підтвердження ухвалення Сколівською міською радою Львівської області чи її правопопередником - Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області рішення про спільний проїзд на земельній ділянці до її передачі у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 14 березня 2019 року № 269 «Про затвердження технічної документації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0617 га по АДРЕСА_1 » відсутні.
35. Будь-яких обмежень у наданні ОСОБА_3 у власність зазначеної земельної ділянки у відведеній площі не було, відповідні відомості у Державному земельному кадастрі з цього приводу не були зареєстровані.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиви на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
40. Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
41. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
42. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
43. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
44. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
45. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
46. За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
47. Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
48. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
49. Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
50. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
51. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
52. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
53. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
54. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
55. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
56. Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
57. Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
58. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року у справі
№ 1320/16/2012 набула право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 на житловий будинок
АДРЕСА_1 , з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами.
59. Відмовляючи в задоволенні позову, суди дослідили наявні у справі докази та дійшли висновку що позивачами не доведено існування спільних із суміжним будинком воріт, хвіртки та колодязя, які були господарськими спорудами, приналежними саме домоволодіння ОСОБА_1 .
60. При цьому суди правильно врахували, що ОСОБА_6 , спадкоємцем якого є позивачка ОСОБА_1 , за життя не оспорював обставини відсутності вказаних господарських споруд у виготовленому на його замовлення КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ» технічному паспорті на житловий будинок
АДРЕСА_1 .
61. ОСОБА_1 не надала доказів фальсифікації документів, які є складовою технічної документації на домоволодіння, а також факту неправомірного набуття ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_3 права власності на суміжне домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування цього домоволодіння.
62. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням зазначених вище критеріїв оцінки доказів та застосуванням балансу вірогідностей, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність позивачами заявлених вимог.
63. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
64. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
65. Позивачі ініціювали вирішення заявленого спору шляхом подання позову у 2020 році та мали достатньо часу для реалізації процесуальних прав щодо доведення своїх позовних вимог.
66. Заявлені позивачами відводи судді Микитин В. Я. в суді першої інстанції та судді Мікуш Ю. Р. в апеляційному суді були вирішені у передбаченому процесуальним законом порядку та у їх задоволенні відмовлено із наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується і Верховний Суд.
67. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
68. Верховний Суд також зауважує, що склад суду формується не за бажанням учасників справи, а у визначеному процесуальним законом порядку. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи є порушенням права на справедливий суд.
69. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
70. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
71. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
72. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
73. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а тому відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи, про що просили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення
2. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников