Справа № 129/1886/25
Провадження по справі № 2-аз/129/2/2025
16.10.2025 року місто Гайсин Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Дєдов С.М., розглянувши заяву представника позивача адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни, поданої в інтересах позивача ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Встановив:
Представником позивача Дмитришиною Т.І. подано до Гайсинського районного суду в інтересах позивача ОСОБА_1 заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій заявлено вимогу, - зупинити стягнення за виконавчим провадженням серії ВП №77752190 від 08.04.2025 року, яке здійснюється Головним державним виконавцем Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задоянчук Оленою Василівною на підставі постанови № 507, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 гривень, до моменту набрання законної сили рішення Гайсинського районного суду Вінницької області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову (клопотання) обґрунтовано тим, що відповідно до Ордеру серії АВ №1187195 від 24.02.2025 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги №24/02/25 від 24.02.2025 року адвокат Дмитришина Т.І. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 .
У провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області знаходиться справа № 129/1886/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Головним державним виконавцем Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задоянчук Оленою Василівною було постановлено відкрити провадження серії ВП №77752190 від 08.04.2025 року з виконання постанови № 507, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 гривень.
12 вересня 2025 року головним державним виконавцем Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задоянчук О.В. для забезпечення виконання вищевказаної постанови № 507 від 26.09.2024 року було постановлено накласти арешт на: 1) транспортний засіб RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ; 2) грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 37715 гривень.
При цьому, слід додати, що з банківського рахунку ОСОБА_1 вже примусово було стягнуто кошти, що становлять заробітну плату боржника, у розмірі 5046 гривень 05 копійок. Відтак, сума до сплати за виконавчим провадженням серії ВП №77752190 від 08.04.2025 року наразі становить 32668 гривень 95 копійок.
Однак, варто наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 було зроблено правовий висновок про те, що не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами й на всі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.
Також необхідно зазначити, що Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, № 3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, № 19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.
Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява № 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 Справа Байсаков та інші проти України Європейський суд зазначив, "... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов'язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II).
Однак, якщо заявник намагається запобігти своєму висланню з Договірної держави, такий засіб юридичного захисту буде ефективним лише в разі, якщо він автоматично зупиняє дію оскаржуваного рішення (див. рішення у справі "Жебремедин [Габерамадієн] проти Франції", N 25389/05, п. 66, ЄСПЛ 2007-V) (пункт 75).
З огляду на вищезазначене, представник вважає, що ефективне використання інституту забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення за виконавчим провадженням серії ВП №77752190 від 08.04.2025 року, яке здійснюється головним державним виконавцем Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задоянчук Оленою Василівною на підставі постанови № 507, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, до моменту набрання законної сили рішення Гайсинського районного суду Вінницької області у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, унеможливить порушення його прав та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Окрім цього, згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 статті 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Згідно із п. 2) ч. 1ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
На думку сторони позивача вжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що подана заява про забезпечення адміністративного позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України, внаслідок чого відсутні підстави для залишення її без розгляду. У свою чергу зміст поданої заяви, характер способу забезпечення позову, про застосування якого просить позивач, зміст спірних публічно-правових відносин, а також пред'явлених позовних вимог, сукупність наданих матеріалів справи усе це у своїй сукупності надає суду можливість розглянути подану заяву без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення адміністративного позову, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст.150 КАС України Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заявлені заходи забезпечення позову відповідають ч. 1 ст. 151 КАС України, а також відповідають вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 151 КАС України, згідно з якими заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
На додаток до цього у ч. 6 ст. 154 КАС України встановлюється, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дає можливість суду зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову це особливий та винятковий процесуальний механізм, яким створюються умови для ефективного та належного виконання майбутнього судового рішення по справі, яким вирішено питання щодо прав, свобод та законних інтересів позивача. При цьому застосування такого процесуального механізму дозволяється лише у чітко визначених процесуальним законодавством винятках, які пов'язані або 1) з очевидною протиправністю рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення ними прав, свобод, законних інтересів осіб; або 2) з тим, що невжиття відповідних заходів створить суттєві перешкоди або взагалі унеможливить виконання остаточного судового рішення по справі.
Відповідно до пункту 4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій N R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі N 826/10936/18.
Таким чином, суд, розглядаючи питання забезпечення адміністративного позову повинен виважено підходити до встановлення балансу між необхідністю забезпечення прав та свободи позивача у зв'язку з можливими невиконанням майбутнього судового рішення та правами, свободами, законними інтересами інших учасників справи чи осіб, щодо яких можуть мати вплив наслідки забезпечення позову, враховуючи при цьому винятковість та виключність заходів забезпечення позову як таких, що мають застосовуватися лише у крайньому випадку за наявності відповідних підстав.
Вищезазначене узгоджується і з Постановою КАС ВС від 11.01.2022 року у справі № 640/18852/21, в якій було зроблено висновок, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі № 1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Судом встановлено, що предметом позову є вимоги про скасування винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 постанови про накладення адміністративного стягнення №507 від 26 вересня 2024 року про накладання адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Враховуючи, що вказана постанова є виконавчим документом, а предметом спору є скасування вказаної постанови про адміністративне правопорушення, а тому суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинення стягнення на підставі постанови про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 КАС України, суд,
Постановив:
Заяву представника позивача адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни, поданої в інтересах позивача ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням серії ВП №77752190 від 08.04.2025 року, яке здійснюється Головним державним виконавцем Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задоянчук Оленою Василівною на підставі постанови № 507, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 гривень, до моменту набрання законної сили рішення Гайсинського районного суду Вінницької області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 тел. НОМЕР_5 .
Суддя: