07 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/88/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Жежеля С. С. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
третьої особи на стороні позивача - не з'явилися,
третьої особи на стороні відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 (колегія суддів у складі: Кощеєв І. М. - головуючий, Чус О. В., Іванов О. Г.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 (суддя Дупляк С. А.) у справі
за позовом Дніпропетровської обласної ради
до Кам'янської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Обласного комунального підприємства "Фармація",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Міська лікарня № 9",
про витребування майна із чужого незаконного володіння,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Дніпропетровська обласна рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам'янської міської ради, в якому просила витребувати із чужого незаконного володіння відповідача нерухоме майно, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, просп. Аношкіна, 72, а саме: в будівлі літ. "Е-7" на першому поверсі аптечні пункти-приміщення поз. XX, XXI загальною площею 18,1 м2, поз. ХVа, 6-2 загальною площею 18 м2; поз. IX, X загальною площею 30,4 м2.
1.2. Позовні вимоги Дніпропетровської обласної ради обґрунтовані тим, що спірні приміщення вибули з оперативного управління та балансу Комунального закладу "Кам'янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9"), а тому не були передані відповідачу в комунальну власність у складі майна цього закладу, визначеного рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 493-17/VII та актом приймання-передачі від 03.09.2019. Проте, за доводами позивача, незважаючи на наведене, відповідач незаконно зареєстрував за собою право комунальної власності на спірні приміщення.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 904/88/25, відмовлено в задоволенні позову Дніпропетровської обласної ради до Кам'янської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Дніпропетровської обласної ради, встановили, що 16.08.2019 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області". Відповідно до пункту 1.13 зазначеного рішення юридичну особу - КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" та закріплене за нею на праві оперативного управління майно передано до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янського, за умови прийняття відповідного рішення Кам'янською міською радою згідно із чинним законодавством України.
Господарські суди також установили, що згідно з актом приймання-передачі від 03.09.2019 та інвентаризаційним описом до нього всі будівлі лікарні були передані в цілому без виділення окремих приміщень. При цьому, як зазначили господарські суди, будь-яких зауважень щодо виключення із цього комплексу лікарні спірних приміщень аптечних пунктів у акті приймання-передачі від 03.09.2019 не вказано. Таким чином, як констатували суди, позивач на підставі рішення від 16.08.2019 № 493-17/VІІ передав відповідачу КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" у цілому (без вилучення будь-яких приміщень, зокрема й спірних).
На підставі викладеного господарські суди виснували, що відповідачу, крім приміщень самої лікарні, передано також інше майно, закріплене на праві оперативного управління за КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" (перелік майна міститься в інвентаризаційному описі, долученому до матеріалів справи). Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не оспорює рішення від 16.08.2019 № 493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області".
За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів наявності права власності Дніпропетровської обласної ради на спірні приміщення, не довів факту незаконного вибуття із власності позивача цих приміщень, а також не довів того, що реєстрація цілісного майнового комплексу лікарні № 9 за Кам'янською міською радою була проведена з порушенням законодавства. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили про недоведення позивачем права власності на спірні приміщення, факту незаконного вибуття із його власності цих приміщень, тому дійшли висновку, що в цьому випадку немає порушення прав Дніпропетровської обласної ради.
Оскільки суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведення порушення прав позивача, тому, за висновками судів попередніх інстанцій, в цьому випадку не можуть бути застосовані строки позовної давності, про які зазначав відповідач.
3. Короткий зміст касаційної скарги та відзивів на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі № 904/88/25, до Верховного Суду звернулося Обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - ОКП "Фармація") з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Дніпропетровської обласної ради.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОКП "Фармація" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОКП "Фармація", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 2, частин 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
3.4. При цьому ОКП "Фармація" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 2, частин 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", оскільки зазначені приписи цього Закону, на думку скаржника, не регулюють відносини між суб'єктами права комунальної власності щодо передачі об'єктів комунальної власності.
3.5. Крім того, за доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій з порушенням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України помилково не взяли до уваги обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі № 904/3118/24.
3.6. Дніпропетровська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОКП "Фармація" задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Дніпропетровської обласної ради. Дніпропетровська обласна рада зазначає, що спірні приміщення вибули з оперативного управління та балансу КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", а тому не були передані відповідачу в комунальну власність у складі майна КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", визначеного рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 493-17/VII та актом приймання-передачі від 03.09.2019.
3.7. Кам'янська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОКП "Фармація" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Кам'янська міська рада вважає, що доводи ОКП "Фармація", викладені в касаційній скарзі, не стосуються предмета спору та предмета доказування, а стосуються лише власних інтересів скаржника, які полягають у припиненні користування спірними приміщеннями.
3.8. 02.10.2025 до Верховного Суду від Дніпропетровської обласної ради надійшло клопотання, в якому позивач просить здійснювати розгляд справи без його участі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.06.2013 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 455-19/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області".
4.2. Пунктом 5.18 зазначеного рішення від 21.06.2013 №455-19/VI вирішено передати в господарське відання ОКП "Фармація", зокрема, нежитлове приміщення площею 18,0 м2, розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72, яке перебувало в оперативному управлінні КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9".
4.3. 01.08.2013 між Комунальним закладом "Дніпродзержинська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" (зараз - Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради "Міська лікарня № 9"), Дніпропетровською обласною радою та ОКП "Фармація" підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення площею 18,0 м2.
4.4. 27.12.2013 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 517-23/VІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", відповідно до якого передала в господарське відання ОКП "Фармація" нежитлове приміщення лікарні загальною площею 48,5 м2, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72, яке перебувало в оперативному управлінні КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9".
4.5. 12.03.2014 між КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", Дніпропетровською обласною радою та ОКП "Фармація" підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 48,5 м2 (18,1 м2, 30,4 м2), розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72.
4.6. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.08.2015 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на цілісний майновий комплекс КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9".
4.7. Згідно з витягом із рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2013 № 517-23/VІ 27.08.2015 зареєстровано право господарського відання ОКП "Фармація" на об'єкти в будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі: аптечний пункт - приміщення поз. ІХ, Х загальною площею 30,4 м2, аптечний пункт - приміщення поз. ХХ, ХХІ загальною площею 18,1 м2 , а також аптечний пункт - приміщення поз. ХVа, 6-2 загальною площею 18,0 м2.
4.8. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій із посиланням на частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначили про встановлення в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 904/1667/22 обставин стосовно того, що Кам'янська міська рада 25.04.2019 прийняла рішення № 1392-32/VІІ "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Кам'янського юридичних осіб та закріпленого за ними на праві оперативного управління майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області".
4.9. У пункті 7 додатку до рішення від 05.04.2019 № 1392-32/VІІ зазначено, що Кам'янській міській раді передається юридична особа - КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", розташована за адресою: м. Кам'янське, просп. Аношкіна, 72.
4.10. 16.08.2019 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення №493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області".
4.11. Відповідно до пункту 1.13 зазначеного рішення юридичну особу - КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" та закріплене за нею на праві оперативного управління майно передано до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янського, за умови прийняття відповідного рішення Кам'янською міською радою згідно із чинним законодавством України.
4.12. 03.09.2019 Кам'янська міська рада прийняла рішення № 262 "Про затвердження акта приймання-передачі юридичної особи - Комунального закладу "Кам'янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", розташованої за адресою: м. Кам'янське, проспект Аношкіна, 72, та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янського".
4.13. Відповідно до акта приймання-передачі комісія у складі посадових осіб Дніпропетровської обласної ради та Кам'янської міської ради провела обстеження майна, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, просп. Аношкіна, 72, що передається зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янське. При цьому комісія у складі посадових осіб Дніпропетровської обласної ради встановила, що до складу майна, яке передається, входить майно КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" загальною балансовою вартістю 31 594 787,00 грн відповідно до інвентаризаційного опису, що додається та є невід'ємною частиною акта приймання-передачі. Згідно з актом приймання-передачі вирішено передати майно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янського.
4.14. Крім того, як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, у межах справи № 904/1667/22 встановлено, що з метою впорядкування та ефективного управління об'єктами нерухомого майна, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, враховуючи лист Управління охорони здоров'я Кам'янської міської ради від 30.09.2020 № 6/439, керуючись частиною 1 статті 59, частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Кам'янська міська рада 28.10.2020 прийняла рішення № 2061-47/VІІ "Про припинення права господарського відання на нерухоме майно комунальної власності міста".
4.15. Пунктом 1 зазначеного рішення від 28.10.2020 № 2061-47/VІІ Кам'янська міська рада вирішила припинити право господарського відання правокористувача - ОКП "Фармація" на нерухоме майно комунальної власності, розташоване за адресами: м. Кам'янське, просп. Аношкіна, 72; м. Кам'янське, вул. В'ячеслава Чорновола, 79-А; м. Кам'янське, вул. Сергія Слісаренка, 3; м. Кам'янське, вул. Колеусівська, 12.
4.16. Як установили господарські суди, зміст витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень свідчить про реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", у тому числі на приміщення лікарні за номером Е-7 загальною площею 9856 м2. Власником цього майнового комплексу зазначено територіальну громаду сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради (зареєстровано 11.07.2015).
4.17. 28.04.2020 рішенням державного реєстратора здійснено державну реєстрацію права власності територіальної громади в особі Кам'янської міської ради на цілісний майновий комплекс Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Міська лікарня № 9", у тому числі приміщення лікарні за номером Е-7 загальною площею 9856 м2.
4.18. Підставою для державної реєстрації були: акт приймання-передачі, виданий 03.09.2019, видавник: Кам'янська міська рада; Дніпропетровська обласна рада; рішення, серія та номер: 1531-35/VІІ, виданий 04.09.2019, видавник: Кам'янська міська рада; рішення, серія та номер: 262, виданий 03.09.2019, видавник: Виконавчий комітет Кам'янської міської ради; рішення, серія та номер: 1392-32/VII, виданий 25.04.2019, видавник: Кам'янська міська рада; додаток 1 до рішення № 1531-35/VІІ, Статут від 04.09.2019; видавник: Кам'янська міська рада; додаток 2 до рішення № 1531-35/VII, передавальний акт, виданий 04.09.2019, видавник: Кам'янська міська рада.
4.19. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок незаконної, на його думку, державної реєстрації права комунальної власності спірних приміщень за відповідачем, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 у справі № 904/88/25 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.09.2025 № 32.2-01/2283 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/88/25 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуюча, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОКП "Фармація" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі № 904/88/25, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2025 № 32.2-01/2462 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/88/25 у зв'язку з відпусткою судді Зуєва В. А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідачку, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Дніпропетровської обласної ради до Кам'янської міської ради про витребування із чужого незаконного володіння відповідача нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, просп. Аношкіна, 72, а саме в будівлі літ. "Е-7" на першому поверсі аптечних пунктів-приміщень поз. XX, XXI загальною площею 18,1 м2; поз. ХVа, 6-2 загальною площею 18 м2; поз. IX, X загальною площею 30,4 м2.
5.5. Позовні вимоги Дніпропетровської обласної ради обґрунтовані тим, що спірні приміщення вибули з оперативного управління та балансу КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", а тому не були передані відповідачу в комунальну власність у складі майна цього закладу, визначеного рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 493-17/VII та актом приймання-передачі від 03.09.2019. Проте, за доводами позивача, відповідач незаконно зареєстрував за собою право комунальної власності на спірні приміщення.
5.6. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
5.7. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
5.8. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
5.9. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
5.10. Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 906/152/24, від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.
5.11. Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 906/152/24, від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.
5.12. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 906/152/24, від 09.04.2024 у справі № 336/44/18, від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.
5.13. Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 906/152/24, від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.
5.14. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 904/88/25 по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову Дніпропетровської обласної ради про витребування із чужого незаконного володіння відповідача нерухомого майна.
5.15. ОКП "Фармація" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ОКП "Фармація", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.16. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.17. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.18. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.19. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.20. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 2, частин 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
5.21. При цьому ОКП "Фармація" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 2, частин 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", оскільки зазначені приписи цього Закону, на думку скаржника, не регулюють відносини між суб'єктами права комунальної власності щодо передачі об'єктів комунальної власності.
5.22. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.23. Пунктом 10 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 17.11.2020) встановлено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 01.07.2021, зобов'язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України. Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом. Кабінет Міністрів України разом з Фондом державного майна України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом подають на розгляд Верховної Ради України проект закону про комунальну власність.
5.24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності в комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, в тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Передача в державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.
5.25. За змістом статті 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), об'єкти незавершеного будівництва); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; об'єкти житлового фонду (в тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
5.26. Частинами 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що об'єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, в тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
5.27. Колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 2, частин 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" з огляду на таке.
5.28. Верховний Суд зазначає, що за змістом абзацу 3 статті 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.
5.29. Отже, з урахуванням положень абзацу 3 статті 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Верховний Суд зазначає про можливість застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 910/10892/21.
5.30. При цьому Дніпропетровська обласна рада, приймаючи 16.08.2019 рішення № 493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", керувалася, зокрема, й Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
5.31. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, 16.08.2019 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області".
5.32. Відповідно до пункту 1.13 зазначеного рішення юридичну особу - КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" та закріплене за нею на праві оперативного управління майно передано до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янського, за умови прийняття відповідного рішення Кам'янською міською радою згідно із чинним законодавством України.
5.33. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 03.09.2019 Кам'янська міська рада прийняла рішення № 262 "Про затвердження акта приймання-передачі юридичної особи - Комунального закладу "Кам'янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", розташованої за адресою: м. Кам'янське, проспект Аношкіна, 72, та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Кам'янського".
5.34. Крім того, суди встановили, що згідно з актом приймання-передачі від 03.09.2019 та інвентаризаційним описом до нього всі будівлі лікарні були передані в цілому без виділення окремих приміщень. При цьому, як зазначили господарські суди, будь-яких зауважень щодо виключення з цього комплексу лікарні спірних приміщень аптечних пунктів не зазначено.
5.35. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Дніпропетровська обласна рада рішенням від 16.08.2019 № 493-17/VІІ передала відповідачу КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9" у цілому, без вилучення будь-яких приміщень, зокрема, й спірних.
5.36. Господарські суди також виснували, що, крім приміщень самої лікарні, також було передано й інше майно, закріплене на праві оперативного управління за КЗ "Кам'янська міська лікарня № 9", перелік якого наведений у інвентаризаційному описі.
5.37. Верховний Суд зазначає, що доводи ОКП "Фармація", викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
5.38. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 136 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
5.39. При цьому, як зазначалося, за змістом частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
5.40. Верховний Суд зазначає, що власник може реалізовувати наведені права на власний розсуд. Таким чином, саме власник має право на визначення юридичної долі свого майна, в тому числі й шляхом надання його іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб'єктів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
5.41. Отже, майно може перебувати в особи на праві господарського відання поки воно не знадобиться власнику, який сам розпоряджається своїм правом стосовно його безоплатної передачі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22), від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 27.06.2023 у справі № 904/1667/22.
5.42. З урахуванням установлених обставин справи, господарські суди попередніх інстанцій виснували, що позивач не довів права власності на спірні приміщення, не довів факту незаконного вибуття із його власності цих приміщень, а також не довів того, що реєстрація цілісного майнового комплексу лікарні № 9 за Кам'янською міською радою була проведена з порушенням законодавства.
5.43. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій установили недоведення позивачем факту незаконного вибуття із його власності спірних приміщень, тому дійшли правильного висновку про те, що в цьому випадку немає порушення прав Дніпропетровської обласної ради.
5.44. Водночас скаржник у поданій касаційній скарзі не довів того, що наведені висновки господарських судів є необґрунтованими.
5.45. Таким чином, за результатами розгляду цієї справи Верховний Суд не встановив, а скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень статті 2, частин 4, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", на які посилається скаржник. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.46. За доводами ОКП "Фармація", господарські суди попередніх інстанцій з порушенням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України помилково не взяли до уваги обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі № 904/3118/24.
5.47. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5.48. Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18, від 30.04.2024 у справі № 918/775/23.
5.49. Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20.
5.50. Верховний Суд також зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 викладено правову позицію щодо загальних ознак розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки судом обставин справи, яка є усталеною в судовій практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
5.51. Отже, обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.
Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 01.04.2025 у справі № 917/495/24, від 30.01.2025 у справі № 910/3822/24, від 14.11.2024 у справі № 922/5224/23.
5.52. Водночас господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши доводи ОКП "Фармація" про встановлення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі № 904/3118/24 обставин, які, за твердженням ОКП "Фармація", підтверджують те, що територіальній громаді міста Кам'янського не був переданий цілісний майновий комплекс - лікарня Е-7, оскільки спірні приміщення до складу такої площі включені не були, дійшли правильного висновку про те, що обставини, на які посилається ОКП "Фармація", не є встановленими судом обставинами у справі № 904/3118/24, а є доводами учасників справи № 904/3118/24.
5.53. Верховний Суд зазначає, що доводи ОКП "Фармація", викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
5.54. При цьому зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів.
5.55. Отже, Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами приписів статей 75, 236 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
5.56. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
5.57. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.58. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.59. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі № 904/88/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак