13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 761/39550/17
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М.- головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Привалова А. І.
від 20 лютого 2025 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Майданевича А. Г., Суліма В. В., Гаврилюка О. М.
від 04 серпня 2025 року
за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент»
на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича
у справі за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Приватне підприємство «Л-Джастіс»,
2) ОСОБА_1 ,
3) ОСОБА_2 ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
1. Суть спору, короткий виклад процесуальних обставин справи.
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про:
- звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення «група приміщень № 11», загальною площею 199,2 кв. м, розташоване за адресою: вул. Саксаганського, 96, м. Київ , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 84927680000, у рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Л-Джастіс» за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 710-250613
- задоволення за рахунок предмета іпотеки вимоги позивача по стягненню заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 701-250613 у розмірі 41 000 347,93 грн, у тому числі: кредит - 16 894 332,27 грн; проценти - 14 657 710,49 грн; пеня по кредиту - 6 301 320,94 грн; пеня по процентам - 3 146 984,23 грн;
- встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 13 вересня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Київський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року та закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а ухвалою від 08 квітня 2021 року передав справу № 761/39550/17 за підвідомчістю до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24 травня 2021 року прийняв справу до розгляду, ухвалою від 24 червня 2021 року прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про зміну підстав позову разом з доповненням до неї, виключив зі складу відповідачів у справі ОСОБА_3 , залучив до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , а ухвалою від 02 вересня 2021 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31 жовтня 2022 року замінив позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на правонаступника - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент Фонд».
Господарський суд міста Києва рішенням від 02 березня 2023 року відмовив у задоволенні позову.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06 липня 2023 року у цій справі № 761/39550/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2023 року, позов задовольнив: звернув стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення «група приміщень № 11», загальною площею 199,2 кв.м, розташоване за адресою: вул. Саксаганського, 96, м. Київ , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 84927680000, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», у рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Л-Джастіс» за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 710-250613; задовольнив за рахунок предмета іпотеки вимоги АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» по стягненню заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 701-250613 у розмірі 41 000 347,93 грн, у тому числі: кредит - 16 894 332,27 грн; проценти - 14 657 710,49 грн; пеня по кредиту - 6 301 320,94 грн; пеня по процентам - 3 146 984,23 грн; встановив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.
18 вересня 2023 року Господарський суд міста Києва на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у цій справі видав відповідний наказ.
2. Обставини виконання судового рішення, встановлені судами попередніх інстанцій.
16 січня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько Микола Миколайович виніс ряд постанов, а саме: про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2; про стягнення основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт майна боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент»).
17 січня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. виніс постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадження № НОМЕР_2, якою призначив спеціаліста - оцінювача Антонова Володимира Олександровича, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 201, видане 19 листопада 2016 року Фондом державного майна України та ТОВ «ФОРМУЛА ВАРТОСТІ».
17 січня 2024 року зазначені постанови виконавчого провадження направлені на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням.
18 січня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою за участі понятих, представника стягувача, спеціаліста - оцінювача Антонова В. О. здійснив опис та наклав арешт на нерухоме майно: нежитлове приміщення «група приміщень № 11», загальною площею 199,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 96, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 84927680000, а також призначив відповідальним зберігачем цього майна представника стягувача П'ятецького О. П.
06 серпня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-експертна палата України», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 315/2024, виданого 03 липня 2024 року Фондом державного майна України.
13 серпня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. отримав звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року: нежитлового приміщення, «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, нежитлове приміщення, «група приміщень № 11, згідно з яким вартість цього майна становить 13 659 286,00 грн, дата оцінки - 06 серпня 2024 року, а також направив сторонами виконавчого провадження повідомлення № 7334 від 13 серпня 2024 року про визначення вартості майна боржника з копією звіту про оцінку майна на 84 аркушах, зокрема і на юридичну адресу боржника засобами поштового зв'язку та на електронну адресу представника боржника адвоката Гринюк В. Г.
3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
22 серпня 2024 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», який є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Микола Миколайович, у якій просив:
- визнати неправомірними (протиправними) дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2023 року у справі № 761/39550/17 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснено на підставі звіту про оцінку майна, який складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» щодо нерухомого майна боржника, а саме: нежитлового приміщення «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», код ЄДРПОУ 40412621;
- визнати недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», код ЄДРПОУ 40412621, проведену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» в межах процедури виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що оцінка вартості нерухомого майна боржника проведена приватним виконавцем всупереч чинному законодавству, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національним стандартам № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2033 року та № 1442 від 28 жовтня 2004 року, оскільки:
- звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року був оформлений заднім числом, фактично його складання було завершене 07 серпня 2024 року, однак вартість майна була визначена за курсом долара США станом на 06 серпня 2024 року, який був вищий за курс станом на 07 серпня 2024 року;
- оцінювач не здійснив огляд об'єкту оцінки;
- звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року, надісланий сторонам виконавчого провадження, не був засвідчений електронною печаткою оцінювача, та є недійсним;
- оцінювач при здійсненні оцінки майна використав некоректні джерела, що не характеризують ринок нерухомості;
- акт приватного виконавця від 06 серпня 2024 року про здійснення виїзду за адресою об'єкта оцінки не містить підписів понятих та печатки оцінювача, в ньому не зафіксовані факти ознайомлення директора боржника з актом та відмови від його підписання;
- звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року не містить підпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула вартості», як оцінювача, який брав участь у складанні звіту, в звіті відсутні дані про особистий огляд цим оцінювачем об'єкту оцінки;
- приватний виконавець не повідомляв боржника про намір опису майна, не висував вимогу забезпечити доступ до об'єкта для його оцінки 06 серпня 2024 року; суб'єкт оціночної діяльності не ознайомився особисто з об'єктом оцінки; оцінювач, який засвідчив факт особистого огляду об'єкта оцінки, не підписав договір з виконавцем.
4. Короткий виклад оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, їх обґрунтування.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20 лютого 2025 року у справі № 761/39550/17, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2025 року, відмовив повністю у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- опис та арешт майна боржника здійснено у строки та порядку, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;
- повідомлення про визначення вартості майна боржника № 7334 від 13 серпня 2024 року з копією звіту про оцінку майна було відправлено сторонам виконавчого провадження з дотриманням частини п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження;
- відповідач не надав доказів на підтвердження того, що звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року не відповідає вимогам законодавства, а визначена вартість нерухомого майна не відповідає ринковій вартості;
- згідно з доданою до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 рецензією на звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року, складеною Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки, цей звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;
- звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року на першій його сторінці містить відомості про його затвердження директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» Антоновим В. О., підписаний вказаною особою та скріплений печаткою ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ», на сторінці 40 міститься підпис оцінювача Антонова В. О., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула вартості» не є суб'єктом оціночної діяльності, який залучався до виконання робіт з оцінки майна, є лише видавником кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, що виключає наявність на звіті підпису його посадової особи та печатки;
- акт приватного виконавця від 06 серпня 2024 року відповідає вимогам щодо оформлення акту згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень;
- відповідач (боржник), отримавши повідомлення приватного виконавця про результати оцінки описаного та арештованого майна, не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензування звіту з оцінки, а отже, не довів належними та допустимими доказами факт заниження вартості об'єкта оцінки, чи в цілому не відповідності звіту про оцінку нерухомого майна;
- посилання скаржника на відомості щодо зміни курсу долара США не впливають на дійсність чи недійсність звіту про оцінку майна.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач (боржник) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» на дії приватного виконавця повністю.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач (боржник) послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували частину п'яту статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 55 Конституції України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 766/7365/17, від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17;
- порушили статті 4, 11, 339-1 Господарського процесуального кодексу України.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», посилаючись на те, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Також приватним виконавцем подана заява про проведення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених ним у суді касаційної інстанції.
Позивач - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованим.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені відповідачем (боржником) у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, доводи позивача (стягувача) та приватного виконавця, викладені у відзивах на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права).
Згідно з пунктом 15 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
За змістом частин першої, третьої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки майна виконавець виносить постанову про залучення суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, який зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно із частинами першою - третьою статті 57 цього Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п'ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається предметом скарги відповідача (боржника) у цій справі є дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2023 року у справі № 761/39550/17 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснено на підставі звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» щодо нерухомого майна боржника, а саме: нежитлового приміщення «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Крім того, скаржник просить визнати недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», проведену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» в межах процедури виконавчого провадження № НОМЕР_2. Тобто фактично скаржник оспорює звіт про оцінку майна вих. № 06/08-02-2024 від 06 серпня 2024 року, складений суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-експертна палата України» оцінювачем Антоновим В. О.
Щодо права боржника на оскарження оцінки нерухомого майна.
Право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачено статтею 339-1 ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
У цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», яке є боржником у виконавчому провадженні, фактично не погоджується із результатами визначення вартості нерухомого майна та оскаржує оцінку майна.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, на які посилається скаржник, зазначила, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» скористалося своїм правом на оскарження оцінки нерухомого майна в порядку оскарження відповідних дій приватного виконавця.
Скарга відповідача розглянута судами попередніх інстанцій по суті поставлених питань. Прийняття судами попередніх інстанцій рішення про відмову в задоволенні скарги відповідача на дії приватного виконавця не може вважатися перешкодою в доступі до правосуддя.
Стосовно дій приватного виконавця з проведення оцінки майна.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, постановою від 16.01.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт. У разі відсутності технічної документації на майно, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача (стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Порядок визначення вартості майна боржника та проведення оцінки майна боржника передбачено статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п'ята статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином законодавством визначено порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, а саме в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення шляхом звернення до суду.
При цьому аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Крім того, зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22, від 09.01.2024 №870/94/20).
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем 17.01.2024 винесена постанова про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, якою призначено спеціаліста - оцінювача Антонова Володимира Олександровича, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане 19.11.2016, №МФ №201, видане Фондом державного майна України та ТОВ «ФОРМУЛА ВАРТОСТІ».
18.01.2024 приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою, за участі понятих, представника стягувача, спеціаліста, описано нерухоме майно, відповідно до виконавчого документа, яке передано на відповідальне зберігання представнику стягувача П'ятецькому О.П. Оцінювач Антонов Володимир Олександрович, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане 19.11.2016, №МФ №201 Фондом державного майна України та ТОВ «ФОРМУЛА ВАРТОСТІ», був присутній при опису майна боржника 18.01.2024.
06.08.2024 винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Призначено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» від імені якого діє директор Антонов Володимир Олександрович та укладено Договір від 06.08.2024 №06/08-2024. Оцінювачем для підготовки звіту призначено Антонова Володимира Олександровича, який здійснює свою діяльність на підставі Кваліфікаційного свідоцтва ФДМУ та ТОВ «ФОРМУЛА ВАРТОСТІ» №201 від 19.11.2016.
06.08.2024 складено Акт приватного виконавця, відповідно до якого - «здійснено виїзд за адресою нерухомого майна: - нежитлове приміщення, «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, нежитлове приміщення, «група приміщень №11» для проведення огляду об'єкта оцінки разом з Антоновим Володимиром Олександровичем - директором суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкту господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ».
13.08.2024 до приватного виконавця від ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» надійшов Звіт про оцінку майна від 06.08.2024. Цього ж дня, 13.08.2024, приватним виконавцем з повідомленням про визначення вартості майна боржника за вих. №7334 направлено копію Звіту про оцінку майна №06/08-02-2024 від 06.08.2024, виготовленого ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» з усіма відповідними підписами та печатками, боржнику.
Також, 13.08.2024 приватним виконавцем до Авторизованої системи виконавчих проваджень внесені відомості щодо проведення оцінки нерухомого майна та внесена сканкопія цього звіту разом з усіма додатками.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії приватного виконавця з проведення оцінки майна відповідали положенням статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", що не спростовано скаржником, а тому відсутні підстави для визнання вказаних дій неправомірними.
Щодо доводів касаційної скарги у частині невизнання оцінки майна, визначеної ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» у Звіті, слід зазначити таке.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.
У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції на час проведення оцінки) встановлено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з частинами першою, шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України; положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, з урахуванням вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
В Національному стандарті №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено методичні підходи до оцінки майна та їх основні засади, зокрема критерії щодо подібності майна для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу (пункт 48) та основні елементи порівняння (пункт 49).
Також Національний стандарт №1 (пункти 50-55) визначає загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна (ознайомлення з об'єктом оцінки - підготовчий етап, послідовність проведення незалежної оцінки, пошук та аналіз інформаційних джерел, тощо) та вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна.
В пункті 38 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» при проведенні оцінки об'єкта оцінки - нежитлового приміщення група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» було використано порівняльний підхід.
Судом апеляційної інстанції були перевірені доводи скаржника щодо недоліків Звіту про оцінку та встановлено, що Звіт про оцінку майна від 06 серпня 2024 року на першій його сторінці містить відомості про його затвердження директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» Антоновим В. О., підписаний вказаною особою та скріплений печаткою ТОВ «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ». На сторінці 40 міститься підпис оцінювача Антонова В. О., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула вартості» не є суб'єктом оціночної діяльності, який залучався до виконання робіт з оцінки майна, а є лише видавником кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, що виключає наявність на звіті підпису його посадової особи та печатки. Відповідно у приватного виконавця були відсутні підстави для неприйняття Звіту про оцінку майна від 06 серпня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ».
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) є однією із форм оцінки майна, яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна викладені у статті 13 вищевказаного Закону, за змістом якої рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до матеріалів виконавчого провадження додано рецензію на Звіт про оцінку майна: нежитлового приміщення «група приміщень №11», загальною площею 199,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності ТОВ «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», код ЄДРПОУ 40412621, складену Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки, відповідно до якої Звіт про оцінку майна вих. № 06/08-02-2024 класифікується за ознакою: «Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».
Натомість боржник стверджуючи, що Звіт про вартість майна не відповідає вимогам законодавства, а вартість нерухомого майна не відповідає ринковій вартості, не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Водночас на сторін покладено обов'язок довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин та наданих доказів, Верховний Суд вважає правильним висновок про те, що скаржник не довів належними та допустимими доказами факт заниження вартості об'єкта оцінки, чи в цілому невідповідності звіту про оцінку нерухомого майна.
Доводи скаржника зводяться виключно до його припущень та не підкріплені жодними доказами.
Зважаючи на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича.
Наведені в касаційній скарзі доводи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, що були викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду свого підтвердження не знайшли. Наведені скаржником постанови Верховного Суду були враховані судом апеляційної інстанції, постановлені судами попередніх інстанцій судові рішення не суперечать цим висновкам.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржені судові рішення постановлені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору не проводиться, оскільки судовий збір при поданні касаційної скарги не сплачувався відповідно до п.19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, до відзиву на касаційну скаргу приватний виконавець Солонько М.М. додав заяву про відшкодування відповідачем (боржником) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, понесених приватним виконавцем у суді касаційної інстанції.
Розглянувши заяву приватного виконавця Солонька М.М., Верховний Суд зазначає про те, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу першого частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих учасниками справи доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) може з власної ініціативи або за наявності заперечення іншої сторони відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21.
До заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 19/09/25 від 19.09.2025, укладений між приватним виконавцем Солонько Миколою Миколайовичем та Адвокатським об'єднанням «Оксанич, Присяжнюк та партнери», відповідно до якого сторонами погодженого гонорар адвоката у фіксованому розмірі в сумі 12 000 грн за розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2025 року. А також акт виконаних робіт від 22.09.2025, згідно з яким адвокатське об'єднання надало клієнту в повному обсязі юридичні послуги відповідно до договору №19/09/25 від 19.09.2025, гонорар складає 12 000,00 грн. Жодних претензій до якості, повноти та обсягу в цілому послуг, клієнт до адвокатського об'єднання не має.
Проаналізувавши умови договору про надання правничої допомоги, Верховний Суд зазначає про те, що його умови передбачають фіксовану форму гонорару (винагороди) адвоката за надання у цій справі професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, а саме: у розмірі 12 000,00 грн.
Верховний Суд зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Оксанич Р.В. у цій справі послуг з підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2025 року у справі № 761/39550/17 .
Верховний Суд враховує те, що зазначений відзив на касаційну скаргу з доданими до нього документами був поданий до Верховного Суду 22 вересня 2025 року, тобто у встановлені Верховним Судом в ухвалі від 12 вересня 2025 року у цій справі строки, та був долучений до матеріалів справи. Зміст відзиву викладений на 14-ти аркушах та ґрунтується на аналізі доводів касаційної скарги.
Також 22 вересня 2025 року відзив приватного виконавця на касаційну скаргу був надісланий Товариству з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», що підтверджується квитанцією №4556032 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС. Клопотання про зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.
Разом з тим Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат приватного виконавця на оплату виконаних адвокатом робіт у повному обсязі, оскільки адвокат Оксанич Р. В., надавав приватному виконавцю правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» на дії приватного виконавця, був обізнаний з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах, з огляду на що вимоги в частині стягнення сум витрат за послуги з вивчення матеріалів справи, консультування, особливо зважаючи, що позиція сторони не змінювалася, є надмірними.
З огляду на викладене заявлений приватним виконавцем до стягнення з відповідача в порядку розподілу розмір його витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 12 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
Верховний Суд, зазначає про те, що у даному випадку справедливим і співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обґрунтованим, розумним та пропорційним до предмета спору розміром витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у цій справі є сума 6 000,00 грн.
Отже, Верховний Суд, керуючись критеріями, визначеними частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованою вимогу приватного виконавця про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи лише частково: у розмірі 6 000,00 грн, який є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг з професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2025 року у справі № 761/39550/17 залишити без змін.
3. Заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.96, кв. 10, код ЄДРПОУ 40412621) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 2, офіс 401; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ у справі №761/39550/17.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй