про закриття провадження у справі
16 вересня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/493/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
Розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості, вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в сумі 96 923,40 грн.
У судове засідання представники сторін не з'явилися.
Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Тернопільський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 96 923,40 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025, для розгляду справи №921/493/25 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2025 відкрито провадження у справі №921/493/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16.09.2025.
Представниця позивача в судове засідання не з'явилася, проте надіслала до суду клопотання (вх. № 6372 від 10.09.2025) про закриття провадження у справі №921/493/25, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зокрема зазначено, що відповідачем в добровільному порядку повернуто кошти мікрогранту в сумі 96 923,40 грн, згідно платіжної інструкції №7 від 28.08.2025.
Також, представниця Тернопільського обласного центру зайнятості надіслала до суду клопотання (вх. № 6574 від 10.09.2025) про повернення судового збору відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився .
Суд, дослідивши подане клопотання та матеріали справи, дійшов висновку про необхідність його задоволення з наступних підстав.
Суд врахував, що з 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України, згідно ст. 17 Закону України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб, але на час звернення позивача з позовом 14.08.2025 був чинний.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, за частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Правова позиція наведена в пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
29.04.2024 Ратуш Ігор Ігорович припинив свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис за №2006510060001009569.
Однак, 28.07.2022 укладено Договір про надання мікрогранту, отже на момент укладення спірного правочину Ратуш І.І. володів статусом фізичної особи - підприємця.
Таким чином, на підставі Договір про надання мікрогранту між сторонами виникли та існували господарські відносини.
Положеннями статті 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення..
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, частини дев"ятої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою..
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/180.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.03.2020 у справі №299/451/19 зазначено, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припиняються.
Тому, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Принцип диспозитивності у господарському процесі, закріплений у статті 14 ГПК України, означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Правовий висновок викладено ВС/КГС у постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.
Спір між учасниками справи виник з підстав неналежного виконання відповідачем - Ратушем Ігорем Ігоровичем умов Договору про надання мікрогранту.
05.07.2022 через Єдиний державний вебпортал електронних послуг "Дія" фізична особа Ратуш Ігор Ігорович звернувся з заявою № 195BSL на отримання гранту на власну справу на умовах Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738.
Відповідно до заяви на отримання гранту на власну справу та умов бізнес-плану Ратуш Ігор Ігорович (відповідач) планував використовувати кошти гранту в сумі 230 000,00 грн на придбання обладнання та матеріалів для ведення господарської діяльності.
22.07.2022 Ратуш Ігор Ігорович подав до АТ "Державний ощадний банк України" (Філія Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк") заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, згідно з якою приєднався до умов Договору про надання мікрогранту, оприлюдненого на офіційному сайті ДЦЗ в мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснювався за адресою: www.dcz.gov.ua.
Згідно поданої заяви сума мікрогранту становить 230 000,00 грн, а також відповідач взяв на себе обов'язок створити 2 робочих місця.
Отже, 28.07.2022 між ФОП Ратушем Ігорем Ігоровичем та Державним центром зайнятості укладений Договір про надання мікрогранту, шляхом підписання заяви про приєднання до Договору про надання мікрогранту.
22.08.2022 кошти в сумі 230 000,00 грн зараховані на банківський рахунок Відповідача, відкритий у АТ "Ощадбанк", що підтверджується випискою філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк".
АТ "Ощадбанк" забезпечив оплату витрат відповідача на цілі, визначені у бізнес плані та відповідно до виписки по рахунку Ратуша Ігоря Ігоровича.
Козівським управлінням Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості надіслано повідомлення відповідачу про можливість забезпечення проведення 23.02.2024 моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту працівниками управління.
Згідно акту перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту від 23.02.2024 моніторингом встановлено, що умови договору мікрогранту, згідно даних довідника ПОУ (ЄДРС) в частині виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, а саме створення отримувачем протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту та працевлаштування на них осіб виконано. Проте, протягом 2023 року працівники були звільнені, інші працівники не були прийняті на роботу. Станом на 23.02.2024 в трудових відносинах з ФОП Ратушем І.І. найманих осіб не перебувало.
15.05.2024 Тернопільським обласним центром зайнятості прийнято наказ за № 251 "Д" "Про повернення коштів ФОП Ратуш І.І." в сумі 224 262,00 грн, керуючись абз.3 п. 21 Порядку, у зв'язку з неможливістю встановити факт цільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту.
Відповідачем у добровільному порядку повернуто кошти на загальну суму 127 338, 60 грн, що підтверджується квитанціями № 7 від 15.07.2024 на суму 39 997,00 грн, від 08.11.2024 на суму 20 700,00 грн, від 18.12.2024 на суму 20 775,00 грн, від 08.05.2025 на суму 45866,60 грн.
Не повернутими залишаються кошти мікрогранту у сумі 96 923, 40 грн.
У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 96 923,40 грн (на момент звернення з даним позовом до суду).
Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем повністю виконано зобов"язання перед позивачем щодо повернення грошових коштів шляхом перерахування коштів у розмірі 96 923,40 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №7 за 28.08.2025.
Даний факт підтверджено позивачем, зокрема викладено у клопотанні (вх. № 6372 від 10.09.2025) про закриття провадження у даній справі.
Отже, сторони врегулювали між собою взаємовідносини у добровільному порядку.
Враховуючи викладене та те, що оскільки на момент відкриття провадження у справі №921/493/25 предмет спору - основний борг в сумі 96 923,40 грн існував та припинив своє існування після відкриття провадження у справі, а тому суд прийшов до висновку, що провадження у справі №921/493/25 підлягає закриттю, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3статті 231 ГПК України).
Щодо судового збору, суд зазначає таке.
Згідно частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
Заявником при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5114 від 07.08.2025.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку задовольнити клопотання заявника та у зв'язку із закриттям провадження у справі, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн підлягає поверненню заявнику (позивачу) - Тернопільському обласному центру зайнятості, на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ. В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України .
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи та оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвали (частина 2 статті 232 ГПК України).
Керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст. ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", суд
1. Закрити провадження у справі №921/493/25.
2. Повернути Тернопільському обласному центру зайнятості, вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 05392691 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №5114 від 07.08.2025.
3. Дана ухвала є підставою для повернення судового збору із Державного бюджету України.
4. Оригінал ухвали надіслати позивачу: Тернопільському обласному центру зайнятості, вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
5. Копію ухвали надіслати відповідачу: Ратушу Ігорю Ігоровичу, АДРЕСА_1 , рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повну ухвалу підписано "17" жовтня 2025 року.
Суддя Я.Я. Боровець