65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2541/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянув матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Гефест»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСФРЕ Україна»
про стягнення 657 658,54 грн
обставини справи:
27.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Гефест» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСФРЕ Україна», в якій воно просить суд стягнути заборгованість яка складається із 3% річних та інфляційних втрат у сумі 657 658,54 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/54/14 у частині повної та своєчасної оплати.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 01.07.2025 відкрив провадження у справі № 916/2541/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У встановлений судом строк відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
Суд надіслав ухвалу від 01.07.2025 про відкриття провадження у цій справі відповідачу із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№0610266519837) на його адресу: пров. Чайковського, буд.6, кв.1, Одеса, Одеська область, 65026. Однак відправлення було повернуто до суду із зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
Господарський суд Одеської області 07.07.2025 здійснив телефонограму з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №916/2541/25 яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Телефонний дзвінок був здійснений секретарем з номеру телефона 067-87-66-207 на номер телефону НОМЕР_1 однак номер відповідача є недійсним.
З огляду на викладене відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Водночас відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом подання відзиву на позов не скористався, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
установив:
09 липня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Правекс Банк» (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІСФРЕ УКРАЇНА" (Позичальник) укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №3295-001/13, згідно умов п.1.1. якого, відповідно до умов цього Договору, Банк надає Позичальнику кредит у валютах, вказаних у цьому Договорі, у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 50 000 (п'ятдесят тисяч) Євро, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його Банку в повному обсязі в порядку та строки, встановлені відповідно до умов цього Договору, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, визначену згідно з умовами цього Договору, і виконати всі інші зобов'язання, передбачені цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 513 550,25 (п'ятсот тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 25 коп. за курсом НБУ на день укладення цього Договору.
Господарський суд Одеської області рішенням від 14.03.2017 у справі №916/54/17 позов Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСФРЕ УКРАЇНА" на користь Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» суму простроченої кредитної заборгованості у розмірі 688 537грн 50 коп., суму процентів по кредиту у розмірі 908 грн 59 коп., суму пені по кредиту у розмірі 350 000 грн 00 коп., суму пені по процентам у розмірі 946 грн 33 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 21 113 грн 14 коп.
Господарський суд Одеської області замінив стягувача Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3, код ЄДРПОУ 42350033) у наказі про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 року у справі № 916/54/17, виданого 07.12.2017 року відносно ТОВ «ІСФРЕ Україна» (65026, м. Одеса, пров. Чайковського, буд. 6, кв. 1, код ЄДРПОУ 37810380).
Проте, як зазначає позивач, станом на дату подачі цього позову, зазначений наказ не виконано у звязку із чим у відповідача наявна непогашена заборгованість.
З наведених підстав Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Гефест» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСФРЕ Україна» в якій воно просить суд стягнути заборгованість у сумі - 657 658,54 грн, яка складається із 3% річних у розмірі - 153 151,45 грн та інфляційних втрат - 504 507,09 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як убачається з рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 позов Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСФРЕ УКРАЇНА" на користь Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» суму простроченої кредитної заборгованості у розмірі 688 537 грн 50 коп., суму процентів по кредиту у розмірі 908 грн 59 коп., суму пені по кредиту у розмірі 350 000 грн 00 коп., суму пені по процентам у розмірі 946 грн 33 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 21 113 грн 14 коп.
Господарський суд Одеської області замінив стягувача Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3, код ЄДРПОУ 42350033) у наказі про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі № 916/54/17, виданого 07.12.2017 відносно ТОВ «ІСФРЕ Україна» (65026, м. Одеса, пров. Чайковського, буд. 6, кв. 1, код ЄДРПОУ 37810380).
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору та існування невиконаного зобов'язання з оплати вартості наданих послуг у належній сумі, встановлені судовим рішенням у справі №916/54/17, не підлягають доведенню у цій справі.
07.12.2017 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 видано відповідний наказ.
Господарський суд Одеської області замінив стягувача Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3, код ЄДРПОУ 42350033) у наказі про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 року у справі № 916/54/17, виданого 07.12.2017 року відносно ТОВ «ІСФРЕ Україна» (65026, м. Одеса, пров. Чайковського, буд. 6, кв. 1, код ЄДРПОУ 37810380).
Проте, за даними позивача, рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі №916/54/17 відповідачем не виконано, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, що не охоплений даним рішенням, а саме за період з 30.03.2017 по 23.02.2022.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №3-57гс10, від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11; від 12.09.2011р. у справі №3-73гс11; від 24.10.2011р. у справі №3-89гс11; від 14.11.2011р. у справі №3-116гс11.
Також в роз'ясненнях, наведених в п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільний кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
На підставі наведеного вище, ураховуючи невиконання ТОВ «ІСФРЕ Україна» зобов'язання, яке не виконано на момент розгляду цієї справи, суд вважає, що наявні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок позовних вимог, наданий позивачем, суд встановив, що він є вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Гефест» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСФРЕ Україна» про стягнення 657 658,54 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ Україна» (65026, м. Одеса, пров. Чайковського, буд. 6, кв. 1, код ЄДРПОУ 37810380).) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3, код ЄДРПОУ 42350033) 3% річних у розмірі - 153 151 (сто п'ятдесят три тисячі сто п'ятдесят одну) грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 504 507 (п'ятсот чотири тисячі п'ятсот сім) грн 09 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 891 (сім тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн 90 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 жовтня 2025 р.
Суддя Т.І. Демченко