17.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1829/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 у справі № 904/1829/25 (суддя Дичко В.О.)
За позовом: Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 29 069,14 гривень
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни про стягнення 29 069,14 грн, у тому числі штрафу в сумі 20 399,40 грн та пені в сумі 8 669,74 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Фізичною особою - підприємцем Сушиною Мариною Сергіївною строків поставки товару на виконання умов договору № 186/13/83ВО від 07.03.2025 про закупівлю товару.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 року у справі № 904/1829/25 позовну заяву Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни про стягнення 29 069,14 грн - задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 29 069,14 грн (двадцять дев'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень 14 копійок), у тому числі штраф у сумі 20 399,40 грн (двадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 40копійок), пеню в сумі 8669,74 грн (вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 74 копійки), судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що договір № 186/13/83ВО про закупівлю товару підписано сторонами та скріплено їх печатками 07.03.2025, тобто 20 календарних днів на поставку товару спливли 27.03.2025.
Товар за Договором Фізичною особою - підприємцем Сушиною Мариною Сергіївною у визначений умовами Договору строк не поставлено.
Суд першої інстанції визнав нарахування штрафних санкцій правомірним, оскільки умовами договору прямо передбачає відповідальність за порушення строків поставки у вигляді штрафу у розмірі 20% та пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення. Чинне законодавство не забороняє одночасне стягнення штрафу і пені, що узгоджується із свободою договору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої неустойки, тим більше, що її сума (пеня) не є надмірною та становить лише 29,82% від суми штрафу.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему " Електронний суд" з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа - підприємць Сушина Марина Сергіївна, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 року по справі №904/1829/25 - скасувати. Прийняти нове рішення по справі №904/1829/25, яким у задоволені позовних вимог Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у задоволені позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Сушиною Марини Сергіївни про стягнення штрафних санкцій - відмовити у повному обсязі. Судові витрати по справі покласти на Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат". У випадку прийняття апеляційним судом остаточного рішення про необхідність задоволення позовної заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", розглянути клопотання ФОП Сушиної М.С. про зменшення розміру пені на 99%.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції безпідставно не врахував порушення Позивачем умов Договору №186/1383ВО від 07.03.2025 щодо процедури замовлення Товару, зокрема - не направлення належно оформленої заявки на поставку на адресу Постачальника. Це є істотною умовою, яка визначає момент виникнення обов'язку Відповідача здійснити поставку. Відсутність належного замовлення звільняє Відповідача від відповідальності за порушення строків поставки
08.04.2025 Позивач в односторонньому порядку розірвав Договір №186/1383ВО від 07.03.2025, про що повідомив Відповідача листом №13-13/917. Таким чином, Позивач безпідставно нараховував Відповідачу штрафні санкції за Договором №186/13/83ВО від 07.03.2025 року, який за власною ж ініціативою розірвав, а судом першої інстанції не було взято до уваги текст листа ДП «СхідГЗК» №13-13/917 від 08.08.2025 року.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував наявність у Позивача (ДП «СхідГЗК») кредиторської заборгованості перед Відповідачем (ФОП Сушина М.С.) у розмірі 1,8 млн грн за договором поставки №270/13164ВО від 04.04.2024, за яким товар був поставлений у квітні-травні 2024 року, але досі не оплачений. Зазначена заборгованість підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025 року у справі №904/1337/25, яке набрало законної сили.
Стягнення заборгованості з ДП «СхідГЗК» заблоковано до 01.01.2026 згідно з Законом №4217-IX від 14.01.2025, що фактично позбавляє Відповідача доступу до своїх коштів та унеможливлює закупівлю товару для нових поставок.
ФОП Сушиною М.С. було заявлено додатково клопотання про зменшення розміру пені на 99%. Натомість судом першої інстанції було не було взято до уваги таке клопотання, що є порушенням прав та інтересів Позивача.
ФОП Сушина М.С. перебуває у тяжкому фінансовому становищі, зумовленому:
відсутністю оплати з боку Позивача за попередньо поставлений товар на суму 1,8 млн грн;
тривалою неможливістю здійснювати господарську діяльність через активні бойові дії в м. Нікополь, де розташоване підприємство;
знищенням офісу ФОП внаслідок обстрілу 11.09.2022 року (ЄРДР №12022041340001013);
триваючим воєнним станом, що підтверджується Указом Президента та Наказом №376 Мінрегіону.
За таких обставинах стягнення пені у повному обсязі є непомірним, несправедливим і може призвести до повного припинення діяльності підприємства.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач заперечує проти її доводів та зазначає, що обставини, на які посилається апелянт, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Фізична особа - підприємець Сушина Марина Сергіївна не надала доказів існування форс-мажорних обставин чи інших виключних умов, які могли б звільнити її від відповідальності або слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Розмір нарахованої пені становить лише 29,82% від суми штрафу, є помірним та не виходить за межі, передбачені законодавством.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми матеріального та процесуального права, врахувавши принцип змагальності сторін та презумпцію вини боржника у разі невиконання зобов'язання, передбачену положеннями Цивільного кодексу України.
ФОП Сушина М.С. у відповіді на відзив на апеляційну скаргу зазначає, що порушення умов договору з її боку не було, оскільки покупець не дотримався належного порядку оформлення заявки, зокрема вона не була підписана КЕП, що позбавляє її юридичної сили. Умови договору мають суперечності щодо форми заявки, які згідно з позицією Верховного Суду мають тлумачитися проти покупця, як сторони, що їх запропонувала. Договір було односторонньо розірвано покупцем 08.04.2025, тому нарахування штрафних санкцій після цієї дати є необґрунтованим. Крім того, у покупця є заборгованість перед ФОП у розмірі 1,8 млн грн за іншим договором, що унеможливлює фінансування нових поставок. В умовах бойових дій у м. Нікополь, де розташоване підприємство, ФОП зазнала значних збитків, а дія Закону №4217-IX про зупинення виконавчих проваджень створює дисбаланс між сторонами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 3633,60 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи із даного позову - 29069,14грн., зважаючи на характер спірних правовідносин, який не є складним, предмет доказування та встановлення обставин справи не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи з повідомленням сторін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 у справі № 904/1829/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
07 березня 2025 року між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець) та Фізичною особою - підприємцем Сушиною Мариною Сергіївною (далі - постачальник) укладено договір № 186/13/83ВО про закупівлю товару (а.с. 10-13, далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 Договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з пунктом 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, код ДК 021:2015-4213 (Клапан зворотній) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору сума (ціна) Договору відповідно до специфікації № 1 становить 101 997 грн (сто одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім грн 00 коп.), без ПДВ (платник єдиного податку).
Згідно з пунктом 4.1 Договору товар, який поставляється відповідно до цього Договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.
Згідно з пунктом 4.2 Договору покупець здійснює оплату отриманого товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Відповідно до пункту 5.1 Договору поставка товару здійснюється протягом 20-ти календарних днів після підписання Договору. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому Договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов'язковим).
Згідно з пунктом 5.4 Договору датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору покупець має право у разі невиконання постачальником умов та строків поставки товару, встановлених даним Договором, або невиконання умов Договору відносно якості, кількості, асортименту, тари та упаковки товару розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника.
Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених зобов'язань.
На підставі пункту 10.2 Договору в разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 11.1 Договору Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Згідно з пунктом 11.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідно до пункту 12.12 Договору все поштове листування, що стосується виконання умов даного Договору, може здійснюватися сторонами за поштовими адресами, вказаними в розділі "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін", та/або через електронну пошту за адресами, вказаними у Договорі.
Згідно з пунктом 12.13 Договору сторони погодили, що документи, відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися сторонами.
Сторонами підписано та скріплено їх печатками специфікацію № 1, яка є додатком № 1 до Договору (а.с. 13, далі - Специфікація № 1), на підставі якої поставляється товар "Клапан зворотній під приварювання 19с38нж PN6,3 МПа (63кгс/см2) DN 200" у кількості 3 штуки, за ціною 33 999 гривень.
Сума (ціна) Договору відповідно до Специфікації № 1 становить 101 997 грн (сто одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім грн 00 коп.), без ПДВ (платник єдиного податку).
Дана Специфікація № 1 є невід'ємною частиною договору № 186/13/83ВО від 07.03.2025року.
Позивач згідно з пунктом 5.1 договору № 186/13/83ВО від 07.03.2025 звернувся до відповідачки із заявкою № 13-13/705 від 14.03.2025 (а.с. 9) щодо поставки арматури трубопровідної "Клапан зворотній 19с38нж Ду 200 Ру63" у кількості 3 штуки.
Також Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни з вимогою № 18/2292 від 11.04.2025 (а.с.7-8), у якій просило протягом 7 (семи) днів з дня отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача 29 069,14 грн, у тому числі штраф у сумі 20 399,40 грн та пеню за період з 29.03.2025 до 14.04.2025 у сумі 8 669,74 гривень.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК).
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.03.2025 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець) та Фізичною особою - підприємцем Сушиною Мариною Сергіївною (далі - постачальник) укладено договір № 186/13/83ВО про закупівлю товару (а.с. 10-13, далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 Договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до пункту 5.1 Договору поставка товару здійснюється протягом 20-ти календарних днів після підписання Договору. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому Договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов'язковим).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що: «..Відповідно до пункту 5.1. Договору поставка Товару здійснюється протягом 20-ти календарних днів після підписання Договору. Заявка може направлятися Постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання Постачальником оригіналу заявки є необов'язковим).
Тобто, сторони в Договорі вказали обов'язок Покупця направити на юридичну адресу Постачальника оригінал заявки, при цьому факт отримання цієї заявки не впливає на обов'язок з поставки.
Так, відповідно до п. 12.13.2 Договору передбачено, що все листування, направлення копій документів здійснюється Покупцем на електронну адресу Постачальника гагїо8-2009@икг.пеі, з подальшим направленням оригіналів документів на юридичну адресу: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пров. Апрельский, буд. 6-Б та/або фактичну адресу Постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49.
Тобто, умовами укладеного Договору від 07.03.2025 року, Сторонами було встановлено чіткий алгоритм дій зі сторони Покупця, на підставі яких у Постачальника виникає обов'язок в поставці Товару та відповідальність, у випадку порушення строків поставки замовленого Товару, а саме:
1. Оформлення уповноваженою особою Замовника на формування належної заявки на поставку Товару, відповідно до умов Договору від 07.03.2025 року;
2. Надсилання зі сторони Замовника належним чином оформленої заявки на
поставку Товару на електрону пошту Постачальника, вказану у Договору від 07.03.2025 року: гадо8-2009@икг.пеІ.
3. Обов'язкове направлення Замовником належним чином оформленої оригіналом заявки на юридичну та/або фактичну адресу Постачальника.
В свою чергу, Покупцем було порушено такий алгоритм замовлення Товару за Договором від 07.03.2025 року, не направлено на адресу Відповідача заявок на поставку Товару, що фактично підтверджується відсутністю в матеріалах справи №904/1829/25 таких доказів.
Більше того, із наданого скріншоту Позивача про направлення заявки №13-13/705 від 14.03.2025 року вбачається що вона направлена в сканованому форматі, не підписана ЕЦП або КЕП уповноваженої особи, що вказує на неналежність оформленого документу.
Відповідно до статті 5 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-ГУ «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Статтею 1 Закону № 851 визначено, що обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Одним із таких реквізитів є електронний підпис, яким завершується створення електронного документа.
Згідно з ст. 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-УШ «Про електронні довірчі послуги».
Додатково, звертаємо увагу на той факт, в п. 5.1. Договору зазначений обов'язок Покупця направити скановану копію заявки із обов'язковим направленням її оригіналу на адресу Постачальника для можливості поставки замовленого товару. В свою чергу, наступним реченням, існує суперечливе твердження, що направлення такого оригіналу не обов'язково, що фактично протиріччє одне одному.
Вважаємо за належне звернути увагу суду на наступне, що Постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц, яка опублікована 03.11.2018 року на сайті Юридичного інтернет-ресурсу «Протокол» разом зі статтею «ВС/КЦС зазначено: Якщо встановлені правила, не дозволяють визначити зміст умови договору, слід застосовувати тлумачення сопіга ргоГегепіет, а саме, - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав (ВС/КЦС, № 753/11000/14-ц, 18.04.18)», автором якої є Олександр Боков….
….Таким чином, у зв'язку із тим, що проект договору був запропонований в редакції Покупця, то і всі суперечності стосовно його умов, повинні тлумачитися проти Покупця.
Беручи до уваги вищенаведене, судом першої інстанції не було взято до уваги допущені зі сторони Позивача порушення, а саме не належне повідомлення Відповідача про необхідність поставки Товару за Договором, що фактично призвело до винесення необґрунтованого рішення по справі №904/1829/25…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Пункт 5.1 договору містить альтернативну норму: заявка може направлятися електронною поштою з наступним направленням оригіналів документів, проте отримання Постачальником оригіналу заявки є необов'язковим. Тобто, направлення саме оригіналу документа на паперовому носії не є обов'язковою умовою виникнення обов'язку з поставки товару.
Таким чином, відсутність оригіналу заявки не є порушенням, яке могло б звільняти Постачальника від зобов'язання виконати поставку в строк.
Також згідно з пунктом 5.1 договору, направлення заявки електронною поштою не обумовлено вимогою про обов'язкову наявність електронного цифрового підпису. У наданому скріншоті Відповідач визнає факт отримання електронної заявки - тобто документ отриманий, обсяг товару та строки поставки були відомі, що створює обов'язок виконати замовлення.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, якщо особа порушила зобов'язання, але доводить, що це сталося внаслідок відсутності вини, вона звільняється від відповідальності. Проте Відповідач не надав належних доказів, що він не міг поставити товар через об'єктивні обставини, а не з власної бездіяльності. Натомість він посилається виключно на формальні деталі заявки, не заперечуючи сам факт її отримання.
Посилання Відповідача на рішення Верховного Суду у справі №753/11000/14-ц щодо тлумачення умов договору проти сторони, яка їх сформулювала, не має правового значення у цій справі, оскільки положення п. 5.1 договору не є суперечливими - вони чітко вказують, що отримання оригіналу не є обов'язковим.
Якщо ж Відповідач вважав, що отримана заявка є неналежно оформленою, він був зобов'язаний негайно повідомити про це Покупця відповідно до принципу добросовісності сторін у договірних зобов'язаннях (ст. 13 ЦК України). Жодних таких зауважень від Відповідача на момент отримання заявки не надходило, що підтверджує прийняття нею замовлення.
Щодо твердження Відповідача про безпідставність нарахування Позивачем штрафних санкцій після 08.04.2025
Відповідно до частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України, 4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору покупець має право у разі невиконання постачальником умов та строків поставки товару, встановлених даним Договором, або невиконання умов Договору відносно якості, кількості, асортименту, тари та упаковки товару розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника.
Згідно з пунктом 11.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
У даному випадку порушення умов договору з боку Відповідача (ФОП Сушиної М.С.) - а саме прострочення поставки товару - настало до дати направлення Позивачем листа про одностороннє розірвання договору, а саме до 08.04.2025. Отже, факт подальшого розірвання договору не анулює відповідальність Відповідача за допущене порушення.
Штрафні санкції відповідно до пункту 7.2 Договору були нараховані Позивачем за період з 29.03.2025 по 14.04.2025
Слід також зазначити, що з тексту листа ДП «СхідГЗК» №13-13/917 від 08.04.2025 року, яким Позивач повідомив про одностороннє розірвання договору, прямо вбачається, що датою розірвання вважається саме дата направлення листа, а не якась інша, раніша дата. Таким чином, зобов'язання сторін за договором залишалися чинними до 08.04.2025 року включно, і саме у цей період виникло право Позивача на стягнення відповідних санкцій.
Доводи Апелянта щодо не врахування судом першої інстанції наявності у Позивача перед Відповідачем кредиторської заборгованості у розмірі 1,8 млн грн за раніше поставлений товар, а саме: «…на момент розгляду даної справи, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1337/25 за позовом ФОП Сушина М.С. до ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю товару №270/13164ВО від 04.04.2024 року.
На сьогоднішній день, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025 року набрало законної сили (навіть при тому, що ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» було подано фіктивну апеляційну скаргу, яку було повернуто заявнику).
Так, ФОП Сушина М.С., на виконання вищезазначеного договору, витративши всі наявні в неї кошти, закупила та здійснила поставку Товару на адресу ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на загальну суму 1,8 млн. грн.
Даний Товар був поставлений на адресу ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» в квітні - травні 2024 року.
Строки оплати сплили в 2024 році і за ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» рахується кредиторська заборгованість більше ніж за 10 місяців.
В свою чергу, ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» ігнорує оплату заборгованості у розмірі 1,8 млн. грн., маніпулюючи своїм привілейованим становищем, яке йому надав Кабінет Міністрів України, заборонивши стягнення з підприємства в поряду виконавчого провадження до 01 січня 2026 року…
…. Тобто, існує ситуація, що Позивач користується поставленим йому майном на власний розсуд (по іншим договорам із Відповідачем), фактично завдаючи збитки ФОП Сушиній М.С., накопичуючи борги. ФОП Сушина М.С. позбавлена можливості отримати свої законні кошти та закупити належний до поставки Товар (штучно призвівши до відповідної ситуації), при всьому цьому Позивач спокійно звертається до суду із заявою про стягнення штрафних санкцій та збагачується на цьому, так як через виконавчу службу без проблем отримає такі кошти.
Про обставини привілейованого стану Позивач не соромиться зазначати у своїх офіційних документах та при проведенні перемовин із контрагентами.
Отже, у діях ФОП Сушиної М.С. відсутнє порушення у зв'язку із наявністю непогашеної кредиторської заборгованості ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у розмірі 1,8 млн. грн. за поставлений та використаний останнім товар…» відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують факту порушення зобов'язання, яке є предметом даного спору та стосується іншого договору - №53-122-01-24-14399 від 20.02.2024 .
Посилання апелянта на дію Закону України №4217-18 щодо тимчасового зупинення виконавчих проваджень стосовно окремих державних підприємств, зокрема ДП «СхідГЗК», не є юридично релевантним у межах даного спору, оскільки мова йде виключно про тимчасове обмеження примусового виконання рішень, а не про припинення або відсутність договірного зобов'язання.
Факт порушення умов іншого договору не може бути підставою для звільнення сторони від виконання зобов'язань за чинним договором або уникнення відповідальності за його невиконання.
У даному випадку, наявність підстав для нарахування сум щтрафних санкцій випливає з висновку суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору.
Апелянтом не оспорюється арифметична вірність доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку штрафу та пені і у колегії, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України відсутні обгрунтовані сумніви щодо його арифметичної вірності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 20 399,40 грн та пені в сумі 8 669,74 гривень.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 99% відповідач зазначає наступне: «…Не взяття судом до уваги факту надмірного розміру штрафу, який стягується з Позивача та який для ФОП Сушиної М.С. на сьогоднішній день є непомірним.
ФОП Сушиною М.С. було заявлено додатково клопотання про зменшення розміру пені на 99%.
Натомість судом першої інстанції було не було взято до уваги таке клопотання, що є порушенням прав та інтересів Позивача.
Починаючи з 8:30 ранку 24.02.2022 року президент Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із вторгненням російських військ на територію нашої незалежної України.
На сьогоднішній день, дія воєнного стану продовжена.
ФОП Сушина М.С. на сьогоднішній день фактично не має можливості вести свою господарську діяльність, а тому її дохід є мізерним, а наявна кредиторська заборгованість Покупця за попередні поставки лише погіршує становище Постачальника
Більше того, що відповідно до Наказу МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ №376 від 28.02.2025 року, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Наказ).
Підпунктом 2.1. пункту 2 даного Наказу встановлено, що починаючи з 21.07.2022 року і до 31.05.2023 року на території Нікопольської міської територіальної громади (Дніпропетровської області), а саме м. Нікополя, ведуться активні бойові дії.
Починаючи з 31.05.2023 року Нікопольська міська територіальна громада (Дніпропетровської області), включаючи м. Нікополя, внесена до підпункту 3 пункту 3 Наказу, а саме до територія активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси
Близько середини липня 2022 року м. Нікополь та Нікопольський район російські окупаційні війська зі сторони м. Енергодара та з території ЗАЕС почали нищівно руйнувати, обстрілюючи місто із РСЗО, ствольної артилерії, ракет та гелікоптерів.
Одним із випадків, який трапився 11.09.2022 року, у зв'язку із обстрілами м. Нікополя, російськими окупаційними військами було пошкоджено адміністративне приміщення та офіс ФОП Сушиної М.С., яке розташоване за адресою Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49 (копія Витягу з ЄРДР від 11.09.2022 року за № 12022041340001013 надається).
Постійні обстріли та руйнування об'єктів нерухомості та території м. Нікополя продовжується жл сьогоднішнього дня.
Наявність кредиторської заборгованості Відповідача, призводить до неможливості у Позивача своєчасно здійснювати оплати за кредитними зобов'язаннями, оплату праці працівникам, оплати до бюджету податків та відновлення зруйнованих будівель та складів за робочою адресою ФОП Сушиної М.С.
Непомірно необґрунтований та завищений розмір пені, при відсутність коштів у підприємства, запровадження військового стану, наявність заборгованості зі сторони Замовника, обстріли міста Нікополь, може призвести до фактичного збанкрутування ФОП Сушиної М.С.
Вважаємо, що зазначені вище обставини та суспільно відомі факти достатньо підтверджують тяжкий фінансовий та матеріальний стан Відповідача за зустрічним позовом, та у випадку задоволення позовної заяви Позивача за зустрічним позовом у повному обсязі - таке рішення може призвести до знищення підприємства в цілому, як суб'єкта господарювання.
З причини наведеного вище та у випадку вирішення колегією апеляційного суду у залишенні рішення в силі, ФОП Сушина М.С., вважаємо за належне просити задовольнити її клопотання про зменшення розміру пені на 99%...»
Колегія суддів зауважує, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановив місцевий господарський суд, належний до сплати розмір пені становить 8 669,74 грн.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд повинен об'єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також те, що розмір нарахованої пені є незначним (29,82% від суми штрафних санкцій), відсутні правові підстави для її зменшення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 у справі № 904/1829/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сушиної Марини Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 у справі № 904/1829/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 у справі № 904/1829/25 - залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Фізичну особу - підприємця Сушину Марину Сергіївну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв