09.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2963/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Тернова Інна Валентинівна (в залі суду) - від Акціонерного товариства "СЕНС-БАНК" - адвокат, довіреність № 023800/25 від 03.02.2025р.
від відповідача: Заврій Руслан Леонідович (в залі суду) - від ТОВ "К.Н.Т." - адвокат, ордер серія АЕ №1416727 від 12.02.2024р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 (суддя Красота О.І.) у справі № 904/2963/25(про залишення позовної заяви без розгляду)
За позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т.", м. Дніпро
Відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро
Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії та договорами поруки.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т.", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" і просить суд:
- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-3 заборгованість за кредитним договором № PSMB2021263/579 від 30.09.2021 у розмірі 4 009 533,92 грн., з яких сума заборгованості за кредитом у розмірі 3 582 568,53 грн., сума заборгованості за відсотками у розмірі 426 965,39 грн.;
- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованість за кредитним договором № PSMB2021263/579 від 30.09.2021 у розмірі 4 009 533,92 грн., з яких сума заборгованості за кредитом у розмірі 3 582 568,53 грн., сума заборгованості за відсотками у розмірі 426 965,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-1 умов Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021263/579 від 30.09.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати у повному обсязі відсотків з користування кредитом; неналежним виконанням Відповідачем-2 умов Договору поруки № PSMB2021263/579/1 від 30.09.2021, за яким він поручився за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021263/579 від 30.09.2021; неналежним виконанням Відповідачем-3 умов Договору поруки № PSMB2021263/579/2 від 30.09.2021, за яким він поручився за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021263/579 від 30.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/2963/25 позовну заяву залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з наступного:
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17.07.2025 об 11:00 год.
26.06.2025 від Позивача надійшов супровідний лист з копією позовної заяви та додатків до неї.
Позивач у підготовче засідання 17.07.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідачі-1,2,3 у підготовче засідання 17.07.2025 не з'явилися. Про час і місце судового засідання були належним чином сповіщені. При цьому, 16.07.2025 від Відповідача -1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки Позивач не повідомив суд про причини своєї неявки у підготовче засідання, призначене на 17.07.2025 об 11:00 год, додатковим підтвердженням обізнаності Позивача про розгляд справи є направлення на адресу суду супровідного листа від 18.06.2025 з копією позовної заяви та додатків до неї, на дату та на час розгляду справи 17.07.2025 об 11:00 год. у Дніпропетровській області не було оголошено повітряної тривоги, що могло б бути підставою для перенесення розгляду справи, місцевий господарський суд, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.10.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19 щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову у даній справі без розгляду.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "Сенс Банк", м. Київ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 року у справі № 904/2963/25 про залишення без розгляду позовної заяви Акціонерного Товариства «СЕНС БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т.", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" про стягнення заборгованості за кредитним договором, направити справу для продовження розгляду до суду першої.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Позивач вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 року про залишення позову у справі №904/2963/25 без розгляду, прийнята судом в порушення процесуальних норм та порушує право банку на судовий розгляд, у зв'язку з чим ним подана апеляційна скарга з вимогою про скасування ухвали суду та направлення справи на новий розгляд по суті спору.
Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не прийняв до уваги доказів зацікавленості позивача у розгляді справи (своєчасного виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 року щодо надання доказів у справі), вважає дії суду щодо залишення позову без розгляду на стадії першого підготовчого засідання є передчасними.
Позивач вважає що Господарський суд Дніпропетровської області підійшов занадто формально до процесуальної можливості залишення позову без розгляду, за умови можливості відкладення першого підготовчого засідання в межах строку передбаченого ч.3 ст.177 ГПК України.
Скаржник стверджує, що при ухваленні рішення про залишення позову без розгляду господарським судом неповно було з'ясовано обставин, що мають значення для справи; та порушено норми процесуального права що призвели до постановлення помилкової ухвали.
На переконання скаржника, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при постановленні ухвали від 17.07.2025 року, наслідком чого стало передчасне залишення позовної заяви АТ «СЕНС БАНК» в результаті чого позивач був обмежений у доступі до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду спору.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідачі 1-3 не скористались своїм процесуальним правом та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2963/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/2963/25 (суддя Красота О.І.) (про залишення позовної заяви без розгляду) відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
15.08.2025р. матеріали справи № 904/2963/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі №904/2963/25 (суддя Красота О.І.) (про залишення позовної заяви без розгляду). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.10.2025 о 14:30 годин.
09.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т.", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" і просить суд:
- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-3 заборгованість за кредитним договором № PSMB2021263/579 від 30.09.2021 у розмірі 4 009 533,92 грн., з яких сума заборгованості за кредитом у розмірі 3 582 568,53 грн., сума заборгованості за відсотками у розмірі 426 965,39 грн.;
- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованість за кредитним договором № PSMB2021263/579 від 30.09.2021 у розмірі 4 009 533,92 грн., з яких сума заборгованості за кредитом у розмірі 3 582 568,53 грн., сума заборгованості за відсотками у розмірі 426 965,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-1 умов Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021263/579 від 30.09.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати у повному обсязі відсотків з користування кредитом; неналежним виконанням Відповідачем-2 умов Договору поруки № PSMB2021263/579/1 від 30.09.2021, за яким він поручився за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021263/579 від 30.09.2021; неналежним виконанням Відповідачем-3 умов Договору поруки № PSMB2021263/579/2 від 30.09.2021, за яким він поручився за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021263/579 від 30.09.2021.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17.07.2025 об 11:00 год. Позивач у підготовче засідання 17.07.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, спрямуванням на адресу суду супровідного листа від 18.06.2025 з копією позовної заяви та додатків до неї. Відсутності на дату та на час розгляду справи 17.07.2025 об 11:00 год. у Дніпропетровській області оголошення повітряних тривог, що могло б бути підставою для перенесення розгляду справи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги « …17.07.2025 року у зв'язку з погіршенням погодних умов представник позивача з'явився до Господарського суду Дніпропетровської обл., з запізненням на 6 (шість хвилин), однак не був допущений до участі у підготовчому засіданні, та був повідомлений судом про залишення позову без розгляду…», оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 17.07.2025р.: « …В засіданні постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Час закінчення судового засідання - 11:05…» і апелянтом не оспорюється відповідність фактичним обставинам справи змісту зазначеного протоколу.
При цьому посилання позивача на інтернет сторінку https://sinoptik.ua/pohoda/dnipro/2025-07-17 відхиляються як такі, що знаходяться в межах обов'язку сторони нести негативні наслідки пов'язані з неврахуванням несприйнятливих умов, про які він мав заздалегідь дізнатися, оскільки знає про існування відповідних інтернет ресурсів, які прогнозують погоду на певну дату.
У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 4 статті 202 ГПК України).
Підстави залишення позову без розгляду визначені статтею 226 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 сформулював висновок про те, що системний аналіз змісту частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3616/15 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду також зауважив, що наведені положення статей 202, 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 сформувала висновок щодо застосування частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
Отже, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань; двічі не з'явився в судові засідання; не повідомив суд про неможливість з'явитись у судове засідання 05.06.2024; не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо залишення позову без розгляду на підставі частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.
При цьому, колегія суддів також звертається до власних усталених правових висновків, зокрема в постановах від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18, від 02.12.2020 у справі № 914/1531/19, від 22.12.2020 у справі № 925/337/19, від 13.01.2021 у справі № 910/4372/20 про те, що норми статті 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позову без розгляду із стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Навпаки, пунктом 1 частини 2 статті 185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …Приймаючи рішення від 17.07.2025 року про повернення позовної заява Господарський суд Дніпропетровської області посилався на правові позицї викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18, від 02.12.2020 у справі № 914/1531/19, від 22.12.2020 у справі № 925/337/19, від 13.01.2021 у справі № 910/4372/20, від 19.01.2023 у справі № 904/6347/21 - натомість жодну з постанов не можливо застосувати у даній ситуації, оскільки в них вирішувалося питання щодо правомірності дії господарського суду щодо залишення позову без розгляду при повторній/неодноразовій неявці позивачів, у т.ч. у підготовчому засіданні, провадження по якому було поновлено. Отже, господарськими судами у вказаних справах було надано об'єктивну оцінку діям позивача які свідчили про втрату інтересу до судового розгляду на систематичного невиконання процесуальних обов'язків…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер помилки вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів) оскільки позивач вказуючи на окремі дані, які, здається, підтверджують його позицію, ігнорує значну частину даних, які суперечать цій позиції.
Доводи апеляційної скарги: « … Як зазначалося вище, 17.07.2025 представник позивача прибув об 11-06 до першого підготовчого засідання з запізненням у 6 хвилин від призначено часу., однак не був допущений судом до участі у справи посилаючись відсутність доказів поважності причин запізнення та завчасного неповідомлення суду про можливість запізнення., а відтак судом було застосовано надмірні наслідки неявки позивача до судового засідання.
Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не прийняв до уваги доказів зацікавленості позивача у розгляді справи (своєчасного виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 року щодо надання доказів у справі), вважає дії суду щодо залишення позову без розгляду на стадії першого підготовчого засідання є передчасними…
…Господарський суд Дніпропетровської області підійшов занадто формально до процесуальної можливості залишення позову без розгляду, за умови можливості відкладення першого підготовчого засідання в межах строку передбаченого ч.3 ст.177 ГПК України…
… Надмірний формалізм у Господарському процесуальному кодексі означає надмірне акцентування на дотриманні процесуальних формальностей, що може перешкоджати ефективному доступу до правосуддя та вирішенню суті справи. Іншими словами, це ситуація, коли суворе дотримання формальних вимог закону стає важливішим за справедливе вирішення справи та захист прав сторін. У даному випадку надмірний формалізм призвів до того, що через незначні процесуальні недоліки, суд фактично позбавив сторону можливості захистити свої права у цьому судовому процесі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Наведене підтверджує те, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при постановленні ухвали від 17.07.2025 року, наслідком чого стало передчасне залишення позовної заяви АТ «СЕНС БАНК» в результаті чого позивач був обмежений у доступі до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду спору…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень і не містять в собі посилань на докази, які спростували встановлені колегією суддів фактичні обставини справи.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції до уваги емоційних тверджень апелянта про застосування судом першої інстанції «надмірних наслідків неявки позивача до судового засідання» призведе призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Посилання апелянта на ту обставину, що « … оскаржуваною ухвалою вбачається, що Позивач/ представник позивача - не з'явився, заяву про розгляд справи у його відсутності не подав; Відповідач-1 ТОВ «К.Н.Т» подав до суду клопотання про відкладення розгляду судової справи; Відповідач ТОВ «Кірана» ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення попереднього засідання у справі не отримав (конверт повернувся у зв'язку з закінченням строку зберігання), Відповідач-3 Єрмоленко Д.В повідомлений належним чином, до суду не з'явився.
Отже, за умови неявки всіх сторін справи господарський суд не тільки обмежив право позивача на справедливий суд, а й у підготовчому засідання не розглянув клопотання/заяву Відповідача-1 про необхідність відкладення розгляду судової справи…» , відхиляються колегією суддів як такі, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, за умов неявки позивача.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки, не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
На відміну від п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення ст.ст. 202, 226 ГПК України в чинній редакції не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.06.2024 у справі № 916/2316/23).
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
При цьому, апелянт в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах довідка про доставку до його електронного кабінету ухвали суду першої інстанції про призначення підготовчого судового засідання на 17.07.2025р., будь-яких клопотань та заяв з процесуальних питань суду не надав.
Відповідно до висновків Верховного Суду, зокрема, у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, а саме: - проаналізувавши положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у ч. 4 ст. 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних (пункт 8.4); - норми, закріплені у ч. 4 ст. 202 та у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду (пункт 8.4); - відповідно до ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості (пункт 8.7).
Отже, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання на виклик суду, не повідомив суд про неможливість з'явитись у судове засідання 17.07.2025, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає такими, що відповідають нормам ГПК України та практиці Верховного Суду висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", заява № 11681/85, пункт 35, від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області, яка є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі №904/2963/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс Банк» на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/2963/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/2963/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн. покласти на Акціонерне товариство "Сенс Банк", м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.10.2025.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв