17.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/222/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25 (суддя Боєва О.С.)
За позовом: Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -
позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), код ЄДРПОУ 43877338
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», (код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (код філії в ЄДР 45632138)
про стягнення суми 59 480,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника Запорізької обласної прокуратури, подана в порядку ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення з відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (код юридичної особи: 44768034) в особі Філії “Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) суми 59480,00 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 року у справі № 908/222/25 позов задоволено.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034 (01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 9А) в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код ВП 45632138 (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), код ЄДРПОУ 43877338 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А, розрахунковий рахунок UA38999980334189812000008377, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с. Біленьке, код бюджетної класифікації - 24062100, банк отримувача: Казначейство України) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 59 480 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034 (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А) в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код ВП 45632138 (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд.29-а, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, будучи постійним лісокористувачем, не забезпечив належної охорони та збереження лісового фонду на закріпленій за ним території, унаслідок чого допустив самовільну вирубку лісу. Це призвело до заподіяння матеріальної шкоди лісовому фонду України. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 року у справі 908/222/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Героїв 37- батальону, 53, м. Запоріжжя, 69089; ідентифікаційний код 0290997325) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034) в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (юридична адреса: вул. Космічна, 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи: 45632138) суму судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги прошу провести у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправомірно прийняв як належний доказ Висновок судової інженерно-екологічної експертизи, оскільки його було підготовлено на замовлення слідчого органу у кримінальному провадженні, а не на замовлення учасника даної господарської справи чи на підставі ухвали суду, що прямо суперечить ч. 3 ст. 98 та ч. 2 ст. 77 ГПК України (недопустимість доказів). Крім того, вказаний висновок є необґрунтованим, оскільки експерт розрахував збитки за 18 дерев, тоді як матеріали огляду місця події (фототаблиці) підтверджують наявність лише 15 пнів, а заміри діаметру здійснено лише щодо 7 пнів, що свідчить про використання експертом припущень всупереч забороні, встановленій ч. 2 ст. 102 ГПК України.
Щодо наявності обставин, що обмежували можливість здійснювати охорону лісів відповідач посилається на обмеження, спричинені режимом воєнного стану, стверджуючи, що він був позбавлений можливості у повному обсязі виконувати обов'язки з охорони лісу. Зокрема, відповідач не мав права використовувати авіаційні засоби (літаки, дрони) для патрулювання через закриття повітряного простору України. Крім того, запровадження комендантської години (з 00:00 до 05:00 або з 21:00 до 05:00) унеможливлювало патрулювання у нічний час, оскільки Державне спеціалізоване господарське підприємство не включене до переліку органів, яким дозволено вільне пересування без спеціальних перепусток, що обмежувало його діяти в нічний час доби.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував наведені доводи та неправомірно задовольнив позовні вимоги, і просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач не скористався своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/222/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
21.05.2025р. матеріали справи № 908/222/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів оплати судового збору у сумі 3633,60 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Розглянувши клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні.
Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Крім того, згідно з частиною 6 статті 252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо одночасно дотримуються такі умови:
предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного й всебічного встановлення обставин справи.
Виходячи із зазначених правових норм та ціни даного позову - 59480 грн, зважаючи на характер спірних правовідносин, який не є складним, предмет доказування та встановлення обставин справи не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи з повідомленням сторін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відмовлено Державному спеціалізованому господарському підприємству “Ліси України» у розгляді апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25 з повідомленням (викликом) сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 06.09.2023 від ДСГП “Ліси України» (код 44768034) надійшла заява, якою повідомлено про те, що в ході планової ревізії (лісових обходів) 14.08.2023 Запорізького лісництва філії “Запорізьке лісове господарство» ДП “Ліси України» виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території лісництва, чим завдано збитків державі. За цією заявою 07.09.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42023080000000093 за ч. 4 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування, яке здійснюється Відділом поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до Актів проведення контрольного заходу Запорізького лісництва філії “Запорізьке лісове господарство» ДП “Ліси України від 14.08.2023 та 17.08.2023 (копії яких містяться в матеріалах справи), працівниками Східного сектору Управління контролю з використання лісового та мисливського господарства безпеки ДП “Ліси України» під час проведення контрольних заходів було обстежено лісові насадження на предмет самовільних рубок; здійснено виїзд на квартал 27 вид 19, квартал 29 вид 12, квартал 19 вид 12, 21 та виявлено самовільну рубку невстановленими особами дерев різних порід та діаметрів, що є порушенням ст.ст. 19, 67, 69, 86 Лісового кодексу України.
30.04.2024 слідчим слідчого відділення відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області в межах кримінального провадження №42023080000000093 від 07.09.2023 складено Протокол огляду місця події за участю спеціаліста еколога Лугвіщука І.П. та лісничого Паливоди С.В. та проведеним оглядом на об'єкті - лісосмуга на території Запорізького лісництва Філії “Запорізьке лісове господарство» ДП “Ліси України» встановлено зокрема наступне.
В ході огляду ділянки на місцевості поблизу с. Біленьке Запорізького району Запорізької області виявлено пні різних порід дерев спиляних до ступеню припинення росту, а саме:
- при огляді кварталу 19 виділу 12 виявлено пні: 1)Д: 29,5 см породи Ясен; 2)Д: 43 см породи Ясен; 3) Д: 14 см породи Акація; 4) Д: 28,5 см породи Ясен.
- при огляді кварталу 19 виділу 19 виявлено пні: 1) Д: 11 см породи Ясен; 2) Д: 23,5см породи Акація.
- при огляді кварталу 19 виділу 21 виявлено пні: 1) Д: 10 см породи Акація, 2) Д: 11см породи Акація.
Також в ході огляду ділянки на місцевості поблизу с. Смоляне Запорізького району Запорізької області виявлено пні різних порід дерев спиляних до ступеню припинення росту, а саме:
- при огляді кварталу 27 виділу 19 виявлено пні: 1) Д:13,5 см породи Акація; 2) Д: 13 см породи Акація; 3) Д: 8 см породи Акація; 4) Д: 11 см породи Акація, 5) Д: 13 см породи Акація, 6) Д: 14 см породи Акація.
- при огляді кварталу 29 виділу 12 виявлено пні: 1) Д: 15,5 см породи Акація; 2) Д: 13 см породи Акація, 3) Д: 35,5 см породи Акація, 4) Д: 29 см породи Акація.
Відповідно до Висновку експерта від 12.09.2024 № СЕ-19/108-24/17163-ФХЕД Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, складеного на підставі постанови від 05.09.2024 про проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №42023080000000093, винесеної т.в.о начальника СВ відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, з урахуванням наданих на дослідження вихідних даних щодо кількості, стану, місця та дати виявлення незаконної порубки дерев, експертом було проведено розрахунок розміру шкоди завданої лісу, відповідно до Додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної ліку» від 23.07.2008 № 665 (6). Так, згідно висновку судового експерта сума шкоди, яка була завдана довкіллю в результаті незаконної порубки деревини до ступеня припинення росту в лісосмузі, яка розташована поблизу с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, відповідно до протоколу огляду місця події від 30.04.2024 становить 36689,25 грн; сума шкоди, яка була завдана довкіллю в результаті незаконної порубки деревини до ступеня припинення росту в лісосмузі, яка розташована поблизу с. Смоляне Запорізького району Запорізької області, відповідно до протоколу огляду місця події від 30.04.2024 становить 22790,75 грн.
Тобто загальний розмір заподіяної шкоди довкіллю внаслідок незаконної порубки дерев згідно з висновком експерта склав 59 480,00 грн.
Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), за якою відкрито провадження у даній справі № 908/222/25, зокрема, зазначив, що ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені; шкода, завдана навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території кварталів 29, 27 та 19 Запорізького лісництва, що розташовані у с. Біленьке Запорізького району Запорізької області та с. Смоляне Запорізького району Запорізької області, що входять до складу Державного лісового фонду України має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДСГП “Ліси України» з огляду на те, що земельні ділянки в межах кварталів 29, 27 та 19 Запорізького лісництва, перебувають у його постійному користуванні.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно із частиною 3, 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 19 та частин 1, 5 статті 86, статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
За приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Саме власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечно відповідачем, незаконна рубка дерев відбулась на території кварталів 29, 27 та 19 і в межах земельних ділянок, що входять до складу лісового фонду України та перебувають у постійному користуванні ДП “Ліси України» в особі Філії “Запорізьке лісове господарство» (на теперішній час - Філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України»).
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 420/2910/22 визначено, що абзацом другим розділу І Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» першопричинами екологічних проблем України визначено, зокрема неефективну систему державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та регулювання використання природних ресурсів, зокрема неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, незадовільний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища; незадовільний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, закріплений обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеним у дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 111/2021, наголошено на тому, що високий рівень ризиків для природних екосистем та здоров'я населення, зумовлений, зокрема значним забрудненням довкілля через техногенне навантаження, нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу, значні обсяги накопичених в Україні відходів.
Згідно з положеннями про цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають також нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев).
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 927/238/17, від 19.12.2019 у справі № 906/133/18, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що: «…суд першої інстанції залишив поза увагою посилання відповідача (викладене у відзиві на позовну заяву) на те, що вказаний висновок експерта містить невідповідності.
Так, предметом судової інженерно-екологічної експертизи, від 12.09.2024 р., було встановлення суми збитків, завданих довкіллю внаслідок незаконної порубки 18 дерев.
Положеннями ч.1 ст.77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Отже, встановлення розміру збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев, потребує спеціальних знань, які дозволяють проведення інженерно - екологічних експертиз.
Одним із джерел інформації наданої експерту (вихідних даних) для проведення експертизи був Протокол огляду місця події від 30.04.2024 на 6 аркушах, додатком до якого є фототаблиці, складені у с.Біленькому та у с.Смоляне.
У протоколі огляду місця події від 30.04.2024 р. вказано, що цей протокол складено у с.Біленьке на підставі кримінального провадження №42023080000000093 зазначено, що:
- під час проведення огляду виділу 12 кварталу 19 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 3 дерева породи «ясень», 1 дерево породи «акація»;
- під час проведення огляду виділу 19 кварталу 19 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 1 дерево породи «акація», 1 дерево породи «ясен»;
- під час проведення огляду виділу 21 кварталу 19 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 2 дерева породи «акація»;
- під час проведення огляду виділу 19 кварталу 27 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 6 дерев породи «акація»;
- під час проведення огляду виділу 12 кварталу 29 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 4 дерева породи «акація».
Тобто, згідно вказаного протоколу, загальна кількість дерев, відносно яких виявлено порубку до ступеня припинення зросту, складає - 18 дерев. Але з фототаблиць складених у с.Біленькому та у с.Смоляне, які долучені до Протоколу огляду місця події від 30.04.2024, можливо встановити лише наявність 15 пнів (6 у с.Смоляне, 9 у с.Біленькому ), з яких заміри середнього діаметру пня було здійснено лише відносно 7 дерев (пнів) -1 у с.Смоляне та 6 у с.Біленькому.
У своєму висновку експерт встановив, що сума збитків, завданих довкіллю внаслідок незаконної порубки 18 дерев (породи «акація» в кількості 15 дерев та породи «ясен» в кількості 3 дерев), становить 36689,25 грн.+ 22790,75 грн., тобто разом 59480 грн..
Згідно ч.2 ст.102 ГПК України експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи.
При цьому, у відповідності до статті 14 ЗУ «Про судову експертизу», дисциплінарним проступком є самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи.
Абзац четвертий пункту 2.3 розділу II «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» забороняє експерту самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.
Враховуючи це, висновок експерта стосовно кількості пнів та їх середнього діаметру ґрунтувався на припущенні, а не на безпосередньому дослідженні, а отже і розрахована сума збитків є необґрунтованою.
При цьому суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що вказаний висновок експерта підготовлений не на замовлення учасника справи, що виключає можливість визнання його належним та допустимим доказом у даній справі.
Відповідно ч.3 ст.98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
ГПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ст.41).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою -якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 7-1 Закону «Про судову експертизу»).
Натомість з долученого прокурором висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 12.09.2024 № СЕ-19/108-24/17163-ФХЕД вбачається, що цей висновок підготовлено на підставі постанови т.в.о. начальника СВ відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майора поліції Олександри Єщенко у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023 за № 42023080000000093.
Отже, висновок судової інженерно-екологічної експертизи на даних якого базується розмір позовних вимог, підготовлений не на замовлення учасника справи (є очевидним що СВ відділу поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області не є учасником даної справи), а отже його використання як доказу у цій справі прямо протирічить ч.3 ст.98 та ч.2 ст.77 ГПК України.
Варто звернути увагу на те, що висновок експерта є одним із джерел доказування, передбачених главою 5 ГПК України «Докази та доказування» та на його подання (та в подальшому використання у якості доказу) поширюються положення наведеної глави, зокрема параграфу 1 та 6.
Оскільки вказаний висновок не відповідає вимогам ч.3 ст.98 ГПК України, то відповідно він поданий без дотримання параграфу 6 глави 5 ГПК України, що є порушенням процесуального закону.
Враховуючи це, суд першої інстанції мав би застосувати положення параграфу 1 глави 5 ГПК України, саме ч.2 ст.77 ГПК України згідно якої докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Порушення процесуального закону в даній справі полягає саме в поданні учасником справи доказу у вигляді висновку експерта, який був підготовлений не на його замовлення…» колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 вказав наступне.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
У постанові від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що "висновок судово-почеркознавчої експертизи не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує банк у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі".
У пунктах 5.24-5.25 постанови від 19.11.2019 у справі 918/204/18 (провадження № 12-73гс19) Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу - висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що "належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема статей 76 - 79 ГПК України".
Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).
Отже, узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому:
- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;
- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;
- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;
- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо.
Висновок складений судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС Владленом Павелко, який згідно з висновком має кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-екологічної експертизи з правом проведення за експертною спеціальністю “10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля» (свідоцтво № 18599, видане Експертно-кваліфікаційною комісією МВС 01.07.2022). Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов'язків.
Отже, доводи апелянта про те, що висновок експерта від 12.09.2024 № СЕ-19/108-24/17163-ФХЕД Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, підготовлений не на замовлення учасника справи, що в свою чергу робить його неналежним доказом у даній господарській справі, спростовуються вищенаведеним.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт самовільної рубки дерев був встановлений працівниками ДП "Ліси України" під час контрольних заходів у Запорізькому лісництві (с. Біленьке та с. Смоляне) у серпні 2023 року, про що складено відповідні Акти від 14.08.2023 та 17.08.2023 із зазначенням розміру шкоди.
За цим фактом 07.09.2023 було зареєстровано кримінальне провадження №42023080000000093 за ч. 4 ст. 246 КК України.
У ході досудового розслідування, 30.04.2024, слідчим із залученням спеціаліста-еколога та лісничого було проведено огляд місця події. Цей огляд зафіксував незаконну порубку 18 дерев (пнів ясеня та акації) з точним зазначенням їх місцезнаходження, породи та діаметрів у Протоколі ОМП.
При огляді використовувалися фото- та відеокамера і вимірювальна металева рулетка із чинним свідоцтвом про повірку (до 10.11.2024). У протоколі зазначено, що через високу траву та кущі більше нічого виявлено не було. Копії свідоцтва про повірку рулетки та фототаблиці долучені до матеріалів справи.
При цьому, як слушно зауважив, місцевий господарський суд, протокол огляду місця події від 30.04.2024 підписаний в т.ч. присутніми при огляді лісничим ОСОБА_1 , спеціалістом-екологом Лугвіщуком І.П. без зауважень; вказано, що протокол прочитаний, записаний вірно.
Розмір шкоди, завданої довкіллю в результаті незаконної рубки дерев визначений у Висновку експерта від 12.09.2024 № СЕ-19/108-24/17163-ФХЕД Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, складеному на підставі та з урахуванням наданих на дослідження вихідних даних щодо кількості, стану, місця та дати виявлення незаконної порубки дерев і діаметру пнів, відповідно до протоколу огляду місця події від 30.04.2024.
Розрахунок проведений відповідно до Додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної ліку» від 23.07.2008 №665 (6), як то слідує зі змісту висновку та, згідно висновків експерта, загальний розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування дерев склав 59 480,00 грн.
За наявності докладно наведеного у протоколі переліку та опису виявлених пнів дерев у кількості 18 штук, із зазначенням породи кожного дерева та діаметрів пнів, відсутні підстави вважати недостовірними або недостатніми вихідні дані, використані експертом при проведенні судової інженерно-екологічної експертизи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що прокурором надано належні та допустимі докази, які повністю підтверджують розмір збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев, розрахунок шкоди, здійснений на підставі діаметрів пнів та кількості незаконно зрубаних дерев, визнається правомірним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що: «…Також не можна погодитись із твердженням суду про те, що «Відповідач не обґрунтував та не довів неможливість забезпечення охорони і збереження лісу та попередження відповідних порушень без патрулювання саме з використанням літаків, гвинтокрилів, безпілотних літальних апаратів тощо, як то зазначено ним у відзиві».
За вимогами п. 29 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 р. № 954, використання повітряного простору України може бути заборонено або обмежено Державіаслужбою та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 30 Положення № 954, передбачено, що заборона на використання повітряного простору України встановлюється у разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету над повітряним простором України, територіальної цілісності України або під час збройного конфлікту, проведення спеціальних операцій, пов'язаних із протидією протиправній діяльності на державному кордоні, збереженням територіальної цілісності України та конституційного ладу, а також на нерегулярні рейси (польоти) між пунктами відправлення, розташованими на території України, та пунктами призначення, розташованими на території держави-агресора, та у зворотному напрямку (за винятком рейсів (польотів), необхідних для забезпечення діяльності місій міжнародних організацій - Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Червоного Хреста) (пп.2).
Згідно п.31 Положення № 954 обмеження щодо використання повітряного простору України встановлюється з метою перехоплення повітряних суден-порушників, перехоплення або супроводження нерозпізнаних цілей, виконання авіаційних робіт з пошуку і рятування, запуску та посадки космічних об'єктів, забезпечення польотів повітряних суден, що виконують рейси літер “А», польотів безпілотних повітряних суден, навчань, повітряних парадів, показу нової авіатехніки, виконання випробувальних (дослідницьких) польотів, польотів на встановлення рекордів, практичних пусків ракет, стрільб, бомбометань і десантування, вибухових робіт, проведення перевірки бойової готовності авіаційних частин і чергових сил з протиповітряної оборони Збройних Сил і захисту об'єктів підвищеної небезпеки, провадження іншої діяльності, яка може створити загрозу безпеці польотів, а також над районами проведення масових заходів державного рівня.
Пунктом 32 Положення № 954 визначено, що заборона на використання повітряного простору встановлюється на постійній основі. Обмеження щодо використання повітряного простору України встановлюються на постійній або тимчасовій основі.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" в Україні введено воєнний стан.
Є загальновідомим те, що Украерорух на своєму офіційному сайті http://икsatse.иа 24 лютого 2022 року офіційно повідомив про закриття повітряного простору України у зв'язку з військовим вторгненням рф.
Згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору Украіни для цивільних користувачів повітряного простору.
Таким чином відповідач не мав права використання літаків, гвинтокрилів, безпілотних літальних апаратів забезпечення охорони і збереження лісу та попередження відповідних порушень…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку державна лісова охорона застосовує:
патрулювання лісів авіаційне (авіапатрулювання) - один із способів охорони і захисту лісів шляхом використання літаків (вертольотів) або безпілотних літальних апаратів з дотриманням вимог законодавства в галузі авіації, із залученням посадових осіб державної лісової охорони, лісової охорони інших лісокористувачів та власників лісів, пожежно-рятувальних підрозділів, добровільної пожежної охорони та інших осіб з метою здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захисту від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу;
патрулювання лісів наземне - один із способів охорони і захисту лісів шляхом переміщення посадових осіб державної лісової охорони, лісової охорони інших лісокористувачів та власників лісів, пожежно-рятувальних підрозділів, добровільної пожежної охорони та інших залучених осіб територією лісів пішки або транспортними засобами (за умови великої відстані) із зупинками з метою здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захисту від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно авіаційне патрулювання є лише одним із способів здійснення охорони лісів, який, зокрема, передбачає використання літаків, вертольотів або безпілотників. Однак цей спосіб не є виключним. Альтернативним є наземне патрулювання - шляхом піших або автомобільних маршрутів працівниками лісової охорони, із зупинками та оглядом території.
Тому посилання відповідача на неможливість здійснювати саме авіапатрулювання через закриття повітряного простору не звільняє його від обов'язку організовувати інші доступні форми патрулювання, передбачені законодавством.
З приводу посилання скаржника на запровадження воєнного стану та відповідно комендантської години, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 89 Лісового кодексу України, Філія «Східний лісовий офіс» є органом державної лісової охорони і має статус правоохоронного органу.
Під час комендантської години заборонено пересуватися вулицями, якщо це не пов'язано з виконанням службових або надзвичайних обов'язків. Підтвердженням наявності таких обов'язків є відповідна перепустка, яка дає право на вільне пересування під час комендантської години. При цьому заборонена будь-яка діяльність, яка перешкоджає роботі військових, правоохоронних та інших органів.
Колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи інформації щодо факту звернення Філії «Східний лісовий офіс» до Запорізької обласної військової адміністрації про видачу її працівникам відповідних перепусток на вільне пересування під час комендантської години з метою здійснення патрулювання лісів та відповідної відмови у видачі таких перепусток.
Також колегія суддів зауважує, що апелянтом не доведено, що незаконні порубки відбулися саме в нічний час доби або під час комендантської години.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що Філія «Східний лісовий офіс» як правоохоронний орган не позбавлена можливості з виконання обов'язків із захисту лісів від незаконних рубок.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції здійснено належну оцінку доказам по справі та, відповідно, винесено законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/222/25- залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв