ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 жовтня 2025 року Справа № 918/472/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" - не з'явилися
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2025 р.
постановлене у м. Рівне, повний текст складено 04.08.2025 р.
у справі № 918/472/25 (суддя Романюк Ю.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест"
про стягнення 1 399 794,16 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних, штрафу і пені
Відповідно до рішення від 29.07.2025 р. у справі № 918/472/25 Господарський суд Рівненської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне". Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" 1004639,48,06 грн. заборгованості, 10562,40 грн. інфляційних втрат, 45560,50 грн. 27% річних, 286927,89 грн. штрафу, 52103,89 грн. пені та 16797,53 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу та ухвалити нове рішення, яким у стягненні 286927,89 грн. штрафу відмовити.
Вважає, що в процесі вирішення спору у даній справі судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, порушення яких є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Пояснює, що, враховуючи заявлену суму позовних вимог 1399794,16 грн., судова справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження.
Доводить також, що стягнення судом першої інстанції одночасно 286927,89 грн штрафу в розмірі 20% від суми поставленого товару та 52103,89 грн. пені і 45560,50 грн 27 % річних за прострочення виконання зобов'язання є неправомірним.
Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2025 р. у даній справі скасувати як незаконне, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 286927,89 грн штрафу.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" та відповідач/скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" не забезпечили явку представників у судове засідання 16.10.2025 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 87 у т.1/.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, позиція скаржника викладена у апеляційній скарзі, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача/скаржника.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
02.12.2024 р. ТОВ "Укрінстал Рівне" як постачальник та ТОВ "Алатир-Інвест" як покупець уклали договір поставки № 241201 /а.с. 9 - 11 у т.1/, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товари, що пропонуються постачальником до продажу згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість, одиниці виміру, асортимент, ціна товару та інша інформація про товар, яку сторони вважатимуть за потрібне узгодити на кожну поставку, вказуються у рахунках-фактурах, які оформлюються постачальником на підставі замовлення покупця. Кожен рахунок-фактура є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 3.1. договору товар поставляється покупцеві на умовах Ex Works, склад постачальника відповідно до правил Інкотермс - 2010, що розташований за адресою: м. Рівне, вул. Петра Могили 28, якщо інше не буде погоджено сторонами у товаросупровідних документах. Підписана сторонами видаткова накладна свідчить про виконання постачальником умов поставки. Датою поставки є дата передачі товару постачальником покупцю, яка є датою підписання видаткової накладної.
Згідно з п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. договору, оплата за товар здійснюється в два етапи:
- перший етан: авансовий платіж у розмірі 30% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання покупцем рахунку;
- другий етап: остаточний розрахунок у розмірі 70% вартості товару протягом 60 календарних днів від дати отримання покупцем товару.
Згідно з п. 5.3. договору у випадку ненадходження від покупця оплати за поставлений товар, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання. У випадку прострочення виконання грошового зобов'язання покупцем на строк понад 20 (двадцять) календарних днів, покупець додатково сплачує штраф в розмірі 20 (двадцяти) % від вартості поставленого товару.
Відповідно до п.5.6. договору сторони прийшли до згоди, що при несвоєчасній оплаті товару не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 27 (двадцять сім) % річних, крім того покупець, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно з п. 11.2 договору цей договір діє протягом одного року до 12.12.2025 р.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне"/постачальник виставив покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" рахунки на оплату по замовленню № 2121 від 04.12.2024 р. на суму 687191,70 грн. /а.с. 12 у т.1/, № 2132 від 06.12.2024 р. на суму 668647,38 грн. /а.с. 13 у т.1/ та № 2139 від 09.12.2024 р. на суму 86858,16 грн. /а.с. 13 зв. у т.1/.
ТОВ "Укрінстал Рівне" з посиланням у призначені платежу на вищезазначені рахунки перерахувало ТОВ "Алатир-Інвест" кошти на загальну суму 430000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 12222 від 09.12.2024 р. на суму 100000,00 грн., № 12228 від 10.12.2024 р. на суму 100000,00 грн, № 12229 від 10.12.2024 р. на суму 200000,00 грн. та № 12238 від 11.12.2024 р. на суму 30000,00 грн. /а.с. 14 - 15 у т.1/.
В подальшому ТОВ "Укрінстал Рівне" поставило, а ТОВ "Алатир-Інвест" отримало товар на загальну суму 1434639,48 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 1705 від 16.12.2024 р. на суму 78800,40 грн., № 1732 від 20.12.2024 р. на суму 240283,50 грн., № 1733 від 20.12.2024 р. на суму 346244,16 грн., № 128 від 03.02.2025 р. на суму 446908,20 грн., № 130 від 03.02.2025 р. на суму 322403,22 грн. /а.с. 16 - 18 у т.1/.
Доказів оплати 1004639,48 грн. заборгованості матеріали справи не містять.
26.05.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" 1004639,48 грн. заборгованості, а також - про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 5.6 договору 10562,40 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період прострочення з березня по квітень 2025 року, 45560,50 грн. 27 % річних, розрахованих з 19.02.2025 р. по 23.05.2025 р., і на підставі п. 5.3 договору - про стягнення 52103,89 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за період прострочення з 19.02.2025 р. по 23.05.2025 р., та 286927,89 грн. штрафу в розмірі 20 % від вартості поставленого товару.
Судом встановлено, що на умовах договору від 02.12.2024 р. № 241201 між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України.
Відповідно до норм ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін..
Згідно з нормами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, а також - прострочення виконання грошового зобов'язання покупцем на строк понад 20 (двадцять) календарних днів. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1004639,48 грн. заборгованості, 10562,40 грн. інфляційних втрат, 45560,50 грн. 27 % річних та 52103,89 грн. пені сторонами не оспорюється.
Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 286927,89 грн. штрафу.
Суд першої інстанції встановив, що за умовами укладеного сторонами договору (п.п.5.3,5.6), який обов'язковий до виконання сторонами, у разі прострочення оплати товару, покупець взяв на себе зобов'язання сплатити постачальнику пеню, штраф, 27 відсотків річних та компенсувати інфляційні втрати; періоди прострочення позивачем визначені вірно. Судом перевірені розрахунки позивача і встановлено, що вимога щодо стягнення 286927,89 грн штрафу як 20% від суми поставленого товару ґрунтується на розрахунку, який є арифметично правильним.
Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів відзначає, що у випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, розмір яких визначено договором, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтями 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Такий правовий висновок щодо можливості стягнення з боржника як пені так і штрафу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19, і колегія суддів враховує такий правовий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неправомірність стягнення судом першої інстанції одночасно 286927,89 грн штрафу, 52103,89 грн. пені та 45560,50 грн 27 % річних. Про зменшення штрафних санкцій відповідач не заявляв.
Також є необґрунтованими доводи скаржника про те, що дана судова справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження.
Так, згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справами незначної складності є такі, що визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
Відповідно до норм ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: про банкрутство (неплатоспроможність); щодо процедури превентивної реструктуризації; у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Як, було зазначено вище 26.05.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Рівне" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" 1004639,48 грн. заборгованості 10562,40 грн. інфляційних втрат, 45560,50 грн. 27 % річних, 52103,89 грн. пені та 286927,89 грн. штрафу. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1399794,16 грн.
Отже, заявлена у даній справі сума позовних вимог (1399794,16 грн.) не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму (1514000,00 грн.), і така справа, враховуючи предмет і ціну позову, може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено нормами ст. 12, 247 ГПК України. Тому суд першої інстанції правомірно виснував про розгляд даної справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач не подавав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, не надавав докази на спростування факту порушення зобов'язання, а також - не довів свої заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як за клопотанням самого відповідача суд першої інстанції продовжував відповідачу процесуальний строк на подачу відзиву.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. З урахуванням норм ч. 4 ст. 165 ГПК України, оскільки відповідач не подавав відзив на позовну заяву, скаржник/відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних підстав (які були ним наведені лише в апеляційній інстанції).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2025 р. у справі № 918/472/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2025 р. у справі № 918/472/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 918/472/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений 17.10.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.