ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 жовтня 2025 року Справа № 906/75/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25 (суддя Нестерчук С.С., повний текст рішення складено 19.06.2025)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про стягнення 145 241, 30 грн відсотків річних
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - відповідач, АТ "Житомиробленерго") про стягнення 40 905 096, 74 грн, з яких: 40 759 855, 44 грн основний борг та 145 241, 30 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги протягом жовтня - листопада 2024 по договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0528-02041-ПП від 01.01.2024.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" надіслало до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу; просить стягнути із відповідача 3 % річних в сумі 145 241,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 40 759 855, 44 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; продовжено розгляд справи в частині вимоги про стягнення 145 241, 30 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 142 744, 41 грн 3 % річних та 2?380,76 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, встановлені дати початку прострочення, здійснивши перерахунок 3 % річних, виходячи з меж періодів, зазначених у розрахунку позивача, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 142 744, 41 грн на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для зменшення суми 3 % річних (до 0,3 %), нарахованої позивачем за період прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки така сума є співмірною з обсягом порушення та не перевищує розумних меж відповідальності відповідача.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким зменшити розмір 3 % річних до 0,3 % річних.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- обставини, що вплинули на виконання грошових зобов'язань по договору за спірний період підтверджується висновком про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Рівненською торгово - промисловою палатою від 06.11.2023 № 56.01/584, який отримано відповідачем 08.11.2023;
- понесені відповідачем протягом 2022 значні витрати, підняття НКРЕКП тарифів у 2023 році лише на послуги ПрАТ "НЕК "Укренерго" призвело до неспроможності АТ "Житомиробленерго" належним чином виконувати свої зобов'язання по договорам;
- в даному випадку АТ "Житомиробленерго", на момент укладення договорів з ПрАТ "НЕК "Укренерго", не змогло передбачити такої надзвичайної ситуації, як введення воєнного стану на усій території України та інших обмежень, що має суттєвий вплив на виконання своїх договірних зобов'язань зі сторони АТ "Житомиробленерго", отже не відповідає за таку обставину;
- у договірних зобов'язаннях АТ "Житомиробленерго" з'явились події - непередбачені зовнішні ризики, що мають ознаки непрогнозованості, які знаходяться поза волею, контролем і відповідальністю сторони договору, виникнення, зміна і припинення яких не залежать від АТ "Житомиробленерго";
- відповідач посилається на рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 240/9030/24 та ухвалу від 06.05.2025, якою відкрито спрощене позовне провадження у справі № 240/12248/25;
- з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;
- з огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 3 % річних у розмірі 145 241, 30 грн, а також враховуючи, що відсутні докази на підтвердження завдання збитків позивачу, відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення нарахованих відсотків річних. Вважає, що зменшення 3 % річних до 0,3 % є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/75/25 у складі головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.08.2025 № 01-05/602, у зв'язку із перебуванням у відпустці колегії суддів по даній справі, було здійснено повторний розподіл судової справи та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 та визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25. Зазначено, що апеляційну скаргу у справі буде розглянуто без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- сторонами договору досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми ч. 1 ст. 530 ЦК України. Положення ст. 254 ЦК України, в даному випадку, не підлягають застосуванню до спірних взаємовідносин сторін по договору про надання послуг з передачі електричної енергії;
- суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних, не дослідив умови укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії щодо зазначення в останньому чіткого терміну виконання зобов'язання відповідачем.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/75/25 у складі головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.08.2025 № 01-05/603, у зв'язку із перебуванням у відпустці колегії суддів по даній справі, було здійснено повторний розподіл судової справи та протоколом передачі справи раніше визначено складу суду від 11.08.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25. Об'єднано для спільного розгляду апеляційні скарги АТ "Житомиробленерго" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25. Зазначено, що апеляційну скаргу у справі буде розглянуто без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
АТ "Житомиробленерго" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якому просить відмовити в її задоволенні. Відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що граничний строк оплати є 09.12.2024 та 16.12.2024, а прострочення у відповідача виникло з 10.12.2024 та 17.12.2024 відповідно, і саме з цих дат підлягають нарахуванню 3 % річних.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу АТ "Житомиробленерго", в якому просить відмовити в її задоволенні. Позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження недоотримання доходу в сумі 199445,22 грн, витрат на відновлення та витрати, що були понесені АТ "Житомиробленерго". При цьому відповідач вказує, що вищезазначені витрати/недоотриманий дохід мали місце у 2022 році, тобто не у період стягнення.
Позивач зазначає, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Велика Палата Верховного Суду зазначила у справі № 902/417/18 про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Отже, саме 3 % річних є законодавчо встановленим розміром відсотків річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три відсотки річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром відсотків річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом відсотків річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж 3 % річних. Відтак, розмір відсотків річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3 % (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
АТ "Житомиробленерго" надіслало до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 906/75/25, до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2625/23.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, приймаючи до уваги обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважає, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 906/75/25, до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2625/23, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.08.2025 передав справу №914/2625/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для надання висновків щодо застосування ст. 530 ЦК, а саме чи являються виставлені рахунки на суми попередньої оплати вимогами в розумінні ст. 530 ЦК. Верховний Суд зазначив в ухвалі від 13.08.2025 у справі № 914/2625/23 (пункт 107), що Верховний Суд (колегія суддів: Чумак Ю.Я., Дроботова Т.Б., Багай Н.О.) у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанції, які вважали, що рахунок на оплату не є вимогою про оплату, вказавши таке:
"25. До того ж, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору № 0521- 03041 також не врегульовано строк оплати вартості фактично наданої послуги, оскільки сторони по різному трактують умови договору щодо визначення, що саме є вимогою, від отримання якої обліковуватиметься строк оплати в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України. Так, позивач вважає, що вимогою в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України є акт наданих послуг та рахунки (рахунки-фактури), скеровані з проектами актів, однак суди попередніх інстанцій не погодилися з такими доводами позивача, оскільки в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України акт надання послуги не є вимогою, позаяк такий не містить в собі власне вимоги про оплату, як і терміну оплати, тощо.
… 62. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно та без будь-якої оцінки проігнорували наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які є вимогами кредитора в розумінні частини 2 статті 230 ЦК України, з огляду на мотиви судів попередніх інстанцій, наведені у пунктах 26-29 цієї постанови".
В ухвалі від 13.08.2025 по справі №914/2625/23 (пункт 111) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що в іншому випадку (у разі повернення цієї справи Об'єднаною палатою через відсутність правових висновків у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23) може мати місце ситуація, коли будуть існувати дві постанови Верховного Суду, ухвалені щодо одних і тих самих сторін у подібних правовідносинах, однак, з різним підходом до тлумачення норм права, який жодним чином не зумовлений різницею в обставинах справи.
Відомості щодо розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі (нарахування інфляційних і 3 % річних на планову (попередню) оплату, а також відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 530 ЦК України (чи являються виставлені рахунки на суми попередньої оплати вимогами в розумінні ст.530 ЦК), з огляду на подібність правовідносин справи № 906/75/25 зі справою № 914/2625/23 з урахуванням критеріїв подібності та те, що правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2625/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики та відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, просить зупинити провадження у справі № 906/75/25, до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/2625/23.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Так, апеляційним судом встановлено, що предметом апеляційного оскарження у справі №906/75/25 є стягнення 142 744,41 грн 3 % річних на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025. Зазначена сума заборгованості, як одна із складових сум заборгованості за позовом, є єдиною сумою заборгованості, після того, як позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 40 905 096, 74 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зазначена сума основного боргу сплачена боржником із порушенням термінів її оплати.
Суд першої інстанції ухвалою від 29.04.2025 закрив провадження у справі в частині вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 40 759 855, 44 грн.
В той же час, суд вказує, що розмір 3 % річних нараховано відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу (ЦК) України, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
На думку відповідача, нарахована відповідальність за порушення грошового зобов'язання є надміру великою та неспівмірною та підлягає зменшенню із 3% до 0,3%.
Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України та частиною 6 статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
Отже, передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі мав місце.
Водночас, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Нарахування на суму боргу 3% річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Місцевий господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку в частині нарахування 3% річних, дійшов висновку про часткове їх задоволення в розмірі 142 744,41 грн на підставі ст. 625 ЦК України, відмовивши представнику відповідача у задоволенні клопотання про зменшення такої суми відповідальності.
У свою чергу Велика Палата Верховного Суду також висловила свою правову позицію щодо зменшення 3% річних (Постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), у якій визначила, що "з огляду на правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора їх розмір може бути зменшено. При цьому суд під час визначення розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом".
Таким чином Велика Палата Верховного Суду вже розглянула спірні правовідносини, пов'язані із зменшенням 3 % річних та сформулювала свою правову позицію.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів не знаходить підстав для необхідності зупиняти апеляційне провадження у справі № 906/75/25 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2625/23, а тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до наказу № 549 від 03.10.2023 затверджені умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії (посилання на сторінку сайту НЕК "Укренерго" договори НЕК "УКРЕНЕРГО" (ua.energy). Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Умови цього договору набирають чинності з 01.01.2024 року. Наказом № 343 від 07.06.2024 року умови договору з передачі електричної енергії затверджено у новій редакції.
05.12.2023 у відповідь на заяву-приєднання АТ "Житомиробленерго", НЕК "Укренерго" відповідно до листа № 01/66713, повідомило про приєднання АТ "Житомиробленерго" до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії із ідентифікатором Договору № 0528-02041-ПП, дата акцептування 01.01.2024.
01.01.2024 НЕК "Укренерго" (ОСП, позивач) та АТ "Житомиробленерго" (користувач, відповідач) уклали договір № 0528-02041-ПП (далі - договір), за умовами п.1.1 якого договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору OCП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 5.1 договору для розрахунків за цим договором використовуються плановий i фактичний обсяги Послуги.
Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI Kодексу систем передачі (далі КСП) на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КCП.
Відповідно до п. 6.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Відповідно до п. 6.5 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППKO повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим поговором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважаться, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППKO надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюються в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.
Пунктом 6.6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії визначено що, у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Відповідно до п.п. 1 п. 7.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу.
Згідно з п. 9.1 договору при невиконанні a6o неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України.
Відповідно до п.п. 2 п. 9.3 договору про надання послуг з передачі електричної енергії Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 10.3 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їx доставки кур'єром, що підтверджуються квитанцію про вручення одержувачеві, яка підписуються його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджуються підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацію вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляються стороною на виконання цього договору через сервіс, вважаються одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.4 договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування сервісу, про що OCП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному веб-сайті, так i в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://onIine.ua.energy/.
Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один i той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Відповідно до п. 10.5 договору для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені.
У п. 10.6 договору сторони погодили, що при підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 10.7 договору сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).
На виконання умов договору, протягом жовтня - листопада 2024 відповідач отримав від позивача послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується копіями актів та рахунками - фактурами (т. 1, а. с. 38-47).
До матеріалів справи долучено: рахунок - фактуру від 15.10.2024 на суму 5?756?065,78 грн; рахунок-фактуру від 25.10.2024 на суму 6?033?590,40 грн; рахунок - фактуру від 05.11.2024 на суму 7?610?901,84 грн; рахунок - фактуру від 11.11.2024 на суму 31 820391,08 грн; акт приймання-передачі послуг від 31.10.2024 на суму 19?352?191,96 грн; рахунок - фактуру від 15.11.2024 на суму 7 444 443,52 грн; рахунок - фактуру від 25.11.2024 на суму 7 481 884,67 грн; рахунок-фактуру від 05.12.2024 на суму 7?846 684,87 грн; рахунок - фактуру від 11.12.2024 на суму 50 517 786,46 грн; акт приймання-передачі послуг від 31.10.2024 на суму 22 615 395, 38 грн.
Позивач зазначив у розрахунку, що 13.12.2024 року відповідачем здійснено часткову оплату зазначених послуг у розмірі 1?207?731, 90 грн.
Відповідач порушив договірні зобов'язання, за надані в жовтні - листопаді 2024 послуги не розрахувався у повному обсязі. Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу за жовтень і листопад 2024 в загальному розмірі 40?759?855,44 грн. У зв'язку з цим провадження в частині вимог про стягнення основного боргу було закрито ухвалою суду від 29.04.2025.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0528-02041-ПП від 01.01.2024. За порушення строків оплати позивачем здійснено нарахування 3 % річних у розмірі 145 241, 30 грн.
Суд першої інстанції, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, встановлені дати початку прострочення, здійснивши перерахунок 3 % річних, виходячи з меж періодів, зазначених у розрахунку позивача, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 142 744, 41 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
При цьому місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для зменшення суми 3% річних, нарахованої позивачем за період прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки така сума є співмірною з обсягом порушення та не перевищує розумних меж відповідальності відповідача.
Предметом апеляційного оскарження у справі № 906/75/25 є рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 в частині стягнення (відмови у стягненні) 3 % річних.
Так, АТ "Житомиробленерго" просить скасувати рішення суду першої інстанції та зменшити розмір 3 % річних до 0,3 % річних. Відповідач вказує, що у даній справі наявні підстави для зменшення нарахованих відсотків річних.
В той же час, ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних, ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Позивач зазначає, що положення ст. 254 ЦК України, в даному випадку, не підлягають застосуванню до спірних взаємовідносин сторін по договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а відтак суд першої інстанції неправильно визначив розмір 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".
Пунктом 40 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
ОСП - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов'язкові для виконання учасниками ринку рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Відповідно до абзацу 3 ч.5 ст.14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.
Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі.
Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії (пункт 1.3. глави 1 розділу ХІ Кодексу системи передачі).
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання положень статей 901-907 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
Відтак, передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі мав місце.
Водночас, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач порушив договірні зобов'язання, допустивши несвоєчасну оплату наданих послуг з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2024 № 0528-02041-ПП у зв'язку із чим позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України здійснено нарахування 3 % річних в розмірі 145 241, 30 грн.
Суд першої інстанції, здійснив перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних, та встановив, що під час його проведення позивачем неправильно визначено періоди прострочення, зокрема, термін виконання зобов'язань за рахунком-фактурою від 05.12.2024 на суму 7?846?684,87 грн визначено позивачем 08.12.2024 (неділя), а за актом приймання-передачі послуг від 30.11.2024 на суму 22?615?395, 38 грн - 15.12.2024 (неділя), тобто на дні, що є вихідними.
А відтак, враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України, місцевий господарський суд зазначив, що граничний строк оплати є 09.12.2024 та 16.12.2024, а прострочення у відповідача виникло з 10.12.2024 та 17.12.2024 відповідно, і саме з цих дат підлягають нарахуванню 3 % річних.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, виходячи з меж періодів, зазначених у розрахунку позивача, суд першої інстанції встановив, що за період прострочення з 10.12.2024 по 15.12.2024 (6 днів) сума 3 % річних становить 3?859,03 грн, а за період з 17.12.2024 по 08.01.2025 (23 дні) - 42?676,21 грн. Таким чином, 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача, за розрахунком суду складає 142 744,41 грн.
В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Нормами ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Згідно зі ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята).
З аналізу статті 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 6.2. договору від 01.01.2024 № 0528-02041, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4. договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу). Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуги, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
З огляду на положення п. п. 6.2., 6.4 договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони договору визначили чіткий термін виконання зобов'язання відповідачем, а саме: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. При цьому оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуги, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції вказаного не врахував, адже при розгляді справи визначив періоди початку нарахування спірних сум відповідно до приписів ст. 254 ЦК України, з урахуванням вихідних. Водночас, як було зазначено вище, положення ст. 254 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 145 241, 30 грн на підставі ст. 625 ЦК України. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру 3 % річних до 0,3% річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду також викладала в постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 (провадження №14-91цс22) (пункт 85).
Більше того, у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) за позовом корпорації про стягнення з державного підприємства заборгованості за виконані роботи, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що вирішуючи питання про зменшення розміру заходів відповідальності та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Отже, з урахування вищезазначеного таке зменшення або відмова у зменшенні відсотків річних має відбуватись зважаючи на встановлені судом виключні обставини або їх відсутність. В той же час, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Господарськими судами, при розгляді питання можливості зменшення 3 % річних, враховуються також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.08.2024 у справі №910/1925/23, в якому зазначено, що:
"Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 зробила висновки такого змісту:
- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії";
- рішення регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- такі рішення регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".
З огляду на зазначені висновки, судом апеляційної інстанції наголошується, що позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання за період жовтень - листопад 2024 за договором № 0528-02041-ПП від 01.01.2024 не застосовував до відповідача штрафні санкції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач посилається на форс-мажорні обставини, підтверджені висновком Рівненської торгово - промислової палати від 06.11.2023 №56.01/584. В той же час, суд не бере вказаний висновок до уваги, оскільки він не стосується виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договору послуг з передачі електричної енергії № 0528-02041-ПП від 01.01.2024.
Також відповідач, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, просить зменшити 3 % річних. З даного приводу суд зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому за висновком Великої Палати Верховного Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
В той же час, суд враховує, що правовідносини у справі № 902/417/18 та справі № 906/75/25 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, зокрема у правовідносинах в справі №902/417/18 сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % та 96 % річних, в той час як у справі № 906/75/25 відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання визначена в розмірі процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3% річних.
Також суд відхиляє посилання відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 240/9030/24, оскільки зазначене рішення не стосується спірних правовідносин та предмета доказування у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що нарахований позивачем до стягнення відповідачу 3 % річних на суму 145 241, 30 грн грн. не є надмірним по відношенню до заявленої до стягнення та погашеної в ході судового розгляду спору суми основного боргу 40 759 855, 44 грн.
При цьому враховується і те, що право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України, є гарантіями, які надають кредитору можливість захистити власні інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, що через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг (постанова Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 910/19066/23).
За змістом ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц).
Наводячи свої доводи у клопотанні про зменшення нарахованої суми 3 % річних із мінімально встановленої на законодавчому рівні до 0,3%, відповідач фактично просить звільнити його від відповідальності, що у свою чергу нівелює інститут відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлених статтею 625 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо зменшення 3 % річних (постанова ВП ВС від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), у якій визначила, що "з огляду на правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора їх розмір може бути зменшено. При цьому суд під час визначення розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом".
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вже розглянула спірні правовідносини, пов'язані із зменшенням 3% річних та сформулювала свою правову позицію.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни в частині стягнення суми 3% річних.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25 скасуванню в частині відмови у стягненні 3 % річних з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.
В той же час, апеляційну скаргу АТ "Житомиробленерго" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних до 0,3 % - без змін.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги позивача у зв'язку із її задоволенням покладається на відповідача; витрати за подання апеляційної скарги відповідача залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволити.
3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 906/75/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
"1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 145 241, 30 грн 3 % річних та 2?422, 40 грн судового збору за подання позовної заяви.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227; вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032).
Відповідач: Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (код ЄДРПОУ 22048622, вул.Косенка Віктора, 32/8, м. Житомир, Житомирська обл., 10008)."
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (код ЄДРПОУ 22048622, вул. Косенка Віктора, 32/8, м. Житомир, Житомирська обл., 10008) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227; вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032) 3 633, 60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Житомирської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.