вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 911/453/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.10.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс"
на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025
повний текст рішення складено 27.06.2025
у справі № 911/453/25 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новарент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс"
про стягнення 758 950,23 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новарент» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС-Сервіс» (відповідач) про стягнення 758 950,23 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди обладнання № 100822-1О від 10.08.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/453/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новарент" 758 950,23 грн. боргу та 11 384,25 грн. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди обладнання № 100822-1О від 10.08.2022 та обов'язок відповідача сплатити заборгованість у розмірі 758 950,23 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25, 16.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 скасувати повністю та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків на сплату орендної плати за договором.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" у справі № 911/453/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/453/25.
27.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/453/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
10.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/453/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 та призначено справу до розгляду на 09.10.2025.
25.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новарент" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що неотримання відповідачем рахунків на оплату не є підставою для несплати орендної плати.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новарент» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СС-Сервіс» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди обладнання № 100822-1О (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання (надалі - обладнання).
Відповідно до п. 6.6. договору орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар оплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду.
Згідно з п. 6.15. договору складання актів виконаних робіт (наданих послуг) покладається на орендодавця. Акти виконаних робіт (наданих послуг) складаються щомісячно в останній день місяця, а якщо повернення відбувається в іншу дату, в такому випадку датою акту виконаних робіт (наданих послуг) буде дата повернення обладнання. Орендодавець передає орендарю поштою (цінний або рекомендований лист), чи кур'єром чи особисто під підпис уповноваженому представнику орендаря, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) в двох примірниках.
В п. 6.16. договору визначено, що орендар зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання, або в той самий строк надати письмову вмотивовану відмову.
Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання зобов'язань. Якщо до закінчення строку дії договору, вказаної в п. 15.1., жодна із сторін не висловить наміру його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 15.1., 15.2. договору).
На виконання умов договору № 100822-1О від 10.08.2022 в період з квітня по грудень 2024 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги оренди обладнання на загальну суму 758 950,23 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 724 від 30.04.2024 на суму 72 800,00 грн., № 725 від 30.04.2024 на суму 6250,00 грн., № 857 від 12.05.2024 на суму 9777,60 грн., № 947 від 31.05.2024 на суму 5670,00 грн., № 948 від 31.05.2024 на суму 70 920,00 грн., № 949 від 31.05.2024 на суму 26 400,20 грн., № 950 від 31.05.2024 на суму 80 316,00 грн., № 951 від 31.05.2024 на суму 72 800,00 грн., № 952 від 31.05.2024 на суму 6250,00 грн., № 999 від 07.06.2024 на суму 11 072,16 грн., № 1043 від 21.06.2024 на суму 50 960,00 грн., № 1044 від 26.06.2024 на суму 63 117,60 грн., № 1045 від 27.06.2024 на суму 63 117,60 грн., № 1139 від 30.06.2024 на суму 5670,00 грн., № 1140 від 30.06.2024 на суму 23 400,00 грн., № 1141 від 30.06.2024 на суму 26 400,20 грн., № 1142 від 30.06.2024 на суму 7516,00 грн., № 1143 від 30.06.2024 на суму 6250,00 грн., № 1202 від 12.07.2024 на суму 10 216,87 грн., № 1349 від 31.07.2024 на суму 5670,00 грн., № 1350 від 31.07.2024 на суму 23 400,00 грн., № 1351 від 31.07.2024 на суму 7516,00 грн., № 1352 від 31.07.2024 на суму 6250,00 грн., № 1595 від 31.08.2024 на суму 5670,00 грн., № 1596 від 31.08.2024 на суму 7516,00 грн., № 1597 від 31.08.2024 на суму 6250,00 грн., № 1835 від 30.09.2024 на суму 5670,00 грн., № 1836 від 30.09.2024 на суму 7516,00 грн., № 1837 від 30.09.2024 на суму 6250,00 грн., № 2104 від 31.10.2024 на суму 5670,00 грн., № 2105 від 31.10.2024 на суму 7516,00 грн., № 2106 від 31.10.2024 на суму 6250,00 грн., № 2377 від 30.11.2024 на суму 5670,00 грн., № 2378 від 30.11.2024 на суму 7516,00 грн., № 2379 від 30.11.2024 на суму 6250,00 грн., № 2607 від 31.12.2024 на суму 5670,00 грн., № 2608 від 31.12.2024 на суму 7516,00 грн., № 2609 від 31.12.2024 на суму 6250,00 грн.
За надані послуги оренди обладнання відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 758 950,23 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання за договором № 100822-1О від 10.08.2022, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 758 950,23 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як встановлено судом, 10.08.2022 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди обладнання № 100822-1О, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 100822-1О від 10.08.2022 в період з квітня по грудень 2024 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги оренди обладнання на загальну суму 758 950,23 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 724 від 30.04.2024 на суму 72 800,00 грн., № 725 від 30.04.2024 на суму 6250,00 грн., № 857 від 12.05.2024 на суму 9777,60 грн., № 947 від 31.05.2024 на суму 5670,00 грн., № 948 від 31.05.2024 на суму 70 920,00 грн., № 949 від 31.05.2024 на суму 26 400,20 грн., № 950 від 31.05.2024 на суму 80 316,00 грн., № 951 від 31.05.2024 на суму 72 800,00 грн., № 952 від 31.05.2024 на суму 6250,00 грн., № 999 від 07.06.2024 на суму 11 072,16 грн., № 1043 від 21.06.2024 на суму 50 960,00 грн., № 1044 від 26.06.2024 на суму 63 117,60 грн., № 1045 від 27.06.2024 на суму 63 117,60 грн., № 1139 від 30.06.2024 на суму 5670,00 грн., № 1140 від 30.06.2024 на суму 23 400,00 грн., № 1141 від 30.06.2024 на суму 26 400,20 грн., № 1142 від 30.06.2024 на суму 7516,00 грн., № 1143 від 30.06.2024 на суму 6250,00 грн., № 1202 від 12.07.2024 на суму 10 216,87 грн., № 1349 від 31.07.2024 на суму 5670,00 грн., № 1350 від 31.07.2024 на суму 23 400,00 грн., № 1351 від 31.07.2024 на суму 7516,00 грн., № 1352 від 31.07.2024 на суму 6250,00 грн., № 1595 від 31.08.2024 на суму 5670,00 грн., № 1596 від 31.08.2024 на суму 7516,00 грн., № 1597 від 31.08.2024 на суму 6250,00 грн., № 1835 від 30.09.2024 на суму 5670,00 грн., № 1836 від 30.09.2024 на суму 7516,00 грн., № 1837 від 30.09.2024 на суму 6250,00 грн., № 2104 від 31.10.2024 на суму 5670,00 грн., № 2105 від 31.10.2024 на суму 7516,00 грн., № 2106 від 31.10.2024 на суму 6250,00 грн., № 2377 від 30.11.2024 на суму 5670,00 грн., № 2378 від 30.11.2024 на суму 7516,00 грн., № 2379 від 30.11.2024 на суму 6250,00 грн., № 2607 від 31.12.2024 на суму 5670,00 грн., № 2608 від 31.12.2024 на суму 7516,00 грн., № 2609 від 31.12.2024 на суму 6250,00 грн.
Суд зазначає, що вказані акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень та заперечень. Тобто, у даному випадку відповідач своїми конклюдентними діями щодо підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтвердив факт прийняття в оренду обладнання за договором № 100822-1О від 10.08.2022.
Пунктом 6.6. договору визначено, що орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар сплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду. Сторони можуть погодити інші умови та порядок оплати в протоколі.
Будь-яких доказів, що підтверджують факт оплати відповідачем послуг оренди на загальну суму 758 950,23 грн. за договором № 100822-1О від 10.08.2022 матеріали справи не містять та відповідачем до суду не представлено.
З огляду на зазначене, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 758 950,23 грн.
Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів виставлення рахунків на сплату орендної плати за договором, то колегія суддів зазначає наступне.
В силу приписів статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права.
Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).
У постановах від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Так, мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, на переконання колегії суддів, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17.
Отже, резюмуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є належними доказами на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг оренди за договором № 100822-1О від 10.08.2022, а також їх вартості.
Натомість відповідач не надав суду доказів належного виконання свого обов'язку щодо оплати послуг оренди у розмірі 758 950,23 грн.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 15.05.2019 у справі № 910/13527/17 Верховний Суд виснував, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов'язку з оплати вартості наданих йому послуг (прийнятих ним робіт), тобто виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки, подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, у той час як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості послуг оренди, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати настав.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 100822-1О від 10.08.2022 у розмірі 758 950,23 грн. є законним та обґрунтованим.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" на Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/453/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 911/453/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров