вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 925/208/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.10.2025
Розглянувши матеріали апеляційних скарг Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025
повний текст рішення складено 20.06.2025.
у справі № 925/208/25 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області
за участю Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
про стягнення 1 566 915,48 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (відповідач) про стягнення зайво сплачених коштів з оплати теплової енергії у результаті застосування необґрунтованих тарифів у розмірі 1 566 915,48 грн., з них: 473 766,74 грн. - за договором від 05.11.2021 № 78 (З ОС. РАХ № 785, № 786) та 1 093 148,74 грн. - за договором від 04.03.2022 № 78 (З ОС. РАХ № 785, № 786).
Позовні вимоги мотивовано тим, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області за результатами проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за період 01.01.2021 по 31.12.2023 встановлено невірне застосування відповідачем тарифу на оплату послуг з постачання теплової енергії, що призвело до оплати позивачем завищеної вартості послуг відповідача за період з 04.10.2021 по 30.09.2022 в загальній сумі 1 566 915,48 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/208/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 у задоволені позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що правовідносини з оплати теплової енергії виникли на підставі договорів, ціна кожного з яких визначена сторонами, акти приймання-передачі теплової енергії підписані позивачем без зауважень та заперечень, оплата проведена в межах узгодженої ціни, тому виявлені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області порушення не впливають на умови укладених сторонами договорів та не можуть їх змінювати. Крім того, виявлені контролюючим органом порушення, зазначені у акті ревізії № 262303-30/04 від 21.05.2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, тому посилання позивача на акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставним, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом безпідставного завищення відповідачем вартості послуг з постачання теплової енергії при виконанні зобов'язань за договорами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25, 10.07.2025 Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25, 10.07.2025 Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 та постановити нове, про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 матеріали апеляційної скарги Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у судовій справі № 925/208/25 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2025 матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у судовій справі № 925/208/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 та від 15.07.2025 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали господарської справи № 925/208/25.
16.07.2025 Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів апеляційної скарги платіжної інструкції № 1724 від 08.07.2025 про сплату судового збору у розмірі 28 204,50 грн. за подання апеляційної скарги.
04.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/208/25.
05.08.2025 від Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист про долучення доказів сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/208/25 за апеляційними скаргами Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025, апеляційні скарги Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 11.09.2025.
11.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких проти доводів апеляційних скарг Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 розгляд справи відкладено на 25.09.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Черкаської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.11.2021 між Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (надалі - відповідач, постачальник) та Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького (надалі - позивач, споживач) укладено договір № 78 (З ОС. РАХ.№ 785, 786) купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти (надалі - договір-1), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2021 році здійснити постачання пари та гарячої води (ДК 021:2015-0932000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція), на потреби опалення (далі - теплову енергію), а споживач зобов'язаний прийняти і оплатити теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію обладнання, що ним використовується.
Відповідно до п. 1.2. договору-1 постачальник зобов'язується поставити споживачу теплову енергію в період з 01.10.2021 до 31.12.2021 в обсязі 2350 Гкал на потреби приміщень Університету, які належать йому на підставі балансової належності, з яких по ос. рах № 78 1100 Гкал, ос. рах № 785 50 Гкал, ос. рах № 786 1200 Гкал.
Загальна вартість договору на дату його укладання становить 5 347 261,79 грн. (п. 3.1. договору-1).
Відповідно до п. 4.1. договору-1 оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п. 4.3. договору-1 з 04.10.2021 за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно вартість теплової енергії відповідно до двоставкового тарифу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1073 від 04.10.2021, а саме: умовно змінну частину двоставкового тарифу на теплову енергію: 1155,43 грн/Гкал з ПДВ (житло); умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (місячну абонентську плату на одиницю теплового навантаження) 151 297,13 грн/Гкал/год з ПДВ (житло).
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021. Сторони домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.10.2021 (п. 10.1. договору).
Додатковою угодою № 1 від 19.11.2021 внесено зміни до пункту 4.3. та п. 3 додатку № 1 до договору-1 та викладено у новій редакції, відповідно до якої по ос.рах. № 786 (житло) з 13.10.2021 за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно вартість теплової енергії відповідно до двоставкового тарифу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1199 від 28.10.2021, а саме: умовно змінна частина 1237,52 грн/Гкал з ПДВ; умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячну абонентську плату на одиницю теплового навантаження) 153 839,04 грн/Гкал/год з ПДВ.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2021 зменшено загальну суму договору та обсяги закупівлі, у зв'язку з чим внесено відповідні зміни в пункт 1.2. Розділу І та пункт 3.1. Розділу 3.
На виконання умов договору № 78 (З ОС. РАХ.№ 785, 786) від 05.11.2021 постачальником поставлено, а споживачем прийнято теплову енергію, про що складено та підписано акти наданих послуг: № 786 від 12.11.2021 за жовтень 2021 року, № 786 від 08.12.2021 за листопад 2021 року, № 786 від 22.12.2021 за грудень 2021 року, у яких вартість наданих послуг зазначена згідно з тарифами по ос. рах. № 786, визначених у договорі № 78 (З ОС. РАХ.№ 785, 786) від 05.11.2021 (з урахуванням додаткової угоди № 1).
За поставлену у період жовтень - грудень 2021 року теплову енергію споживач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3547 від 30.12.2021, № 3546 від 30.12.2021, № 3256 від 16.12.2021, № 3264 від 16.12.2021, № 2885 від 22.11.2021.
04.03.2022 між Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (надалі - відповідач, постачальник) та Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького (надалі - позивач, споживач) укладено договір № 78 (З ОС. РАХ.№ 785, 786) купівлі продажу теплової енергії за державні кошти (надалі - договір-2), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2022 році здійснити постачання пари та гарячої води (ДК 021:2015-0932000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція), на потреби опалення (далі - теплову енергію), а споживач зобов'язаний прийняти і оплатити теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму ї використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію обладнання, що ним використовується.
Відповідно до п. 1.2. договору-2 постачальник зобов'язується поставити споживачу теплову енергію в період з 01.10.2022 до 31.12.2022 в обсязі 4400 Гкал на потреби приміщень Університету, які належать Університету на підставі балансової належності, з яких по ос. рах. № 78 1850 Гкал, ос. рах. № 785 50 Гкал, ос. рах. № 786 2500 Гкал.
Згідно з п. 4.1. договору-2 оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 4.3. договору-2 з 01.01.2022 за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно вартість теплової енергії відповідно до двоставкового тарифу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1571 від 28.12.2021, а саме: умовно змінну частину двоставкового тарифу на теплову енергію: 1242,59 грн/Гкал з ПДВ (житло); умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (місячну абонентську плату на одиницю теплового навантаження) 170 324,57 грн/Гкал/год з ПДВ (житло).
Загальна вартість договору на дату його укладання становить 13 246 862,50 грн. (п. 3.1. договору-2).
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022. Сторони домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2022 (п. 10.1. договору-2).
Додатковою угодою № 2 від 31.05.2022 внесено зміни до п. 4.3. та п. 3 додатку № 1 до договору-2 та викладено у новій редакції, відповідно до якої для потреб «житло» (З ОС. РАХ № 786) з 14.04.2022 за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно вартість теплової енергії відповідно до двоставкового тарифу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 290 від 12.04.2022, а саме: умовно змінна частина 1239,01 грн/Гкал з ПДВ; умовно-постійна 171 113,03 грн/Гкал/год з ПДВ.
Додатковою угодою № 3 від 24.11.2022 внесено зміни до п. 4.3. договору-2 та викладено його у редакції, відповідно до якої для потреб «населення» (З ОС. РАХ № 786) з 01.10.2022 за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно вартість теплової енергії відповідно до двоставкового тарифу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 290 від 12.04.2022, а саме: умовно змінна частина 1130,21 грн/Гкал з ПДВ; умовно-постійна 67 251,66 грн/Гкал/год з ПДВ.
Додатковою угодою № 4 від 29.12.2022 зменшено загальну суму договору та обсяги закупівлі, у зв'язку з чим внесено відповідні зміни в пункти 1.2. та 3.1. договору-2.
На виконання умов договору № 78 (З ОС. РАХ.№ 785, 786) від 04.03.2022 постачальником поставлено, а споживачем прийнято теплову енергію, про що складено та підписано акти наданих послуг: № 786 від 14.03.2022 за січень 2022 року, № 786 від 14.03.2022 за лютий 2022 року, № 786 від 15.04.2022 за березень 2022 року, № 786 від 19.05.2022 за квітень 2022 року, № 786 від 03.06.2022 за травень 2022 року, № 786 від 30.06.2022 за червень 2022 року, № 786 від 31.07.2022 за липень 2022 року, № 786 від 15.09.2022 за серпень 2022 року, № 786 від 05.10.2022 за вересень 2022 року, у яких вартість наданих послуг вказана згідно з тарифами по ос. рах. № 786, визначених у договорі № 78 (З ОС. РАХ.№ 785, 786) від 04.03.2022 (з урахуванням додаткових угод).
За поставлену у період жовтень - грудень 2021 року теплову енергію споживач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 445 від 16.03.2022, № 446 від 16.03.2022, № 447 від 16.03.2022, № 641 від 19.04.2022, № 640 від 19.04.2022, № 839 від 23.05.2022, № 1017 від 16.06.2022, № 1018 від 16.06.2022, № 1165 від 08.07.2022, № 1340 від 05.08.2022, № 1663 від 20.09.2022, № 1870 від 12.10.2022, № 1869 від 12.10.2022.
Відповідно до п. 4.2.1.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.
За результатами перевірки Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області складено акт ревізії № 262303-30/04 від 21.05.2024, зі змісту якого слідує, що при наданні послуг з теплопостачання для гуртожитків за категорією споживачів «населення» тарифи не відповідали умовам та розмірам, що затверджені рішеннями Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.10.2021 № 1073, від 28.10.2021 № 1199, від 28.10.2021 № 1206, від 30.11.2021 № 1410, від 28.12.2021 № 1571, від 12.04.2022 № 290, що призвело до проведення Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького завищеної вартості послуг з постачання теплової енергії за період з 04.10.2021 по 30.09.2022 в загальній сумі 1 566 915,48 грн., зокрема, за період жовтень - грудень 2021 року - по договору № 78 від 05.11.2021 на суму 473 766,74 грн. та січень - вересень 2022 року - по договору № 78 від 04.03.2022 на суму 1 093 148,74 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Університету на відповідну суму.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в розмірі 1 566 915,48 грн. у результаті застосування необґрунтованих тарифів
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що сторони узгодили конкретні тарифи (економічно обґрунтовані), які будуть застосовані до послуг відповідача з постачання теплової енергії, підстави застосовувати знижені тарифи за спірний період відсутні, а заявлені позивачем вимоги суперечать положенням ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що розмір переплати визначено безпідставно та необґрунтовано.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом спору є вимоги про стягнення зайво сплачених коштів (переплати) за договорами про закупівлю теплової енергії у зв'язку з її купівлею за завищеними тарифами.
Суд звертає увагу, що за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким, зокрема, було: 1) змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів"; 2) викладено статтю 79 ГПК України у новій редакції. На підставі цього в господарський процес запроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п. 4.2.1.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, якою встановлено ряд фінансових порушень, що відображені в акті ревізії № 262303-30/04 від 21.05.2024.
Ревізією встановлено, що Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 з Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» укладено 12 договорів на постачання теплової енергії на загальну суму 40 048 865,99 грн.
Згідно з актом ревізії протягом жовтня - грудня 2021 року та січня - вересня 2022 року оплата отриманих послуг з постачання теплової енергії здійснювалася Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького згідно з умовами договорів від 05.11.2021 № 78 (З ОС. РАХ №785, №786) та від 04.03.2022 № 78 (З ОС. РАХ №785, №786), укладених з КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», рахунків та актів наданих послуг.
За умовами укладених договорів для проведення розрахунків використовувались тарифи, затверджені рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.10.2021 № 1073, від 28.10.2021 № 1199, від 28.12.2021 № 1571, від 12.04.2022 № 290.
Крім того, умовами договорів передбачено тарифи для таких категорій споживачів: «бюджет», «госпрозрахункові» та «житло».
Відповідно до п. 1.5. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП 25.06.2019 № 1174, тарифи формуються для таких категорій споживачів: «населення», «бюджетні установи», «релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності)», «інші споживачі».
У відповідності до Положення про користування гуртожитками, затвердженого наказом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького від 31.12.2021 № 307, Положення регламентує функціонування гуртожитків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, визначає порядок надання житлової площі, умови проживання, правила внутрішнього розпорядку в гуртожитках.
Гуртожитки можуть бути: для проживання здобувачів вищої освіти (житлові приміщення знаходяться в загальному користуванні декількох осіб, які не знаходяться між собою в сімейних відносинах); для проживання сімей здобувачів вищої освіти (житлові приміщення, що складаються з однієї або декількох кімнат, знаходяться в користуванні однієї сім'ї). Ці приміщення можуть розташовуватись в окремих секціях гуртожитку.
Крім того, відповідно даних розміщених на офіційному сайті Черкаської міської ради (https://chmr.gov.ua/ua/text.php?s=4&s1=31&s2=166) до житлового фонду, віднесено гуртожитки, балансоутримувачем яких є Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, за адресами: Крилова, 51; вул. Хрещатик, 53; вул. Хрещатик, 64; вул. Хрещатик, 62; вул. Хрещатик, 51 та визначено, що житловий фонд - житлові будівлі, що призначені для задоволення житлових потреб населення і належать державним і муніципальним комунальним установам, кооперативам, колективним організаціям, та будівлі, які є приватною власністю громадян і використовуються за призначенням, а не для виробничо-підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, при наданні послуг з теплопостачання для гуртожитків за категорією споживачів «населення», тарифи не відповідали умовам та розмірам, що затверджені рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.10.2021 № 1073, від 28.10.2021 № 1199, від 28.10.2021 № 1206, від 30.11.2021 № 1410, від 28.12.2021 № 1571 та від 12.04.2022 № 290 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, які надаються КПТМ «Черкаситеплокомуненерго».
Ревізією встановлено, що загальний обсяг спожитої гуртожитками Університету теплової енергії протягом періоду з 04.10.2021 по 30.09.2022 склав 1318,408 Гкал та умовно-постійна частина двоставкового тарифу (приєднане теплове навантаження) в кількості 9,138 Гкал/год на загальну суму 4 976 007,89 грн., яка оплачена Університетом в повному обсязі, зокрема: за рахунок коштів спеціального фонду бюджету за КПКВК 2201160 за КЕКВ 2282 в сумі 4 703 836,88 грн. та коштів загального фонду за КПКВК 2201160 за КЕКВ 2282 в сумі 272 171,00 грн).
Враховуючи розбіжність тарифів, мораторій на підвищення тарифів на послуги з постачання теплової енергії з 29.07.2022 та те, що згідно даних бухгалтерського обліку Університету (за договорами № 78 (З ОС. РАХ №785, №786) від 05.11.2021 та № 78 (З ОС. РАХ №785, №786) від 04.03.2022) проведено розрахунки в повному обсязі і станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 заборгованість перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» - відсутня, зазначене призвело до оплати завищеної вартості послуг з постачання теплової енергії за період з 04.10.2021 по 30.09.2022 в загальній сумі 1 566 915,48 грн., зокрема: за період жовтень - грудень 2021 року - по договору № 78 (З ОС. РАХ №785, №786) від 05.11.2021) на суму 473 766,74 грн. та за січень - вересень 2022 року - по договору № 78 (З ОС. РАХ№785, №786) від 04.03.2022) на суму 1 093 148,74 грн.
Зазначене порушення в частині застосування невірних тарифів призвело до проведення зайвих виплат внаслідок завищення вартості наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 04.10.2021 по 30.09.2022 на загальну суму 1 566 915,48 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Університету на відповідну суму.
Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Порядок встановлення тарифу на теплопостачання визначається Законами України «Про теплопостачання» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін / тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
За змістом ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Судом встановлено, що у спірному періоді тарифи для КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» були встановлені рішеннями Виконавчого комітету Черкаської міської ради, а саме: з 01.10.2021 по 13.10.2021 - рішенням № 1073 від 04.10.2021, з 14.10.2021 по 01.12.2021 - рішенням № 1199 від 28.10.2021, з 01.12.2022 по 31.12.2021 - рішенням № 1410 від 30.11.2021, з 01.01.2022 по 13.04.2022 - рішенням № 1571 від 28.12.2021, з 14.04.2022 по 30.09.2022 - рішенням № 290 від 12.04.2022.
Так, рішенням № 1073 від 04.10.2021 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради затверджено КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для категорії споживачів «населення» (п. 1); двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії (з ПДВ) для населення (п. 2); тариф на послугу з постачання гарячої води для населення (п. 3).
При цьому, вказані тарифи Виконавчим комітетом Черкаської міської ради вирішено не застосовувати до кінцевого споживача (населення), про що зазначено у пунктах 1 - 3 рішення № 1073 від 04.10.2021.
Згідно з пунктом 5 рішення № 1073 КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» зобов'язане в опалювальний період 2021 - 2022 років застосовувати до кінцевих споживачів (населення) тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води встановлені уповноваженими органами, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020 - 2021 рр., а саме двоставковий тариф на теплову енергію: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 1130,21 грн/Гкал; умовно-постійна частина двоставкового тарифу місячна плата за одиницю теплового навантаження - 67 251,66 грн/Гкал/год.
Аналогічні підхід Виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо застосування до кінцевого споживача (населення) у опалювальному періоді 2021 - 2022 роках тарифів, установлених наприкінці попереднього опалювального періоду 2020 - 2021 рр., та компенсації КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» різниці в тарифах було закріплено у рішеннях № 1199 від 28.10.2021, № 1410 від 30.11.2021, № 1571 від 28.12.2021, № 290 від 12.04.2022, які діяли у спірному періоді.
Рішенням від 23.11.2021 № 1369 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради затверджено Порядок розрахунків, обліку та відшкодування Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради» різниці в тарифах, що підлягають відшкодуванню.
28.04.2022 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення № 319, яким виключено з пунктів 1 - 3 рішення № 290 від 12.04.2022 слова «та не застосовувати до кінцевого споживача КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», а також виключено пункти 5, 6 з тексту рішення.
Відповідно до пункту 2 вказане рішення набрало чинності з 14 квітня, відтак з цієї дати було припинено заборону на застосування економічно обґрунтованих тарифів для категорії «населення».
Отже, для КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» було затверджено окремо економічно обґрунтований двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для населення (пункт 2 рішень), та окремо тимчасовий (на опалювальний період 2021 - 2022 років) зменшений тариф для населення, як кінцевого споживача (пункт 5 рішень) з компенсацією КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» різниці між економічно обґрунтованим та зменшеним тарифом (пункт 6 рішень).
Як вбачається з договорів та додаткових угод до них, для потреб гуртожитків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (ос. рах. № 768) сторони погодили застосовувати економічно обґрунтовані тарифи, установлені для категорії споживачів «населення», затверджені пунктом 2 рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради, а не зменшені тарифи попереднього опалювального сезону, передбачені пунктом 5 відповідних рішень.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України).
За умовами пунктів 4.6. договорів їх істотні умови не можуть змінюватись після підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зазначених у ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
В п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України).
Згідно статей 6, 9 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено статтями 13 - 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Таким чином, підставою для застосуванням до споживачів тарифу, який установлено для категорії «населення», як для кінцевих споживачів, є наявність індивідуальних договорів, укладених з кінцевими споживачами - фізичними особами.
Міністерство розвитку громад та територій України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2022 № 1400) забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері контролю житлово-комунального господарства та відповідно до покладених на нього завдань інформує та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з цих питань.
У листі № 6555/25/10-25 від 19.03.2025 Міністерство розвитку громад та територій України вказує, що наявність індивідуальних договорів, укладених з індивідуальними споживачами - фізичними особами, відповідно до вимог Закону та типових договорів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та від 11.12.2019 № 1182, є підставою для застосуванням до таких споживачів тарифів, як для категорії «населення».
Згідно з Положенням про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 21.11.2019 № 1452 (Положення), гуртожитки закладів освіти використовуються для проживання здобувачів вищої та фахової передвищої освіти під час навчання у закладі освіти за очною (денною), заочною формою здобуття освіти, які не мають постійного місця проживання за місцем розташування закладу освіти. Заклад освіти як гуртожиток для проживання осіб може використовувати спеціально збудовані або облаштовані для цього жилі будинки, орендовані жилі будинки (п. 3 розділу ІІ Положення).
Розмір плати за проживання у гуртожитках закладів освіти державної та комунальної форми власності встановлює керівник закладу освіти за погодженням з органом студентського самоврядування з урахуванням вимог наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 28.03.2011 № 284/423/173, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.04.2011 за № 520/19258.
У відповідності до пункту 2 цього наказу конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 № 736/902/758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 за № 1196/18491, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку, та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканця гуртожитку.
Пунктом 2 розділу V Положення визначено, що плата за проживання у гуртожитках закладу освіти вноситься мешканцями у порядку та строки, встановлені договором найму жилого приміщення у гуртожитку закладу освіти.
Таким чином, проживаючи в гуртожитках студенти сплачують плату за проживання в гуртожитках, що включає, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг, що надаються навчальному закладу (на балансі якого перебуває гуртожиток) відповідними підприємствами (виконавцями послуг) згідно з умовами укладених між ними договорів.
Отже, застосування тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води має здійснюватися виходячи з умов укладених договорів між виконавцем послуг та бюджетною установою (юридичною особою, що має на балансі відповідні гуртожитки). При цьому, мешканці гуртожитків, які знаходяться на балансі бюджетних установ та утримання яких повністю здійснюється за рахунок коштів державних чи місцевих бюджетів не є стороною договору про надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та не сплачують за спожиті комунальні послуги безпосередньо виконавцю.
За встановлених обставин, підставним є висновок, що до гуртожитків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького не підлягали застосуванню тарифи, передбачені для категорії споживачів «населення», у зв'язку з тим, що платником за послугу та безпосередньою стороною спірних договорів є Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, в цій частині тариф підлягав застосуванню як для категорії «бюджетні установи».
При цьому, віднесення сторонами гуртожитків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до категорії «житло» чи «населення» дозволяє застосовувати до спірних відносин економічно обґрунтовані тарифи КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», затверджені для категорії «населення», що було узгоджено між сторонами.
За таких обставин, правові підстави для застосування у спірному періоді зниженого тарифу, затвердженого для населення на рівні попереднього опалювального сезону, відсутні.
Позаяк, тариф на теплову енергію відноситься до державних регульованих цін.
Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» унормовано, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
У листі від 27.03.2025 № 6040/8658-01-18 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради зазначено, що рішення від 04.10.2021 №1073 Виконавчого комітету Черкаської міської ради спрямоване на підтримку домогосподарств та недопущення зростання вартості послуг з теплопостачання для громадян, які є платниками таких послуг, а Порядок передбачає можливість відшкодування різниці у тарифах за послуги з постачання теплоенергії виключно населенню, яке у відносинах із КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» є їх кінцевим споживачем. Відшкодування різниці у тарифах КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», застосованих під час постачання теплової енергії Черкаському національного університету імені Богдана Хмельницького для потреб службових житлових приміщень (гуртожитків) вказаними рішеннями не передбачається та не допускається.
Враховуючи відсутність джерел для відшкодування КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» різниці між економічно обґрунтованим тарифом та зниженим тарифом для населення, установленим пунктом 5 рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради, застосування такого зниженого тарифу у даному спірному випадку суперечитиме положенням ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення», а застосування тарифу нижче розміру економічно обґрунтованих витрат, що не забезпечуватиме рентабельності КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», суперечитиме вимогам ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
З огляду на те, що правовідносини з оплати теплової енергії виникли на підставі договорів, ціна кожного з яких визначена сторонами, акти приймання-передачі теплової енергії підписані позивачем без зауважень та заперечень, оплата проведена в межах узгодженої ціни, тому виявлені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області порушення не впливають на умови укладених сторонами договорів та не можуть їх змінювати.
Крім того, колегія суддів зазначає, що акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, де зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг/робіт. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, оскільки виявлені контролюючим органом порушення, зазначені у акті ревізії № 262303-30/04 від 21.05.2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, посилання позивача на акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом безпідставного завищення відповідачем вартості наданих послуг з постачання теплової енергії при виконанні зобов'язань за договорами.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення.
Натомість зміст апеляційних скарг переконливо свідчить про те, що доводи скаржників зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржників фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Колегія суддів відмічає, що незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних скарг та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржників, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційних скарг Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури слід відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/208/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 925/208/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров