Житомирський апеляційний суд
Справа №287/2577/24 Головуючий у 1-й інст. Русин М. Г.
Номер провадження №33/4805/700/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
16 жовтня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, водій ОСОБА_1 30 листопада 2024 року о 20-52 год в с. Майдан на вул. Національного Визволення водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chery д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку з порушенням, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія пройшов на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер. Результат 2,05 % проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки в процесі руху, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом його вини. Також вказав, що працівники поліції не роз'яснили йому прав, не оголосили змісту протоколу, направлення водія на огляд не містить часу складання і вручення, порядок проходження огляду належним чином не роз'яснювався, пропозиції проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження огляду шляхом вручення йому письмового направлення не надходило. Разом з тим, наявний в матеріалах справи диск із відеозаписом - пошкоджений, фрагментований та не відображає всіх обставин події. Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
Одночасно ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у його відсутності, копію постанови отримав поштовим відправленням 25 квітня 2025 року, апеляційну скаргу подав 05 травня 2025 року. Тому просив визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити їх.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, перевіривши доводи скаржника, які узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання у судове засідання до суду апеляційної інстанції вкотре не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
Також, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»).
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , який бере участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 756014 від 30 листопада 2024 року, водій від підпису відмовився (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням ознак сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів (а.с. 4); чеком приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6810, тест №592 від 30 листопада 2024 року - результат позитивний 2,05 проміле (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 30 листопада 2024 року до КНП Олевська центральна лікарня (а.с. 5); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 6); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с. 7); розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування (а.с. 8); копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора Alcotest 6810 (а.с. 9); копією постанови серії ББА №321075 від 30 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 10); відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудної портативної камери поліцейського.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що біля автомобіля Cherry Tigo працівник поліції повідомив про порушення водієм правил дорожнього руху, а саме зупинку на перехресті на виїзді з села, встановив особу водія ОСОБА_1 . Разом з тим, зауважив на наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння, а саме: різкого запаху алкоголю з порожнини рота, хиткої ходи, порушення координації рухів, нечіткої мови. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер 6810 ОСОБА_1 погодився. Поліцейські надали водію можливість обрати запечатаний мундштук, докладно роз'яснили порядок користування газоаналізатором, у присутності працівників поліції він пройшов огляд із позитивним результатом - 2,05 проміле. Далі водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, склали щодо ОСОБА_1 за його присутності адміністративні матеріали, відсторонили водія від подальшого руху за кермом транспортного засобу.
Складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП наданий водію на ознайомлення, від отримання копії протоколу та підпису водій відмовився.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом опосередковано спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. На долученому відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 знаходився у автомобілі на місці водія, на вимогу працівників поліції надав затребувані документи, у розмові з поліцейськими не заперечував факту керування автомобілем, навпаки підтвердив, що їхав з роботи додому, дозволив собі лишнього. Варто наголосити, що інших осіб ні у транспортному засобі, ні поряд з ним відеозаписом не зафіксовано, а обрана ОСОБА_1 тактика захисту у вигляді заперечення факту керування транспортним засобом розцінюється судом як спосіб уникнути притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки водій не заперечував наявність у нього ознак сп'яніння, підтвердив вживання алкоголю.
Також наданими працівниками поліції відеозаписами підтверджено, що зупинка транспортного засобу, яким беззаперечно керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була зумовлена порушенням водієм правил дорожнього руху, про що останнього повідомлено після зупинки та в подальшому постановою серії ББА №321075 від 30 листопада 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів щодо незгоди ОСОБА_1 із названою постановою, відомостей щодо її оскарження чи скасування. Тому, в даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Отже, апеляційний суд вважає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 30 листопада 2024 року у с. Майдан по вул. Національного визволення, що узгоджується із відеозаписами з портативних нагрудних камер поліцейських.
Зазначені вище відеозаписи всупереч доводам апелянта хоча й надані частинами, проте є послідовним та відповідають п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП.
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, за наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 2,05 проміле, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що після проходження огляду ОСОБА_1 підписав чек з приладу алкотестера Драгер, погодивши його зміст. Разом з тим, на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції неодноразово озвучували водію вимогу про необхідність проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння за виявленими ознаками на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер або у медичному закладі.
Доводи скаржника щодо складення направлення на проходження огляду в медичному закладі у його відсутності та не зазначення у ньому часу його складення та вручення водію не спростовує вини ОСОБА_1 , оскільки останній погодився з результатом огляду, проведеного на місці зупинки автомобіля та не наполягав на направленні його для проведення огляду у закладі охорони здоров'я.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Всупереч доводам ОСОБА_1 судом встановлено, що на місці оформлення адміністративних матеріалів йому роз'яснювались права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зміст протоколу оголошувався, проте водій відмовився від підпису та отримання його копії.
За змістом ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, тому посилання скаржника на неналежність протоколу про адміністративне правопорушення як доказу суд оцінює критично, адже зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджуються обставини, викладені у ньому.
Варто зауважити, що ОСОБА_1 у спілкуванні з працівниками поліції поводив себе агресивно, відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції щодо встановлення його особи та проходження огляду за виявленими ознаками сп'яніння, ображав працівників поліції, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та пропонував неправомірну вигоду.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Олевського районного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь