Справа №523/7289/24
Провадження №1-в/523/390/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
До провадження Пересипського районного суд м. Одеси надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
З клопотання вбачається, що за результатами розгляду кримінального провадження № 12024160000000552 від 29.04.2024, Суворовським районним судом м.Одеси від 24.07.2024 ухвалено вирок у справі №523/1289/24. Згідно з вищевказаним вироком, зазначено, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2024 (справа № 947/11179/24, провадження № 1-кс/947/4677/24) на майно обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме на транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 , марки «CHERY» моделі «JAGGI» сірого кольору з vin-кодом НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - залишити без змін до повного виконання вироку суду в частині виконання ОСОБА_3 майнових стягнень на користь потерпілого КНП «ЦПМСД № 5» ОМР.
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна та зазначив, що він повністю сплатив завдану ним матеріальну шкоду на користь комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Одеської міської ради код ЄДРПОУ 39040240 матеріальну шкоду у розмірі 678 398,76 гривень, та надав суду копії квитанцій та довідку ро сплату.
Тобто наразі, відсутні підстави арешту транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 , марки «CHERY» моделі «JAGGI» сірого кольору з vin-кодом НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , оскільки шкоду відшкодовану в повному обсязі.
Вивчивши клопотання, дослідивши до нього додані документи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; доведення, що арешт накладено необґрунтовано.
В даному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що арешт накладено з порушенням вимог діючого законодавства, загальних принципів міжнародного права, отже при арешті майна було дотримано принципу "законності" і він не був свавільним, саме втручання є пропорційним, адже відповідає тяжкості правопорушення.
Обставин, передбачених ст. 174 КПК України, які б слугували підставою для скасування арешту майна повністю чи частково не встановлено, оскільки досудове розслідування не завершене та проводяться слідчі та процесуальні дії спрямовані на встановлення достовірних обставин кримінального правопорушення.
З метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, слідчий суддя вважає, що до проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, арешт вказаного нерухомого майна скасуванню не підлягає, оскільки такі дії можуть зашкодити кримінальному провадженню.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна підлягає задоволенню, оскільки в ньому відпала необхідність.
Керуючись ст.ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, суддя -
Клопотання засудженого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, - задовольнити.
Арешт транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 , марки «CHERY» моделі «JAGGI» сірого кольору з vin-кодом НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , на який було накладено арешт ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10.04.2024 року, винесену в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12024160000000552 від 29.04.2024 про арешт майна, - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1