Справа № 607/16097/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 33/817/4/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
29 вересня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Гори Р.М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2024 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч),00 грн, який стягнуто в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять),60 грн в дохід держави.
Згідно постанови, 17 липня 2024 року о 22 год. 06 хв. в м. Тернополі вул. Б. Хмельницького, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Jetta, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest № 7510 OIML № ARLM - 0307 (повірка дійсна до 04.06.2025 р.) та у найближчому медичному закладі в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, відмовився. Вказаним водій порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Гора Р.М. просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2024 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 зазначені останнім в протоколі про адміністративне правопорушення;
працівник поліції не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я, і відповідно він не відмовлявся від такого огляду;
сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні;
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не оформлювалося на місці зупинки транспортного засобу, не пред'являлось ОСОБА_1 ;
працівники поліції відмовляли ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я;
працівники поліції позбавили ОСОБА_1 скористатися своїм правом на захист;
суд першої інстанції упереджено віднісся до сторони захисту водія, та зайняв позицію обвинувачення.
В судові засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гора Р.М. не з'явились, хоча були повідомлені про час і місце апеляційного розгляду.
Повідомлені захисником причини неявки в судове засідання не є поважними, а клопотання про зупинення апеляційного розгляду та його відкладення до розгляду адміністративної справи апеляційним адміністративним судом не ґрунтується на вимогах КУпАП. За таких обставин та враховуючи, що в цій справі апеляційним судом неодноразово відкладались судові засідання за клопотаннями сторони захисту, однак ні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гора Р.М. жодного разу не з'явились для участі в апеляційному розгляді, то його проведено у їх відсутності відповідно до положень ч.6 ст.294 КУпАП.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Згідно вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 710079 від 17 липня 2024 року; матеріалах відеозапису, які підвереджують обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення; копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Alcotest №7510 OIML № ARLM - 0307; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 липня 2024 року; рапорті інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП Тернопільської області ДПП Баліцького К. Б. від 17 липня 2024 року; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2626390 від 17 липня 2024 року.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.
Доводи апелянта про те, що працівник поліції не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я, а ОСОБА_1 відповідно не відмовлявся від такого огляду є надуманими та спростуються наявними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису (файл part_00000_export-pxrz9.mp4 з 22:11:35 год по 22:53:30 год) вбачається, що працівник поліції неодноразово, у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння, які були озвучені ОСОБА_1 , пропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Драгер, так і у медичному закладі, на що останній вимагав у працівників поліції, перед тим як проходити огляд, роз'яснити йому підстави проходження такого огляду. При цьому, ОСОБА_1 поліцейські неодноразово пояснювали ті підстави, з яких він повинен пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Також, ОСОБА_1 було роз'яснено, що у випадку відмови від огляду, на нього буде складено протокол за ст.130 ч.1 КУпАП. Таким чином, зафіксована на відео поведінка ОСОБА_1 підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про невиконання останнім законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду у встановленому порядку, яку він згідно вимог п.2.5. ПДР повинен був виконати добровільно та без висунення будь-яких додаткових умов.
Незважаючи на вказані вимоги ПДР ОСОБА_1 на неодноразові вимоги працівника поліції пройти такий огляд як на місці зупинки так і у медичному закладі не погоджувався. Такі дії ОСОБА_1 працівник поліції правильно оцінив як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, про що склав відповідний протокол.
Враховуючи наведене, дії ОСОБА_1 були правильно розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки його дії свідчили про небажання проходити відповідний огляд, а тому доводи апелянта про те, що працівник поліції не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я, і відповідно він не відмовлявся від такого огляду, суд апеляційної інстанції оцінює критично.
Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не оформлювалося на місці зупинки транспортного засобу, не пред'являлось ОСОБА_1 є неналежними, оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, тому в працівників поліції не було підстав оформляти направлення водія у відповідний медичний заклад.
За змістом положень частин третьої, четвертою ст.266 КУпАП підставою для направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння в заклад охорони здоров'я є попередня згода самого водія на проходження такого огляду, який згідно п.7 розділу 1, п.п.8,9 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я за обов'язкової участі поліцейського не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. При цьому, Інструкція не містить вимог про те, що письмове направлення має бути вручене особі, яка підлягає огляду. Натомість відомості про направлення на проходження огляду на стан сп'яніння вносяться лікарем до його висновку за результатами огляду.
Зібраними у цій справі доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на місці його зупинки відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також відмовився проходити такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, що підтверджується долученим до справи відеозаписом, а тому вищевказані доводи апеляційної скарги є помилковими.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що працівники поліції відмовляли ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, оскільки з наявних у матеріалах цієї справи відеозаписів нагрудних камер працівників поліції не вбачається з боку працівників поліції тиску на ОСОБА_1 . Також, з цих відеозаписів видно, що зафіксовані ними події узгоджуються з даними протоколу. Крім того, стверджуючи в апеляційній скарзі, що дії працівників поліції були незаконними апелянт не наводить жодних відомостей про оскарження таких дій поліції в порядку, передбаченому КАС України, або до правоохоронних органів вищого рівня.
Доводи апелянта про порушення права на захист у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 можливості скористатися послугами адвоката при складанні протоколу є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи даними відеозаписів зафіксовано як працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки (файл part_00000_export-pxrz9.mp4 з 22:51:35 год). Зауважень щодо не роз'яснення йому прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП від ОСОБА_1 не надходило. Також, наявними у цій справі відеозаписами підтверджується, що після роз'яснення його прав, передбачених ст.268 КУпАП у тому числі права користуватися правовою допомогою адвоката, ОСОБА_1 на запитання працівника поліції відповів, що не бажає скористатися такими правами (файл part_00000_export-pxrz9.mp4 з 22:11:11 год).
З матеріалів справи і змісту оскарженого рішення видно, що в даному випадку суд першої інстанції розглянув справу і виніс обґрунтоване та вмотивоване рішення виключно на підставі тих доказів, які були направлені до суду управлінням поліції, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи, що суд першої інстанції взяв на себе обов'язок обвинувачення є надуманими.
Заявлене в ході апеляційного розгляду клопотання сторони захисту про закриття провадження в цій справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП є безпідставним, оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено постановою суду першої інстанції в межах строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гори Р.М. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя