Справа № 596/1336/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/255/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
16 жовтня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2025 року,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 (м. Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області та накладено арешт на тимчасово вилучене 20 вересня 2025 року майна, а саме: пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Transporter» р.н. НОМЕР_1 білого кольору 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_8 , жителю с.Васильківці, Чортківського району Тернопільської області.
Слідчий суддя обґрунтував своє рішення тим, що зазначений транспортний засіб має значення речових доказів у кримінальному провадженні №12025211140000111, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, з метою збереження речових доказів, проведення ряду експертиз, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та з метою запобіганню приховування, пошкодження, зникнення такого майна чи знищення слідчої інформації на ньому, дійшов висновків про накладення арешту на це майно.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладання арешту на транспортний засіб, який на праві власності належить ОСОБА_8 ..
Вважає, що слідчий суддя протягом 72 годин, з дня надходження до суду клопотання, не постановив ухвалу про арешт вказаного майна, то тимчасово вилучене майно, відповідно до ч.6 ст. 173 КПК України, повертається особі, у якої воно було вилучено.
Зазначає, що 22.09.2025 року до Гусятинського районного суду поступило клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні від 21.09.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 24.09.2025 року о 15.00 год. призначене судове засідання з розгляду вказаного клопотання не відбулося, оскільки слідчий суддя ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному. 26.09.2025 року ОСОБА_8 звернувся з заявою про повернення тимчасово вилученого автомобіля до слідчого ВП №3 (смт.Гусятин) ОСОБА_9 . Вказана заява залишена без належного реагування, автомобіль поліція протиправно продовжує утримувати на штрафному майданчику, чим порушується право приватної власності, закріплене ст. 41 Конституції України.
Посилається на те, що з урахуванням пропущених слідчим суддею строків розгляду клопотання, слідчий суддя не вправі приймати судове рішення про арешт тимчасово вилученого майна, тому вказана ухвала є незаконною, оскільки слідчий суддя крім КПК України ще й порушив Конституцію України, принципи верховенства права, права особи на приватну власність, що є суттєвим порушенням вимог закону.
ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, що відповідно до ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, міркування прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просить її залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі “Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Частиною 1 ст. 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Згідно із ч. 6 ст. 173 КПК України - ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
З наведеного вбачається, що законодавцем встановлено чіткий строк, протягом якого слідчий суддя повноважний прийняти рішення про арешт тимчасово вилученого майна, а саме протягом 72 годин з дня надходження відповідного клопотання, та визначено, що у разі, якщо до збігу даного строку рішення арешт майна прийняте не було, останнє підлягає негайному поверненню особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з наданих матеріалів, під час проведення огляду місця події від 20.09.2025 року автомобіль марки “Volkswagen» моделі “Transporter» р.н. НОМЕР_1 білого кольору 2005 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_8 , жителю с. Васильківці, Чортківського району Тернопільської області, вилучено та поміщено на спеціалізований майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області 20.09.2025.
Постановою слідчого від 21.09.2025 вказаний автомобіль визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч.5 ст. 171 КПК України слідчий склав клопотання про арешт вилученого під час огляду місця події 20.09.2025 року автомобіль марки “Volkswagen» моделі “Transporter» р.н. НОМЕР_1 . Вказане клопотання надійшло в Гусятинський районний суд 22.09.2025 року та його авторозподіл було здійснено в цей же день, втім розгляд даного клопотання відбувся лише 02.10.2025 року, оскільки слідча суддя перебувала на лікарняному з 24.09 по 30.09.2025, тобто за межами строку, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України, після збігу сімдесяти двох годин із дня находження до суду вказаного клопотання.
Згідно із ч. 6 ст. 173 КПК України слідчий суддя після збігу 72 годин з моменту надходження відповідного клопотання слідчого був позбавлений можливості прийняти рішення про арешт тимчасово вилученого майна, як не має відповідних повноважень з тієї самої підстави і колегія суддів у межах апеляційного розгляду, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала слідчого судді не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, із постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого про арешт майна належить залишити без задоволення.
Окрім того, як вбачається з матеріалів, у кримінальному провадженні підозра нікому не оголошена та відповідно майно, зазначене в клопотанні, належить третій особі.
Відповідно до ч.1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Беручи до уваги те, що клопотання про арешт майна третьої особи, відповідно до вказаної норми закону, вправі подати прокурор, а не слідчий у кримінальному провадженні, то вимоги апелянта про скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на вказане майно є підставними, оскільки клопотання слідчому судді подано не уповноваженою на те особою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 64-2, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2025 року про арешт майна - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 про арешт автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_8 , жителю с.Васильківці, Чортківського району Тернопільської області - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді