Справа № 487/1159/25
Провадження № 1-кп/487/459/25
16.10.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , провівши в м. Миколаєві відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за № 1202515203000024 від 03.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадження суду з 24.02.2025 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений в судові засідання призначені 26.02.2025, 04.03.2025, 18.03.2025, 27.03.2025 та 10.04.2025 не з'являвся, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суду не повідомляв, заяви про відкладення слухання справи до суду не надходило, привід не виконано.
Ухвалою суду від 10.04.2025 за клопотанням прокурора оголошено розшук ОСОБА_5 , крім того у разі розшуку обвинуваченого надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для обрання запобіжного заходу. Кримінальне провадження зупинено до розшуку обвинуваченого.
15.10.2025 обвинуваченого ОСОБА_5 затримано та 16.10.2025 доставлено до суду для обрання запобіжного заходу.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ухилявся від явки до суду. Викладені обставини щодо ухилення від суду та суті обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягала на його задоволенні, також, просила визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі визначеному законом.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки його підзахисний заперечує факт ухилення від явки до правоохоронних органів та суду.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував прости застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки він не ухиляється від правоохоронних органів та суду.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, суд приходить до наступного.
Як вбачається із обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за яке зокрема, законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та останній перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З моменту вирішення питання про доцільність продовження строків, жоден ризик не зменшився і не відпав.
При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Так, суд вважає, що характер кримінального правопорушення, яке ставиться у провину обвинуваченому, усвідомлення тяжкості покарання можуть бути підставою, для вчинення обвинуваченим дій направлених на ухилення від явки до суду, і перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, при вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу, суд враховує обставини передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність соціальних зв'язків та те, що ризики, передбачені п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися.
Також, суд враховує, що ОСОБА_5 згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.10.2024 (справа № 489/7671/23) оголошено у розшук по кримінальному провадженню № 12013160080000077 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи всі встановлені обставини, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням позиції сторони обвинувачення, конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби судового провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 189, 190, 335 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про обрання запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13.12.2025 (включно).
Копію ухвали направити начальнику ДУ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» МЮ України - для відома.
Визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 45420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
У разі звільнення під заставу, зобов'язати ОСОБА_5 виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити та попередити ОСОБА_5 , що з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке покласти на прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 17.10.2025.
Суддя ОСОБА_1