Справа № 635/7369/21
Провадження № 2/635/120/2025
15 жовтня 2025 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Головінов С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду,
представник позивача подав до суду позовну заяву та просить стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з опалення та гарячу воду в розмірі 66045,26 гривень, 3% річних у розмірі 1262,57 гривні та інфляційні втрати у розмірі 2853,50 гривні.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надає позивач. Відповідачі свій обов'язок щодо сплати за послуги опалення та гарячого водопостачання не виконують, в результаті чого за період з 01 вересня 2011 року до 31 липня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 66045,26 гривень, на яку нараховані 3% річних у розмірі 1262,57 гривні та інфляційні втрати у розмірі 2853,50 гривні, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі.
08 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача в частині позовних вимог, які заявлені за межами строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2011 до 31.08.2018, та відмовити в задоволенні таких вимог.
08 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_4 подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача в частині позовних вимог, які заявлені за межами строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2011 до 31.08.2018, та відмовити в задоволенні таких вимог.
08 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача в частині позовних вимог, які заявлені за межами строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2011 до 31.08.2018, та відмовити в задоволенні таких вимог.
08 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача в частині позовних вимог, які заявлені за межами строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2011 до 31.08.2018, та відмовити в задоволенні таких вимог.
Спеціальним розпорядженням Голови Верховного суду № 2/0/9-22 від 08 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються Харківським районним судом Харківської області та визначено територіальну підсудність Полтавському районному суду Полтавської області.
На підставі вищевказаного розпорядження цивільна справа передана до Полтавського районного суду Полтавської області за підсудністю.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року справу передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року справу прийнято в провадження.
27 березня 2024 року відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача в частині позовних вимог, які заявлені за межами строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2011 до 31.08.2018, та відмовити в задоволенні таких вимог.
27 травня 2024 року відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача в частині позовних вимог, які заявлені за межами строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2011 до 31.08.2018, та відмовити в задоволенні таких вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та користуються послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання за вказаною адресою, які надає позивач.
За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ..
Згідно з наданих суду доказів, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги за період з 01 вересня 2011 року до 31 липня 2021 року складає 66045,26 гривень, на яку нараховані 3% річних у розмірі 1262,57 гривні та інфляційні втрати у розмірі 2853,50 гривні.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Під час дії спірних правовідносин діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV з подальшими змінами, (далі Закон № 1875-ІV) та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII з подальшими змінами (далі - Закон № 2189-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Положеннями частин 1, другої та третьої статті 32 Закону № 1875-ІV передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 1 частини 1 Закону № 1875-ІV, пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Аналіз вищенаведених положень норм матеріального права свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подані клопотання про застосування строків позовної давності.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За частинами першою, другою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався, та відмінений з 24:00 30 червня 2023 року на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
Таким чином у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 02 квітня 2017 року по 31 липня 2021 року.
За вказаний період, в межах позовних вимог розмір заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку становить 41197,81 гривень.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом 16 вересня 2021 року.
Оскільки позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів за період з 01 вересня 2011 року по 02 квітня 2017 року заявлені поза межами строку позовної давності, тому сума заборгованості за цей період відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у спорі.
Враховуючи вищевикладене сума заборгованості за послуги опалення та гарячої води за період з 02 квітня 2017 по 31 липня 2021 року у розмірі 41197,81 гривень підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а позов у вказані частині вимог частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд також задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 1262,57 гривні та інфляційні втрати у розмірі 2853,50 гривні нарахованих на суму заборгованості за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 267, 525 , ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 610, ст. 625 ЦК України суд,
позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з опалення та гарячу воду за період з 02 квітня 2017 року по 31 липня 2021 року в розмірі 41197 (сорок одна тисяча сто дев'яносто сім) гривень 81 копійка, 3% річних у розмірі 1262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) гривні 57 копійок та інфляційні втрати у розмірі 2853 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму судового збору в розмірі по 354 (триста п'ятдесят чотири) гривні 01 копійка з кожного.
В задоволенні іншої частини вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Мефодіївська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя О.М. Пілюгіна