Справа № 504/750/25
Номер провадження 2/504/2110/25
22.09.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Вінська Н.В.,
секретаря судового засідання Коцар А.М.,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Доброславської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави,-
Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га, що розташована на території Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області..
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , що є громадянкою РФ (паспорт громадянина РФ НОМЕР_1 , уродженка Калужської області рф) володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га (із земель колишнього КСП агрофірма «Світанок»), що розташована на території Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.01.2025 установлено, що у власності громадянки РФ, ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована в межах Доброславської селищної ради.
Крім того установлено, що громадянка РФ мала сертифікат серії ОД №0274500 колишнього КСП агрофірма «Світанок».
Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило, що за інформацією сектору № 2 відділу № 5 управління забезпечення реалізації державної політики в сфері земельних відносин Головного управління від 25.12.202 № 22-15-0.1152-71/486-25, згідно наявних у секторі Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та території Комінтернівського (на даний час Одеського) району та м. Южне Одеської області станом на 31.12.2012 наявний запис про реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 436336 від 07.02.2006 за № 010652400086, який видано громадянці ОСОБА_1 , що в той час проживала в с. Шевченкове-Кут Комінтернівського району Одеської області, площею 6,3446 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Підставою для реєстрації за ОСОБА_1 земельної ділянки у власність стало розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 20.09.2005 № 1056. До цього часу ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га не відчужувала.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянкою РФ, та упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 20.09.2005 року по даний час) не здійснила її відчуження, беззаперечно обґрунтованими є підстави для конфіскації вказаної земельної ділянки (із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172), у власність держави.
Також позивач просить вирішити питання щодо судових витрат.
Відповідачем відзив не поданий.
Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року позовну заяву керівника Доброславської окружної прокуратури прийнято до свого провадження та відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання.
13 травня 2025 року ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та призначений судовий розгляд.
У судове засідання прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області Карцева І.Ю. не з'явилась, надала до суду заяву якою позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України,.
Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до правил ст.ст. 280, 287, 288ЦПК України, зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного - судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою РФ (паспорт громадянина РФ НОМЕР_1 , уродженка Калужської області рф) володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га (із земель колишнього КСП агрофірма «Світанок»), що розташована на території Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У відповідності до інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області згідно наявних у секторі Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та території Комінтернівського (на даний час Одеського) району та м. Южне Одеської області станом на 31.12.2012 наявний запис про реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 436336 від 07.02.2006 за № 010652400086, який видано громадянці ОСОБА_1 , що в той час проживала в с. Шевченкове-Кут Комінтернівського району Одеської області, площею 6,3446 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Підставою для реєстрації за ОСОБА_1 земельної ділянки у власність стало розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 20.09.2005 № 1056. До цього часу ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га не відчужувала.
Відповідно до витягу №НВ-0002683162024 з державного земельного кадастрі про земельну ділянку від 30.10.2024 року, оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га складає 193733,07 грн. та належить на праві власності громадянці РФ ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 20.09.2005 року №1056, Державний акт від 07.02.2006 року серії ЯБ №436336.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Статтями13,14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст.38 ЗУ «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1ст. 39 закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.
Згідно зі ст.19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.
Відповідно до ч. 5 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Суб'єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб.
Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Частиною 5 ст. 22 ЗК України передбачено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку, згідно з п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України, є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
У разі невиконання вимоги щодо відчуження земельної ділянки настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015N15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Отже, враховуючи зазначені вище положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Одеській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та з урахуванням вимог ч. ч. 2, 4 ст.145 ЗК України має право звернутися до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18. За п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Відомостей про відчуження відповідачем спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна не містить.
Враховуючи, що відповідач упродовж року після державної реєстрації права власності на земельну ділянку нездійснила її відчуження, для суду наявні підстави для визнання слушними доводів прокурора в цій частині.
Проаналізувавши практику ЄСПЛ щодо критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів виснувала, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки.
Відповідач мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов'язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив (ч. 4ст. 81 ЗК України), чим порушив вимоги земельного законодавства та що потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 р.
Враховуючи характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку в частині конфіскації земельної ділянки є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту визначений ч. 2ст. 145 ЗК України.
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4ст. 145 ЗК України).
Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Підстави набуття права власності це передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником. Підстава виступає результатом реалізації способу. Відповідно, вони співвідносяться як загальна передумова (спосіб) і окрема основа (підстава) виникнення правовідносин власності.
Заст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно дост. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
У даній справі на користь держави підлягає конфіскації земельна ділянка, яка вчасно не була відчужена відповідачем з підстав, зазначених в даному судовому рішенні.
Право власності припиняється у разі конфіскації (п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК України).
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду (п. дст. 140 ЗК України).
Держава набуває права власності на землю у разі конфіскації земельної ділянки (п. ґ) ч. 5ст. 84 ЗК України).
Отже, конфіскація земельної ділянки має наслідком її перехід у власність держави на підставі п. ґ) ч. 5ст. 84 ЗК України безоплатно, тому окреме визнання за державою права власності на спірну земельну ділянку не вимагається.
Згідно з п. 9 ч. 1ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано, передбаченої земельним законодавством, процедури щодо відчуження набутої в порядку спадкування земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 5122755100:01:003:0172, підлягає конфіскації за рішенням суду.
За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь Доброславської обласної прокуратури необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 282, 289 ЦПК України, суд
Позов Доброславської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави - задовольнити.
Припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755100:01:003:0172 площею 6,3446 га, що розташована на території Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800) сплачений судовий збір та перерахувати його на № UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя : Вінська Н. В.