16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №160/31797/24
адміністративне провадження № К/990/37763/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №160/31797/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім АВ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім АВ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 12.09.2025 надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №160/31797/24.
Ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без пуху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано заяву про уточнення касаційної скарги, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 1 та 2 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів до яких таке відстрочення застосовується обов'язково обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не відноситься до такого переліку.
Клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне, оскільки скаржником не наведено жодних обґрунтованих підстав для відстрочення сплати судового збору, не підтверджено належними доказами свій майновий стан, не надано доказів щодо вжиття заходів для сплати судового збору.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження податковим органом вказано, що при винесені рішень у справі судами попередніх інстанцій не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №440/5004/23, у якій викладено висновок про застосування норми права п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення № 88, положення п.1.16. п.2.1. п.2.2. п.2.5. п.2.13. п.2.14 цього Положення, а також положення: ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (із змінами) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 07.08.1996 № 228/253 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи; наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 №488/346 (із змінами), яким затверджено зокрема типову форму «Товарно-транспортна накладна», приписи яких зокрема позивачем і порушено під час оформлення товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, п.5, п.7 Порядку № 1165 і Додатків № 1 та № 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій, п. 9 Наказу Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019, затвердженого Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при ідентичному суб'єктному складі учасників та фактичних обставинах.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково використав висновки Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, від 18.04.2024 у справі №160/18840/22 при їх фактичній не ідентичності, адже контролюючий орган не здійснював моніторинг у цих фактичних правовідносинах відповідно до п. 44 Порядку №1165, а виявив надання документів платником податків з порушенням законодавства та застосував п. 9 Порядку 520. Порядок №1165 не є регулюючим актом у цих фактичних правовідносинах взагалі.
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не доведено подібність правовідносин у справах, не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №160/31797/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
Л.І. Бившева В.П. Юрченко