16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 280/5641/24
адміністративне провадження № К/990/1498/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 280/5641/24,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», військовослужбовця ОСОБА_2 , його дружині ОСОБА_1 з дня зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4 і до дня визнання його загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу військової частини;
1.2. зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», військовослужбовця ОСОБА_2 , його дружині ОСОБА_1 з дня зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4 і до дня визнання його загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу військової частини.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указує на те, що відповідачем було безпідставно та протиправно відмовлено їй у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який визнаний зниклим безвісти за особливих обставин.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (про стройовій частинні) від 18.02.2023 № 49 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), зараховано на посаду гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 з 18.02.2023.
4. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , у них двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
5. 21.06.2023 ОСОБА_1 одержано сповіщення сім'ї №59, яким позивачку повідомлено про те, що ОСОБА_2 зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.
6. У зв'язку з одержанням зазначеного сповіщення позивачка звернулася до органів поліції, де було зареєстровано кримінальне провадження від 29.06.2023 №12023082040001012 та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
7. Позивачкою одержано витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 14.03.2024 № 20240314-839, згідно з яким ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин з 01.03.2024. Цей витяг сформованого Міністерством внутрішніх справ України на підставі заяви відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 29.06.2023 № 1237. Також витяг містить відомості про кримінальне провадження, в рамках якого проводиться розшук Головним управлінням Національної поліції в Луганській області, а саме: від 29.06.2023 №12023082040001012.
8. У жовтні 2023 року позивачкою отримано копію акта про настання смерті № 63 (вих. №2383 від 03.07.2023) та копію акта службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_2 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 від 10.07.2023.
9. З урахуванням зазначених документів, під час проведеного службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час штурмових дій противника за підтримки артилерійського вогню з боку збройних сил російської федерації в районі населеного пункту Білогорівка Северодонецького району Луганської області солдат ОСОБА_2 , гранатометник 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, отримав вибухову травму від розриву боєприпасу невстановленого калібру. Смертельне поранення військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.
10. Відповідно до акта про настання смерті № 63 (вих. №2383 від 03.07.2023), складеного в присутності свідків солдата ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 , причиною смерті солдата ОСОБА_2 встановлено: «Вогнепальні поранення». Травми виявилася не сумісними з життям.
11. Згідно з копією витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.07.2023 № 2507 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_2 » наказано вважати загибель солдата ОСОБА_2 , гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 , такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.
12. Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (про стройовій частинні) від 04.06.2023 № 155 солдата ОСОБА_2 , гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, знято з усіх видів забезпечення з 02.06.2023, і з продовольчого забезпечення з 02.06.2023, у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вилучено зі складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
13. Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (про стройовій частинні) від 05.06.2023 № 156, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, нижчепойменованих осіб ВЧ НОМЕР_1 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошеними померлими або зниклими безвісті, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, зокрема: солдата ОСОБА_2 , гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону.
14. Після одержання зазначених документів, ураховуючи, що з червня 2023 року грошове забезпечення дружині ОСОБА_2 та його дітям не виплачувалося, а також, що ОСОБА_2 , з урахуванням даних з Єдиного державного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, уважається безвісно відсутнім, позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про нарахування та виплату їй грошового забезпечення ОСОБА_2 .
15. На зазначену заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь від 09.04.2024 № 2973, з урахуванням якої позивачку повідомлено про те, що, відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, Порядку виплати грошового забезпеченім військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у зв'язку із зникненням безвісти військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , вона має право на отримання всіх видів грошового забезпечення згідно з чинним законодавством. Також позивачці вказано на необхідність звернення із заявою про виплату всіх належних коштів до ВЧ НОМЕР_1 , де проходив військову службу ОСОБА_2 .
16. Ураховуючи зазначений лист ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачка звернулася із заявою до ВЧ НОМЕР_1 , в якій просила відповідача нарахувати та виплатити їй як дружині зниклого безвісти військовослужбовця грошове забезпечення у розмірі та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
17. 10.06.2024 позивачкою отримано відповідь, відповідно до якої останній відмовлено у нарахуванні та виплаті зазначеного грошового забезпечення з тих підстав, що, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.06.2023 №155, ОСОБА_2 знятий з усіх видів забезпечення з ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з загибеллю. Відповідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2023 №156 ОСОБА_2 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 . Станом на 29.05.2024 у фінансово-економічній службі ВЧ НОМЕР_1 відсутній наказ на виключення зі списків особового складу частини ОСОБА_2 . При надходженні наказу, все належне грошове забезпечення ОСОБА_2 буде нараховане та перераховане на особистий картковий рахунок позивачки.
18. Уважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
19. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині ОСОБА_1 з 29.06.2023, тобто дати внесення відомостей про кримінальне провадження від 29.06.2023 №12023082040001012 відділом поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до дня визнання ОСОБА_2 загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині ОСОБА_1 з 29.06.2023, тобто дати внесення відомостей про кримінальне провадження від 29.06.2023 №12023082040001012 відділом поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до дня визнання ОСОБА_2 загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
20. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що особа набуває статусу такої, яка зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому Законом України від 12.07.2018 № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон № 2505-VIII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), і вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
21. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їхнє інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
22. Суд першої інстанції указав, що ОСОБА_2 має статус особи, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання позивачкою заяви про факт зникнення особи - 29.06.2023 (дата реєстрації заяви), відповідно остання має право на виплату грошового забезпечення як члену сім'ї ОСОБА_2 .
23. Суд першої інстанції також звернув увагу, що позивачкою дотримано процедуру звернення до відповідача, що передбачена Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), з метою виплати їй його грошового забезпечення.
24. За відсутності доказів, які у встановленому законодавством порядку встановлюють факт смерті ОСОБА_2 , суд першої інстанції не взяв до уваги твердження відповідача, що ОСОБА_2 задокументований у ВЧ НОМЕР_1 як загиблий під час виконання бойових завдань.
25. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та ухвалено нове - про відмову у задоволенні позову.
26. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що у постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
27. Суд апеляційної інстанції установив, що за результатами проведеного службового розслідування, солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4. Доказів того, що ОСОБА_2 вважався зниклим безвісти, зокрема витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, позивачкою надано не було. Факт отримання сповіщення сім'ї від 21.06.2023 №59 та реєстрація заяви в єдиному обліку органів поліції про факт зникнення особи від 29.06.2023, не може свідчити про наявність у ОСОБА_2 статусу особи, яка вважається зниклою безвісти з 01.03.2024, адже встановлені та викладені обставини за фактом службового розслідування, усувають невизначеність у правовідносинах за участю ОСОБА_2 , якого позивачка визначає як особу безвісті відсутньою.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
28. 13.01.2025 до Суду надійшла касаційна скарга позивачки на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024.
29. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а справу направити для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.
30. Підставами для касаційного оскарження скаржниця визначила пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
31. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржниця зазначає, що:
- судом апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваної постанови не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.02.2021 у справі №804/4633/17, від 02.05.2024 у справі №280/2664/23 щодо застосування Порядку №884;
- на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
32. Скаржниця пояснює, що особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом № 2505-VIII. Статус її чоловіка ОСОБА_2 і досі залишається незмінним «зниклий безвісті».
33. Висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22 і від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22, на які послався суд апеляційної інстанції, не є ревелатними до спірних правовідносин. Указані правові висновки стосуються розгляду справ щодо встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, на підтвердження яких надано документи, що видані на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження.
34. Скаржниця звертає увагу на те, що статтею 21 Закону № 2505-VIII передбачено, що у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію.
35. Скаржниця вказує, що висновку Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , як це передбачено статтею 21 Закону № 2505-VIII, в матеріалах справи немає. Суд апеляційної інстанції встановив факт загибелі ОСОБА_2 без належних на те доказів, взявши до уваги лише висновки службового розслідування. Свідки, які зазначені в акті службового розслідування, не були допитані у судовому засіданні та не підтвердили взагалі те, що надавали показання, наведені у висновку службового розслідування. У телефонній розмові жоден із цих військовослужбовців не підтверджує достовірно зазначену інформацію про те, що бачив тіло або останки ОСОБА_2 . Також один із військовослужбовців, який того дня перебував разом із ОСОБА_2 наразі перебуває у полоні. У зв'язку з цим, відсутні будь-які законні підстави вважати ОСОБА_2 померлим, а тим паче визнавати його померлим. Родина позивачки немає жодної належної інформації від держави щодо розшуку ОСОБА_2 .
36. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.
37. Суд ухвалою від 03.02.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
38. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права
39. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
40. За приписами статті 1 Закон №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
41. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
42. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
43. Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
44. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
45. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
46. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
47. За приписами частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
48. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
49. Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечення правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей визначає Закон №2505-VІII.
50. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2505-VІII Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, - електронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;
51. Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №2505-VІII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
52. Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством (частина третя статті 4 Закону №2505-VІII).
53. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків (частина четверта статті 4 Закону №2505-VІII).
54. Частиною четвертою статті 6 Закону №2505-VІII передбачено, що члени сім'ї особи, зниклої безвісти мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
55. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №2505-VІII Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі - Уповноважений), є посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України (далі - відповідальний орган виконавчої влади), на яку покладено повноваження щодо координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вирішення інших питань, пов'язаних з цим.
56. Згідно зі статтею 21 Закону №2505-VІII у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам.
57. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію.
58. Достовірність цієї інформації підтверджується Уповноваженим в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
59. Висновок Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть особи, не є фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, що встановлюються в судовому порядку.
60. Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначений Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим Постановою №884.
61. Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» необхідно розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
62. Відповідно до пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
63. До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
64. Пунктом 5 Порядку № 884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
65. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
66. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
67. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
68. Згідно з пунктом 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
69. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
70. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
71. За змістом абзацу 1 пункту 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства -незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
72. Організація і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, органі управління Державної спеціальної служби транспорту (далі -Держспецтрансслужба), бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до складу Держспецтрансслужби; завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок обліку загальних (безповоротних та тимчасових) втрат особового складу; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них визначені Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція №280; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
73. Розділом X Інструкції №333 визначено порядок видання наказів по особовому складу.
74. Відповідно до пункту 5 розділу X Інструкції № 280 виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, визнаних судом безвісно відсутніми або оголошених померлими, на підставі рішень суду про таке визнання або оголошення здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, визначених пунктом 247 Положення, яким надсилається клопотання про виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) довільної форми з доданням до нього копії відповідного рішення суду.
75. Виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) сержантів і солдатів, визнаних судом безвісно відсутніми або оголошених померлими, на підставі рішень суду про таке визнання або оголошення, здійснюється наказами по стройовій частині посадових осіб, визначених пунктом 247 Положення.
76. Розділом XII Інструкції № 280 передбачено особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період.
77. Загиблі (померлі) офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу виключаються із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) наказами по особовому складу в порядку, установленому пунктами 3 та 5 розділу X цієї Інструкції (пункт 21 розділу XII Інструкції № 280).
78. Статистичний облік особового складу в особливий період здійснюється в порядку, установленому пунктом 12 розділу VIII цієї Інструкції (пункт 29 розділу XII Інструкції № 280).
79. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), якою, зокрема, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановив загальні умови щодо її виплати.
80. Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
81. Редакція зазначеної Постанови № 168, неодноразово змінювалася. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» доповнено Постанову № 168 пунктом 1-1 такого змісту: «Установити, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
82. Також постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» доповнено Постанову № 168 пунктом 1-2 такого змісту: «Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)».
VI. Позиція Верховного Суду
83. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивачки як дружини військовослужбовця ОСОБА_2 на отримання виплат із його грошового забезпечення з ІНФОРМАЦІЯ_4. Особливістю цієї справи є те, що спочатку відповідач повідомив позивачку про факт зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4, а пізніше відповідач склав акт про настання його смерті в цей день.
84. Суд у контексті спірних правовідносин, уважає за доцільне зазначити таке.
85. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується до:
1) повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками;
2) їхнього інтернування або звільнення;
3) визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими.
86. У всіх випадках виплата триває не довше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
87. Судовим розглядом цієї справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщено позивачку про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_2 , гранатометник 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 - пропав безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час захисту Батьківщини.
88. У подальшому, за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 відповідачем проведено службове розслідування.
89. Відповідачем складено акт службового розслідування від 10.07.2023 за фактом загибелі солдата ОСОБА_2 та акт про настання смерті від 23.06.2023 №63 (вих. від 03.07.2023 №2383) військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4. Копію цього акта отримано позивачкою лише у жовтні 2023 року.
90. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт надання військовослужбовцю ОСОБА_2 статусу зниклого безвісти. Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, результати службового розслідування, згідно з якими встановлено загибель солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, усувають невизначеність у правовідносинах з ним, а тому останній не може вважатися безвісно відсутнім.
91. Суд звертає увагу, що для військовослужбовців статус зниклого безвісти за особливих обставин набувається в порядку, передбаченому Законом №2505-VІII. Підтвердженням того, що військовослужбовець уважається зниклим безвісти за особливих обставин є включення його до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
92. Роблячи висновок про відсутність у військовослужбовця ОСОБА_2 статусу «зниклий безвісти», суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки аргументу позивачки про те, що 14.03.2024 після звернення до поліції вона отримала витяг №20240314-839 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який веде Міністерство внутрішніх справ України. Такий витяг наявний в матеріалах справи.
93. Відповідно до вказаного витягу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісті на території бойових дій (під час воєнних дій). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 01.03.2024.
94. За твердженням позивачки, що визначена як підстава позову, цей статус її чоловіка залишився незмінним, адже в установленому законом порядку або в судовому порядку, солдат ОСОБА_2 оголошеним померлим не визнавався.
95. Суд апеляційної інстанції залишив без уваги указаний довід та не з'ясував усіх обставин, на які посилалася позивачка у позовній заяві та з якими пов'язувала протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати їй грошового забезпечення ОСОБА_2 .
96. Суд уважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22 і від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22, оскільки вони є нерелевантними до цієї справи. Правовідносини у вказаних справах виникли щодо встановлення факту, що має юридичне значення, тоді як у цій справі правовідносини виникли щодо виплат грошового забезпечення члену родини військовослужбовця.
97. Суд також констатує, що відповідно до положень Інструкції № 280 військовою частиною здійснюється персональний облік особового складу. Важливим є питання виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, адже виплати проводяться до дня виключення.
98. Проте суд апеляційної інстанції не встановив обставин як обліковувався у списках особового складу військової частини ВЧ НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , про зникнення безвісти якого офіційно було повідомлено його дружину, у період до закінчення проведення службового розслідування та прийняття акту про настання смерті, а також як продовжує обліковуватися цей солдат після цього.
99. Зі змісту листа ВЧ НОМЕР_1 від 29.05.2024 №613/7180 убачається, що станом на 29.05.2024 відсутній наказ на виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_2 (а.с. 17, зворотня сторона).
100. Необхідних доказів суд апеляційної інстанції не витребував та не досліджував.
101. Таким чином, без відповіді суду апеляційної інстанції залишилось головне питання, з якого й виник спір, що і стало підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом. Йдеться про те, в якому статусі знаходиться солдат ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4 і чи дозволяє такий статус виплачувати позивачці як члену родини його грошове забезпечення (включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168).
102. Ураховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
103. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви): чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, проте не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
104. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
105. Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
106. Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів і не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
107. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
108. Ураховуючи повноваження суду касаційної інстанції (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), також відсутня можливість перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції в цілому по суті спору та надати оцінку доводам касаційної скарги в частині необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.02.2021 у справі №804/4633/17 і від 02.05.2024 у справі №280/2664/23.
109. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
110. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
111. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
112. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
VII. Судові витрати
113. Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, то судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
114. Керуючись статтями 3, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
115. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
116. Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, а справу № 280/5641/24 направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
117. Судові витрати не розподіляються.
118. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: М.І. Смокович
В.Е. Мацедонська