16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №140/8822/24
адміністративне провадження № К/990/35974/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №140/8822/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.05.2024 №0109492407, №0109482407, №0109462407, №0109382407, №0109342407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2024 № Ф-0109392407, рішення від 12.08.2024 № 0219802407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02.05.2024 форми «ПН» №0109482407, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за нереєстрацію податкових накладних на суму 3400,00 грн, від 02.05.2024 форми «Р» №0109462407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 433165,0 грн та застосовано санкцію 43315,5 грн, від 02.05.2024 форми «Р» №0109382407, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором на суму 713292,68 грн та застосовано санкцію 70185,74 грн, податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 форми «Р» №0109342407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ПДФО на суму 8559512,17 грн та застосовано санкцію в сумі 842228,92 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2024 №Ф-0109392407 на суму 202173,85 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.08.2024 №0219802407, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 54164,97 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального провадження.
До Верховного Суду 29.08.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №140/8822/24.
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Скаржником вказано, що повторна касаційна скарга у даній справі подавалися у незначні терміни від дня отримання ухвали Верховного Суду про повернення первинної касаційної скарги, яка була подана у встановлений законом строк на касаційне оскарження. На думку скаржника, у даному випадку подання повторної касаційної скарги має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями, відповідає принципу юридичної визначеності та свідчить про добросовісність у реалізації податковою службою свого процесуального права на касаційне оскарження у вказаній справі.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 28.08.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 18.08.2025. Скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині належного викладення підстав касаційного оскарження податковим органом зазначено, що у поданій касаційній скарзі вже було зазначено обставини, які зумовляли звернення до суду з касаційною скаргою, а саме, вказано підставу касаційного оскарження судових рішень як неправильне застосування судом норм матеріального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У новій редакції касаційної скарги, контролюючим органом повторно проаналізовано наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, і на виконання ухвали Верховного Суду більш деталізовано підставу для звернення до суду. Також контролюючим органом зазначено про нерелевантність судової практики, врахованої судом апеляційної інстанції, зокрема правових висновків Верховного Суду, викладені у від 28.03.2023 року у справі №260/433/19, від 07.12.2022 у справі № 200/6156/20-а, від 27.02.2018 року в справі №803/719/17 та від 27.11.2018 у справі №804/8024/14, від 05.11.2019 в справі №818/6203/13-а, від 26.04.2019 по справі№803/173/18, від 05.03.2019 по справі №815/3424/17, від 02.08.2018 по справі №918/341/16.
Верховний Суд зауважує, що в касаційній скарзі Головним управлінням ДПС у Волинській області було вказано підставами касаційного оскарження пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328, пункти 1, 4 частини 2 статті 353 КАС України, проте, разом з цим, не доведено подібність правовідносин у справах, на які вчинено посилання, не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права, як саме має застосовуватись норма права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, який висновок має бути сформульовано судом у даній справі.
В клопотанні про усунення недоліків податковим органом не викладено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень.
Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги. Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №140/8822/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №140/8822/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко