16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №380/19408/24
адміністративне провадження № К/990/33884/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №380/19408/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 09 серпня 2024 року №3111 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Червоноградського районного відділку поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області» у частині застосування до інспектора ВРПП Червоноградського районного відділку поліції Головного управління Національної поліції капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції (пункт 2 наказу) та в частині вирахування з грошового забезпечення інспектора ВРПП Червоноградського районного відділку поліції Головного управління Національної поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0063447) грошових коштів за допущені прогули (пункт 9 наказу);
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29 серпня 2024 року №539 о/с «Про особовий склад» про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 30 серпня 2024 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2024 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 380/19408/24.
18 червня 2025 до Восьмого апеляційного адміністративного суду найшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 380/19408/24.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено провадження у справі № 380/19408/24 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, у цьому випадку Державної прикордонної служби України, що переведені на воєнний стан.
11 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №380/19408/24.
Ухвалою Верховного суду від 25 серпня 2025 року визнано неповажними наведені Головним управлінням Національної поліції у Львівській області причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року; касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом: подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції надійшла до його електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» 08 липня 2025 року о 18:15, що підтверджується карткою руху документа, отже днем її вручення є 09 липня 2025 року. Указує на те, що причиною пропуску строку на касаційне оскарження стало, зокрема, неправильне обчислення дати його закінчення. Просить Суд урахувати, що оскаржувану ухвалу було доставлено відповідачу в електронний кабінет у вечірній час і під час підрахунку строку було помилково визначено інший кінцевий день подання касаційної скарги, отже, на думку скаржника, пропуск строку на касаційне оскарження відбувся внаслідок об'єктивної технічної помилки.
Також скаржник зазначає, що Головне управління Національної поліції у Львівській області є бюджетною установою, що фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, витрати на сплату судового збору здійснюються виключно в межах кошторисних призначень. Указує на те, що на момент підготовки касаційної скарги наявні кошти на відповідному бюджетному рахунку були відсутні що унеможливлювало своєчасну оплату судового збору. Зазначає, що для його сплати необхідно було пройти встановлену бюджетним законодавством процедуру (оформлення запиту на виділення коштів, погодження та затвердження відповідних асигнувань, перерахування коштів органом Державної казначейської служби). Також посилається на те, що 28 липня 2025 року уповноважений представник Головного управління Національної поліції у Львівській області звернувся до фінансового підрозділу із запитом про сплату судового збору у справі №380/19408/24. Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31 липня 2025 року повідомлено, що на рахунках скаржника відсутній залишок коштів для сплати судового збору та повідомлено про те, що в серпні 2025 року прогнозується надходження коштів для його сплати. 11 серпня 2025 року відповідачем було подано касаційну скаргу, а 13 серпня 2025 року уповноважений працівник Головного управління Національної поліції у Львівській області вчергове звернувся із запитом про сплату судового збору у справі №380/19408/24. Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13 липня 2025 року надано платіжну інструкцію про оплату судового збору у цій справі. Указує на те, що затримка з фінансуванням була об'єктивною та не залежала від волі чи дій скаржника.
Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги.
Верховний Суд, не ставлячи під сумнів важливості вчинених відповідачем дій, звертає увагу скаржника, що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, самих посилань на обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України.
Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу «належного урядування», державний орган має дотримуватися такої процедури.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Усталеною також є судова практика щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неможливість вчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги, як на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з їх безпідставністю.
Щодо посилання відповідача на технічну помилку при обрахунку строку на касаційне оскарження, Суд зазначає, що помилки при обчисленні строку на касаційне оскарження не можуть визнаватися поважною причиною пропуску такого строку, оскільки є суто суб'єктивною обставиною і не свідчать про наявність непереборних обставин, які об'єктивно перешкоджають своєчасному вчиненню відповідних процесуальних дій.
Суд також зазначає, що у скаржника було тридцять днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції для звернення до суду з касаційною скаргою у цій справі, тому посилання скаржника про помилку у обчисленні строку її подання не може вважатися поважною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи, що скаржником не наведено інших поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а також не надано належних доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 44, 248, 332, 333 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №380/19408/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №380/19408/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Посилаючись на право повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення, відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська О.В. Кашпур М.І. Смокович