16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 420/8150/24
адміністративне провадження № К/990/34076/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Бившева Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року (Суддя: Харченко Ю.В.),
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 року (Судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.),
у справі №420/8150/24
за позовом Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна»
про стягнення податкового боргу, -
13 березня 2024 року Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - позивач, Південне МГУ ДПС) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (далі - позивач, ТОВ «ТЕДІС Україна»), в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (код ЄДРПОУ 30622532), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 21 777 890 грн. 29 коп. на бюджетний рахунок UA378999980313030029099015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./14060100 (а.с. 1-6, 13-14).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі № 420/8150/24 (а.с. 94).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року на підставі вимог ч. 13 статті 171 КАС України позов залишено без руху з підстав необхідності усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених судом, шляхом надання до суду ґрунтовних пояснень щодо наявності законодавчо передбачених підстав для звернення до суду, враховуючи, що встановлений чинним процесуальним законодавством (ч. 2 статті 122 КАС України) шестимісячний строк для оскарження податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року, на підставі якого позивачем визначено спірну суму податкової заборгованості, не сплинув, а також надати належним чином засвідчені докази на підтвердження направлення податковим органом податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року на адресу за місцезнаходженням позивача ТОВ «ТЕДІС», та докази отримання / не отримання його останнім (а.с. 107-109).
На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, позивачем до суду першої інстанції 02.05.2024 року подано заяву на усунення її недоліків, в якій зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року направлено рекомендованим листом та вручено ТОВ «Тедіс Україна» 03.01.2024 року, а у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості контролюючим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 року, яку було направлено рекомендованим листом та вручено відповідачу 25.01.2024 року. Також, позивачем вказано, що спеціальним строком звернення до суду у спорах про стягнення податкового боргу є строк, встановлений статтею 102 ПК України - 1095 днів. При цьому за доводами контролюючого органу, норми Податкового кодексу України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов'язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження (а.с. 113-118).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 року, позов залишено без розгляду на підставі ч. 15 ст. 171 КАС України, з огляду на не усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк (а.с. 120-121).
За висновками судів попередніх інстанцій, позивачем передчасно подано позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України для звернення відповідача до адміністративного суду з вимогою щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року, на підставі якого податковим органом визначено спірну суму заборгованості. Закінчення шестимісячного строку звернення до суду, встановленого для оскарження податкового повідомлення-рішення за висновками судів попередніх інстанції є днем виникнення підстав, що надають позивачеві право на пред'явлення позову про стягнення з відповідача боргу.
При цьому, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції керувався правовою позицією, викладеної в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19 в якій наголошено, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред'явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Отже за висновками судів попередніх інстанцій, станом на час звернення позивача з даною позовною заявою до суду 13.03.2024 року, встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк оскарження податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року, не завершився, що свідчить про передчасність звернення позивача з цим позовом до суду.
Крім цього, суди попередніх інстанцій, в судових рішеннях не заперечували стосовно доводів контролюючого органу, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах про стягнення податкового боргу є строк, визначений статтею 102 ПК України 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Натомість, суди акцентували увагу про наявність права у податкового органу на звернення до суду з позовом щодо стягнення сум податкового боргу, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, зокрема, після завершення встановленого чинним процесуальним законодавством (КАС України) шестимісячного строку на їх оскарження (а.с. 120-121, 192-195).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищенаведені рішення судів попередніх інстанцій, визначивши підставою касаційного оскарження порушення судами норм процесуального права, внаслідок помилкового тлумачення вимог частини 2 статті 122 КАС України, в частині початку відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, яке ґрунтується на податковому повідомленні- рішенні суб'єкта владних повноважень, прийнятого на підставі рішення суду і не потребує повторного оскарження.
За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів, викладених в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі 380/7694/20 від 27.09.2022, грошові зобов'язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов'язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов'язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду у справах № 826/15527/17 (постанова від 07 грудня 2020 року), № 804/3114/16 (постанова від 12 серпня 2021 року).
За доводами скаржника, у зв'язку із тим, що податкове повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 прийнято на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі №815/7067/16, то на вказане рішення контролюючого органу не розповсюджується право на його повторне оскарження, що спростовує висновки судів про передчасність звернення контролюючого органу із даним позовом до суду. В свою чергу, скаржником зауважено, що посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 19.06.2020 у справі 520/12807/19 у спорі про стягнення податкового боргу не є релевантними до обставин даної справи, оскільки у справі 520/12807/19 податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник борг, було прийнято не на виконання судового рішення. До того ж, контролюючим органом зазначено, що у відповідності до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 25.02.2020 по справі №1340/5767/18 спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах про стягнення податкового боргу є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі вимог частини 1 статті 353 КАС України (а.с. 200-205).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі з метою перевірки правильності ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень в межах вищенаведених доводів контролюючого органу, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.
Так, звертаючись з даним позовом до суду, контролюючий орган керувався тим, що сума податкового боргу, заявлена до стягнення в даній справі виникла у зв'язку з несплатою відповідачем суми податку на додану вартість, визначеної в податковому повідомленні-рішенні від 29.12.2023 року на загальну суму 13 925 883 грн, а також пені, нарахованої за несплату вищенаведеної суми, що відображена в податковій вимозі. При цьому наведене податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 27.12.2023 року у справі №815/7067/16, якою відмовлено ТОВ «ТЕДІС» у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000711404 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 925 883 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, та не є спірним між сторонами, на виконання вищенаведеної постанови суду апеляційної інстанції, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року на загальну суму 13 925 883 грн, у тому числі за основним платежем на суму 9 283 922 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 641 961 грн., яке направлено відповідачу, відповідно до приписів ст. 42 ПК України.
У зв'язку з несплатою товариством вищенаведеної суми податку грошового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням, контролюючим органом було прийнято податкову вимогу форми «Ю» №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 року, яку, як встановлено судами попередніх інстанцій було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ТОВ «Тедіс Україна».
Однак товариством так і не було сплачено вищенаведену суму грошового зобовязання, у звязку з чим контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду. Проте підставою для залишення даної позовної заяви без розгляду стали висновки судів попередніх інстанцій, про передчасність звернення з цим позовом до суду про стягнення податкового боргу, оскільки позивачем подано позов з вимогою про стягнення грошових коштів до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України на оскарження податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року.
Надаючи оцінку правомірності таких висновків судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів керується наступним.
У відповідності до вимог частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частинами 1, 3 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Колегія суддів звертає увагу, що усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13 лютого 2018 року у справі № 826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17 ) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов'язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим же Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Так, за правилами підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пунктом 60.4 статті 60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Аналогічне положення міститься у підпункті 4 пункту 1 розділу V Порядку № 1204 (в редакції, що була чинна як станом на дату проведення податкової перевірки (акт від 30 червня 2016 року), так і станом на дату набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 815/7067/16 - 27.12.2023 року).
До того ж, відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 1204 (в редакції, чинній станом на дату набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 815/7067/16) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зазначене у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи.
Суд касаційної інстанції також зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2021 року за № 222/35844, було внесено зміни до Порядку № 1204 з огляду на необхідність приведення його норм у відповідність до змін, внесених Законом № 466-IX до статті 58 ПК України, та викладено вказаний Порядок у новій редакції. Водночас абзацом дванадцятим пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1204 передбачено, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальних перевірок, які були розпочаті до 01 січня 2021 року, оформлюються за правилами Кодексу та цього Порядку, що діяли до 01 січня 2021 року.
Пункт 5 розділу ІІ Порядку № 1204 (в редакції, що була чинна станом на час проведення податкової перевірки у 2016 році) передбачав, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Так, аналізуючи вказані норми підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 1204 у їх системному взаємозв'язку Верховний Суд неодноразово (зокрема, але не виключно постанови від 07 грудня 2020 року у справі № 826/15527/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3114/16, від 27 вересня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/7190/22, від 08 лютого 2024 року у справі № 200/3119/21-а) вказував, що грошові зобов'язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов'язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов'язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. Послідовно, аналогічна правова позиція підтримана і в постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 520/10284/23 (адміністративне провадження № К/990/4919/24).
Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, послідовно сформованих в такій категорії справ.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій у даній справі щодо передчасності звернення контролюючим органом з цим позовом про стягнення податкового боргу (до закінчення визначеного частиною другою статті 122 КАС України строку на оскарження податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року), оскільки на нове податкове повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов'язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом, не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження.
При цьому посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2020 у справі 520/12807/19 щодо необхідності дотримання перед зверненням з цим позовом до суду шестимісячного строку, встановленого для оскарження податкового повідомлення-рішення, не є подібними до обставин даної справи.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що як наголошено в постанові від 12 вересня 2024 року у справі №240/41812/21 (адміністративне провадження №К/990/39459/23), право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Отже під час вирішення питання перебігу строку звернення контролюючого органу з цим позовом до суду, першочергово слід надати оцінку доводам позивача, що податкову вимогу форми «Ю» №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 року було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ТОВ «Тедіс Україна» та вручено останньому 25.01.2024 року. Встановлення таких обставин впливає на вирішення питання обрахунку початку строку звернення до суду з цим позовом і як наслідок, було однією із підстав для залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції, проте не знайшло своє відображення під час залишення позовної заяви без розгляду. Тоді, як підставою для залишення позовної заяви без розгляду було не усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Приписами частини першої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, за наслідками касаційного перегляду, здійсненого в межах, визначених статтею 341 КАС України, суди обох інстанцій при вирішенні справи неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що в судових рішеннях судами попередніх інстанцій не поставлено під сумнів доводи контролюючого органу, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах про стягнення податкового боргу є строк, визначений статтею 102 ПК України 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Тому в цій частині доводи контролюючого органу є безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, задовольнити.
Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі №420/8150/24.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді Л.І. Бившева
В.П. Юрченко