СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/13193/25
пр. № 2/759/6085/25
16 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Олійник Н.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У червні 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 звернулась до суду через представника ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 28.04.2022 року Віньковецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хмельницького району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем, про що зроблено актовий запис №34 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, станом на дату звернення до суду вона разом з дитиною вимушено проживають за кордоном. Зазначає, що розірвання шлюбу є результатом обопільної згоди сторін.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та справу передано судді.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 30)
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 33,35).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 28.04.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Віньковецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хмельницького району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що спільне життя сторін не склалося та припинено, спільного господарства сторони не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують, шлюб між сторонами носить формальний характер, жодна із сторін примиритися не бажає, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки у розмірі 968,96 грн.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги та витрати на офіційний переклад доказів з норвезької мови на підтвердження яких надано відповідні докази.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази: Договір № 2308 про надання правової допомоги від 12.05.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Козійчуком Олександром Івановичем, копію акту №13-18 та копію переказу грошових коштів з якого вбачається, що позивачкою оплачено вартість послуг в розмірі 4 250,00 грн. (а.с. 23)
Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної адвокатом роботи, з урахуванням складності справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача доцільно стягнути витрати на правничу допомогу у повному розмірі, тобто 4 250,00 гривень.
Також до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Позивачем на підтвердження витрат на офіційний переклад доказів з норвезької мови, надано копію підтвердження отримання оплати №329 від 13.06.2025 року де загальна сума до сплати склала 5 500,00 грн, які суд стягує на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 139, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Віньковецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хмельницького району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №34, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 250,00 грн та витрати на офіційний переклад у розмірі 5 500,00 грн, а всього 10 718 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Текст рішення виготовлено 16.10.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб