Справа № 758/12636/25
3/758/4640/25
Категорія 190
Київ
16 жовтня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1
18 липня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , під час вигулу собаки породи «Німецька вівчарка» без намордника на ім'я « Мішель », остання спричинила шкоду здоров'ю її майну, а саме собаці на ім'я « Габі », чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.
У клопотанні до суду ОСОБА_1 зазначив, що дана справа не підвідомча Подільському районному суду міста Києва, просив направити матеріали справи за підвідомчістю. Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Руденко В.В. зазначив, що останній провину в учиненому визнає та щиро розкаюється.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КУпАП порушенням правил утримання собак і котів є утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Відповідно до частини 3 ст. 154 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Таким чином диспозицією статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за 1) утримання собак у місцях, де це заборонено відповідними правилами, 2) утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, 3) вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, при цьому ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.
Відповідно до ст. 22 вказаного вище закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Пунктом 5.3. «Правил утримання собак та котів в м. Києві» передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку супроводжуваної тварини, оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною, дорожнього руху при проходженні з твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за їх поведінкою.
Винність ОСОБА_1 у вищезазначеному адміністративному правопорушенні встановлена дослідженими доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 07 серпня 2025 року серії ВАД №635061, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
- заявою ОСОБА_4 про вчинення нападу від 23.07.2025 в якій вказала, що 18 липня 2025 року близько 22:00 поверталася з прогулянки зі своєю собакою додому (проспект Правди, 70). Йшла від собачої площадки в сторону дому по освітленій частині узбіччя. ЇЇ собака була на повідку-рулетці. Візуально її та собаку було добре видно. Окрім того, вона давала команди своїй собаці щодо руху, тому її було також добре чути. Навколо не було інших людей, візуально рух будь-кого по неосвітленій частині прибудинкової території був відсутній. Біля будинку по Проспекту Європейського Союзу, 72 впевнилась у відсутності людей, інших собак, руху транспортних засобів і дала команду своїх собаці переходити на тротуар (на погано освітлену територію).
При цьому, жодних осіб, які б рухались по тротуару, а також будь-який взагалі рух по тротуару вона не помічала. Її ж було візуально добре видно і чути. Окрім того, її собака жодним чином не реагувала на присутність сторонніх осіб, взагалі на будь-який рух, що також підтверджувало, що навколо нікого немає. Собака стала на тротуар, зробила пару кроків, почала обходити автомобіль, припаркований біля тротуару і вона почула, як її собака почала скулити і побачила, що вона повертається до неї. Вона побачила візуально круглу рвану рану на стегні з якої почала текти кров. При цьому, жодних звуків з місця нападу чути не було. Вона не зрозуміла, що відбулось і зробила пару кроків назад. З неосвітленого місця назустріч їй зробив пару кроків чоловік з вівчаркою. Вона йому сказала, що його собака напала на її собаку.
Оскільки в її собаки виявилась глибока рвана рана (характер рани також свідчить про напад), вона звернулась до ветеринарної клініки. Була проведена невелика операція по зашиттю рани;
- листом призначення від 21.07.2025 року, з якого вбачається, що у собаки на ім'я Габі , власник ОСОБА_5 , спостерігається рана на задній правій нозі з полостю, в рані спостерігається некротизація тканини.
Щодо підвідомчості справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП варто зазначити наступне.
Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП.
В редакції, чинній станом на 07.11.2021 року ст. 154 КУпАП складалася з двох частин.
Диспозиція ч. 1 ст. 154 КУпАП передбачала відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
Диспозиція ч. 2 ст. 154 КУпАП передбачала відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті та, відповідно, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП належав до компетенції судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
На підставі Закону України № 1684-ІХ від 15.07.2021 ст. 154 КУпАП викладена в новій редакції та станом на дату складання протоколу про адміністративні правопорушення складалася з трьох частин наступного змісту:
ч. 1 ст. 154 КУпАП передбачає відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях);
ч. 2 ст. 154 КУпАП - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року;
ч. 3 ст. 154 КУпАП - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
З аналізу ст. 154 КУпАП в редакціях, що діяли відповідно до та починаючи з 08.11.2021 року, вбачається, що законодавець розширив коло правопорушень, за які настає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 154 КУпАП, а також на підставі ч. 2 та 3 ст. 154 КУпАП за наявності відповідних кваліфікуючих ознак - відповідно, повторність вчинення протягом року та спричинення заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
При цьому, такі кваліфікуючі ознаки, в редакції ст. 154 КУпАП, що діяла до 08.11.2021 року, були об'єднані в одну частину - ч. 2 ст. 154 КУпАП та за вчинення таких правопорушень законодавцем визначається однаковий рівень відповідальності.
В редакції ст. 154 КУпАП, що діє, починаючи з 08.11.2021, рівень відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 154 КУпАП, за наявності таких кваліфікуючих ознак, була розмежована, а тому ч. 2 ст. 154 КУпАП з 08.11.2021 року фактично була розділена на дві частини - ч. 2 ст. 154 КУпАП (за ознакою повторності вчинення протягом року), ч. 3 ст. 154 КУпАП (за ознакою спричинення заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну).
Разом з тим, ні Законом України № 1684-ІХ від 15.07.2021 року, ні будь-яким іншим законом, не внесені відповідні зміни щодо компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 154 КУпАП, а тому розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП наразі чітко не віднесений до компетенції будь-якого органу.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
При цьому, з комплексного та системного аналізу норм КУпАП правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції судів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Як зазначалось вище, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП за наявності кваліфікуючої ознаки - спричинення заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, до внесення змін до ст. 154 КУпАП, відносився до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Після внесення змін відповідальність за вчинення таких правопорушень посилилась.
Крім того, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає, накладення штрафу з конфіскацією тварин.
Згідно із ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
З огляду на вищезазначене, справи про адміністративне правопорушення передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися суддями відповідних районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів у порядку, визначеному КУпАП.
При вирішення питання щодо застосування конфіскації тварини суд, дійшов до таких висновків.
Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України (ч. 1 ст. 29 КУпАП).
За змістом частиною 3 цієї статті передбачено, що особливості порядку застосування конфіскації тварин встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Крім того, з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 КУпАП обов'язковою умовою, яка передує подальшій конфіскації є саме встановлення права власності на відповідні предмети.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КУпАП конфіскація тварини є обов'язковою у випадку вчинення особою правопорушення, передбаченого цією нормою.
З матеріалів справи, зокрема, з копії ветеринарного паспорту, вбачається, що власником собаки породи «німецька вівчарка» на ім'я Мішель є ОСОБА_6 .
Таким чином, особі на яку складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 собака не належить, а тому відповідна санкція щодо останнього не підлягає застосуванню.
Крім цього, відповідно до ст. 265-5 КУпАП, за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України. До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
Відповідно до ст. 313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов'язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).
В порушення вищевказаних вимог працівником поліції не долучено до матеріалів справи протокол про тимчасове вилучення тварини із зазначенням про те, яку саме тварину вилучено, її індивідуальних ознаки, та місця куди її поміщено до розгляду справи, відповідний запис про вилучення тварини також відсутній і у протоколі серії ВАД № 635061 від 07.08.2025.
Допущені недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення унеможливлюють застосування санкції конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність правопорушника за вчинене адміністративне правопорушення є щире каяття.
На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, обставини, що пом'якшує відповідальність, зокрема, щире каяття, а також з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції без конфіскації тварини, передбаченої ч. 3 ст. 154 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст.23, ч. 3 ст. 154, 221, 284, 287, 289, 289, 294, 303, 307, 308 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя О. О. Денисов