09.10.2025 Справа № 756/11064/25
Справа пр. № 2/756/6235/25
ун. № 756/11064/25
09 жовтня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2025 року позивач ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 березня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) № 1661822, згідно з умовами якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало позичальнику ОСОБА_1 позику у сумі 3000,00 грн на строк 30 днів до 27 квітня 2021 року.
Відповідач не дотримувався умов договору позики, своєчасно не повернув її та не сплатив проценти за користування нею.
Заборгованість ОСОБА_1 за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року № 1661822 становить 8437,44 грн, у тому числі заборгованість за позикою у сумі 3000,00 грн, проценти за користування нею у сумі 5382,54 грн, втрати від інфляції у сумі 48,00 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6,90 грн.
13 липня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4673114, за умовами якого ТОВ "Мілоан" надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 5000,00 грн на строк 22 дні до 04 серпня 2021 року.
Відповідач належним чином не виконував умови договору про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114, допустив заборгованість за кредитом у сумі 4023,00 грн, процентами за користування ним у сумі 28857,75 грн та комісією у сумі 1000,00 грн, а всього - 33880,75 грн.
22 серпня 2021 року між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3008941, відповідно до умов якого ТОВ "Маніфою" надало позичальнику ОСОБА_1 позику у сумі 1300,00 грн на строк 19 днів до 10 вересня 2021 року.
Відповідач не дотримувався умов договору позики, своєчасно не повернув її та не сплатив проценти за користування нею.
Заборгованість ОСОБА_1 за договором позики від 22 серпня 2021 року
№ 3008941 становить 4774,51 грн, у тому числі заборгованість за позикою у сумі
1300,00 грн, проценти за користування нею у сумі 3474,51 грн.
Як стверджувало ТОВ "Коллект Центр" первісний кредитор відступив на його користь право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року № 1661822, договором про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114 та договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941.
З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня
2021 року № 1661822, договором про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114 та договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941 у сумі 47092,70 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіта відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач відзив на позовну заяву ТОВ "Коллект Центр" до суду не подав.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, у позовній заяві позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1
ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитних договорів, договорів позики в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Судом з'ясовано, що 28 березня 2021 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) № 1661822, за умовами якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов'язалось надати ОСОБА_1 позику у сумі 3000,00 грн на строк 30 днів до 27 квітня 2021 року.
13 липня 2021 року ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", укладено договір про споживчий кредит № 4673114, згідно з умовами якого ТОВ "Мілоан" зобов'язалось надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 5000,00 грн на строк 22 дні до 04 серпня
2021 року.
22 серпня 2021 року ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", договір позики № 3008941, за умовами якого ТОВ "Маніфою" зобов'язалось надати ОСОБА_1 позику у сумі
1300,00 грн на строк 19 днів до 10 вересня 2021 року.
Оскільки ці договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такі договори не були б укладені.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня
2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від
01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі
№ 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" належно виконало зобов'язання за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від
28 березня 2021 року № 1661822 щодо надання позичальнику ОСОБА_1 позики у сумі 3000,00 грн (а. с. 22).
ТОВ "Мілоан" також належно виконало умови договору про споживчий кредит від
13 липня 2021 року № 4673114, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5000,00 грн
(а. с. 41).
22 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав у ТОВ "Маніфою" кошти за договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941 у сумі 1300,00 грн (а. с. 59).
За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Позичальник ОСОБА_1 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення позики, допустив заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року № 1661822 становить 8437,44 грн, у тому числі заборгованість за позикою у сумі 3000,00 грн, процентами за користування нею у сумі 5382,54 грн.
За договором про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114 позичальник своєчасно не повернув кредит та проценти за користування ним. Заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить 33880,75 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 4023,00 грн, процентами за користування ним у сумі 28857,75 грн та комісією у сумі
1000,00 грн.
Також ОСОБА_1 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення позики, допустив заборгованість за договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941 у сумі
4774,51 грн, у тому числі заборгованість за позикою у сумі 1300,00 грн, процентами за користування нею у сумі 3474,51 грн.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16).
Втрати позивача від інфляції за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року № 1661822, розраховані ним, становлять 48,00 грн, а три проценти річних від простроченої суми - 6,90 грн. Доказів на спростування розрахунку цих сум чи власного розрахунку відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені
ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року
№ 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого
2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від
24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року
№ 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом виключено з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", а отже поновлено перебіг позовної давності.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.
Наведене свідчить, що у разі якщо позовна давність до вимог ТОВ "Коллект Центр" не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду було продовжено до 04 вересня 2025 року.
Отже, позовна давність до вимог ТОВ "Коллект Центр" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спливла.
29 листопада 2021 року на підставі договору факторингу № 29-11-102 ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114.
29 грудня 2021 року ТОВ "Маніфою" та ТОВ "Вердикт Капітал" уклали договір факторингу № 29/12-2021, за яким ТОВ "Маніфою" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941 у сумі 1300,00 грн.
За договором факторингу від 27 січня 2022 року № 27/01/2022 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року № 1661822.
У подальшому відповідно до договору про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 ТОВ "Вердикт Капітал" відступило ТОВ "Коллект Центр" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року
№ 1661822, за договором договору про споживчий кредит від 13 липня 2021 року
№ 4673114, за договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941
З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр": заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від 28 березня 2021 року
№ 1661822 у сумі 8437,44 грн, у тому числі заборгованість за позикою у сумі 3000,00 грн, процентами за користування нею у сумі 5382,54 грн, втрати від інфляції у сумі 48,00 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6,90 грн; заборгованість за договором про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114 у сумі 33880,75 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 4023,00 грн, процентами за користування ним у сумі 28857,75 грн та комісією у сумі 1000,00 грн; заборгованість за договором позики від
22 серпня 2021 року № 3008941 становить 4774,51 грн, у тому числі заборгованість за позикою у сумі 1300,00 грн, процентами за користування нею у сумі 3474,51 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи.
Враховуючи що відповідач не подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд позбавлений можливості вирішити питання про зменшення цих витрат з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" компенсації підлягає судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 610, 612, 625, 1046-1049, 1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 44276926): заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку повернення позики) від
28 березня 2021 року № 1661822 у сумі 8437 (вісім тисяч чотириста тридцять сім) гривень
44 (сорок чотири) копійки, що складається з заборгованості за позикою у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, процентів за користування нею у сумі 5382 (п'ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 54 (п'ятдесят чотири) копійки, втрат від інфляції у сумі
48 (сорок вісім) гривень 00 (нуль) копійок та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 6 (шість) гривень 90 (дев'яносто) копійок; заборгованість за договором про споживчий кредит від 13 липня 2021 року № 4673114 у сумі 33880 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 4023 (чотири тисячі двадцять три) гривні 00 (нуль) копійок, процентів за користування ним у сумі 28857 (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень
75 (сімдесят п'ять) копійок, комісії у сумі 1000 (одна тисяча) гривень (нуль) копійок; заборгованість за договором позики від 22 серпня 2021 року № 3008941 становить
4774 (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 51 (п'ятдесят одна) копійка, що складається з заборгованості за позикою у сумі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 (нуль) копійок, процентів за користування нею у сумі 3474 (три тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 51 (п'ятдесят одна) копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 44276926) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК