Справа №:755/17156/25
Провадження №: 2/755/12679/25
про повернення позовної заяви
"16" жовтня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ТОВ «ФК «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.
Підставами для залишення позову без руху визначено відсутність підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 2 422,40 грн, який сплачено відповідно до платіжної інструкції від 23 квітня
2025 року № 10281, до спеціального фонду Державного бюджету України, що встановлено перевіркою через комп'ютерну програму документообігу суду «Д-3».
Частиною п'ятою статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 10 жовтня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету позивача - 10 жовтня 2025 року о 07-34 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху вручено позивачеві 10 жовтня 2025 року
10 жовтня 2025 року (вхід. № 61298) до суду надійшла заява представника ТОВ «ФК «Ейс» - Полякова О.В., про усунення недоліків позовної заяви, у якій представник зазначив, що позивачем до заяви про усунення недоліків додано платіжну інструкцію про сплату судового збору від 23 «квітня»
2025 р. № 10281 Цей платіж є підтвердженим та здійсненим до подання позову, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір». Крім того, повторна сплата судового збору за обставин, коли він уже сплачений належним чином, не передбачена законодавством і покладає на позивача зайвий та неправомірний фінансовий тягар. обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд. Таким чином, відмова у відкритті суперечить положенням Закону України «Про судовий збір» та конституційним гарантіям права на судовий захист.
Водночас, суд враховує, що підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про зарахування судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції від 23 квітня 2025 року № 10281, відсутнє. Іншого документу про сплату судового збору також не надано.
Вивчивши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви суд зазначає таке.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
До позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» додано платіжну інструкцію від 23 квітня 2025 року № 10281 про сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд вчинив перевірку зарахування судового збору у розмірі 2 422,40 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 23 квітня 2025 року № 10281 про сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн до Державного бюджету України.
При перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судом з'ясовано, що станом на 08 жовтня 2025 року інформація про зарахування коштів за платіжною інструкцією від 23 квітня 2025 року № 10281 про сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн у справі
№ 755/17156/25 за подання позовної заяви відсутня.
За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 31 січня 2024 року по справі
№ 757/17452/21-ц, від 24 листопада 2023 року по справі № 334/5481/23, від 12 лютого 2024 року по справі № 2-814/10, від 30 квітня 2025 року по справі № 754/6846/24.
Суд враховує, що станом на дату постановлення цієї ухвали підтвердження про зарахування судового збору у сумі 2 422,40 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 23 квітня 2025 року № 10281, до спеціального фонду Державного бюджету України також відсутнє.
До поданої заяви про усунення недоліків позивачем повторно додано платіжну інструкцію від
23 квітня 2025 року № 10281, водночас не додано підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про зарахування судового збору у розмірі 2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції від 23 квітня 2025 року № 10281 про сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду Державного бюджету України, також не надано підтвердження установи банку про перерахування коштів.
На виконання вимоги статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд повторно вчинив перевірку зарахування судового збору у розмірі 2 422,40 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від
23 квітня 2025 року № 10281 до Державного бюджету України.
Суд також враховує, що дата формування квитанції про сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн, що долучено позивачем до матеріалів справи, а саме 23 квітня 2025 року, значно передує даті звернення з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до Дніпровського районного суду міста Києва, що мало місце 25 серпня 2025 року.
Вказана квитанція від 23 квітня 2025 року № 10281 також не містить зазначення за яку саме позовну заяву сплачено судовий збір, що не виключає імовірності повторного використання такої квитанції при зверненні з позовами до різних відповідачів до Дніпровського районного суду міста Києва.
Таким чином, додана до позовної заяви платіжна інструкція від 23 квітня 2025 року № 10281 про сплату судового збору не може слугувати належним доказом сплати судового збору за подачу позовної заяви від 25 серпня 2025 року по справі № 755/17156/25
Крім того, платіжна інструкція від 23 квітня 2025 року № 10281 позивачем долучена також до справи № 755/8186/25.
Отже, ТОВ «ФК «Ейс» вимоги ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року не виконало, недоліки позовної заяви не усунуло.
Вказані недоліки позовної заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частиною п'ятою статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня
2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною третьою статті 185 ЦПК України.
Суд звертає увагу позивача, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати такою, що не подана та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова