Справа № 703/3980/25
2/703/1462/25
15 жовтня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Волосовського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування,-
23 червня 2025 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» через систему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 160000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 05 квітня 2024 року о 08 год. 45 хв. по вул. Соборна, 86, в м. Сміла сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «ЗАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів. ДТП сталось в результаті порушення відповідачем п. 2.3-б та п 10.4 Правил дорожнього руху України.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2024 року у справі № 703/1569/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Позивач вказує, що на момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водночас, на момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (потерпілого), були застраховані в ПрАТ «Страхова група «ТАС» Договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «ПОВНИЙ АВТОЗАХИСТ» №FA-00302370, Додатковим договором до Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00302370 від 28.08.2023 року та полісом №АТ/4438037.
Враховуючи наявність полісу, власник пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання події від 08.04.2024 року та заявою на виплату страхового відшкодування від 09.04.2024 року. Заяву було розглянуто, а пошкодження автомобіля визнано страховим випадком, у зв'язку з чим було здійснено розрахунок та виплату страхового відшкодування на підставі: акту огляду транспортного засобу від 08.04.2024 року, ремонтної калькуляції № 07766_34 від 09.04.2024 року та страхового акту № 08775/34/924 від 10.04.2024 року з розрахунком страхового відшкодування.
Внаслідок цього позивачем, на підставі зібраних документів та заяви власника про страхове відшкодування здійснено виплату страхового відшкодування за пошкодження у ДТП транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 160 000 грн. 00 коп., згідно платіжної інструкції №405333 від 11.04.2024 року.
Таким чином, ПрАТ «Страхова група «ТАС» на виконання умов договору страхування виплатило страхове відшкодування потерпілій стороні в розмірі 160 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим, в порядку статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, набуло права зворотної вимоги до відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн.
Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 липня 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами поштової кореспонденції. Відзиву на позов у встановлений судом строк до суду не подав, клопотань від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За згодою позивача, викладеною в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).
За частиною другою, третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 о 08 год. 45 хв. 05 квітня 2024 року по вул. Соборна, 86 в м. Сміла керуючи автомобілем марки ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 2.3. - б та 10.4 ПДР України, будучи неуважним, не стежевши за дорожньою обстановкою та виконуючи поворот ліворуч поза перехрестям з відповідного крайнього положення, не надав дорогу зустрічному траснпорртному засобу марки Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 який рухався по своїй смузі руху прямо, в наслідок чого транспортний засіб від удару відкинуло праворуч та пошкодило припаркований автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальних збитків.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2024 року у справі № 703/1569/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 7).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до зазначених положень ЦПК України, вищевказані обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також винність відповідача ОСОБА_1 у вчиненні цієї ДТП, що визначена постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2024 року у справі № 703/1569/24, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Як встановлено під час судового розгляду, на момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані в ПрАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «ПОВНИЙ АВТОЗАХИСТ» №FA-00302370, Додаткового договору до Договору добровільного комплексного страхування ,транспортних ризиків №FA-00302370 від 28.08.2023 року та полісу №АТ/4438037 (а.с.8,9,10).
Натомість, згідно Витягу з Централізованої бази даних МТСБУ вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «ЗАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату ДТП не була застрахована (а.с.11).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с.18-19).
08 квітня 2025 року водій застрахованого автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання події (страхового випадку) (а.с.20-22).
09 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, погодившись з розміром страхового відшкодування в ліміті договору в сумі 160000 грн. (а.с. 23-24).
Згідно акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість), складеного 08 квітня 2024 року представником ПрАТ «Страхова група «ТАС» за участі потерпілої особи - власника транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що 08 квітня 2024 року проведено огляд транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , №шасі (кузова, рама) НОМЕР_5 , 2018 року випуску, та здійснено опис пошкоджень цього транспортного засобу, які виявлені під час його зовнішнього огляду, зазначено які з них потребують заміни, ремонту та фарбування (а.с.25-28).
Як вбачається з ремонтної калькуляції № 07766_34 від 09.04.2024, вартість ремонту Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить - 377490 грн 76 коп., з яких: вартість фарбування - 24182 грн. 88 коп., вартість запасних частин - 329382 грн. 88 коп., вартість ремонту - 23925,00 грн. Сума вирахування зношення запчастин встановлено в розмірі 53,09%, що становить 171440 грн. 56 коп. Загальна сума збитків (після вирахувань) - 206050 грн.20 коп. (а.с. 29-23).
Відповідно до страхового акту №08775/34/924 від 10 квітня 2024 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «ПОВНИЙ АВТОЗАХИСТ» №FA-00302370 від 30.08.2023 року на користь ОСОБА_2 в розмірі 160000 грн. 00 коп. (а.с. 33).
Згідно платіжної інструкції № 405333 від 11.04.2024 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 160000 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_2 (а.с.34).
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Доказів того, що відповідачем на користь позивача було повністю чи частково відшкодовано страхове відшкодування, виплачене за вказаний страховий випадок, матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано.
Між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІУ, вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 21.4 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ч.1 ст.1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За правилами ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода,завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи,якій завдано шкоди,вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.
Відтак, право вимоги, яке виникає в порядку та на умовах передбачених статтею 993 ЦК України, а також статтею 27 Закону України «Про страхування» є суброгаційним, а відповідний обов'язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення статті 1166 ЦК України є деліктним зобов'язанням.
За загальним правилом, майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник особа, яка завдала шкоди.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні може бути замінений його страховиком внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди з відшкодування останньої.
Тобто, після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 27 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні, із збереженням самого зобов'язання, на підставі договору страхування, а також статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами статті 1191 ЦК України.
З наведеного слідує, що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «ПОВНИЙ АВТОЗАХИСТ» №FA-00302370 від 30.08.2023 року перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» правомірно заявлено вимогу до відповідача ОСОБА_1 з приводу відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 160000 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з відповідача, як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, право вимоги до якої є абсолютним, що відповідає правовій позиції, наданій Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 року справа № 2808цс15.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування наведених позивачем обставин, зокрема щодо розміру збитків, завданих потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача, страховик ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 160000 грн. 00 коп., відтак до нього в порядку та на умовах передбачених статтями 512, 514, 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого страхового відшкодування, що становить 160000 грн. 00 коп.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 993, 1187,1188 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,-
вирішив:
Позов приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса: 03117, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 65; код ЄДРПОУ 30115243; р/р НОМЕР_7 , в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) суму страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн. 00 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп., а всього - 163 028 (сто шістдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», адреса: пр-т Перемоги, буд.65, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 30115243.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Головуючий: В. В. Волосовський