Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 758/1471/25
номер провадження 2/695/1047/25
10 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання Демченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ПП «НЕРЕЙ-АВТ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №DNH0MA-213T67K від 29.04.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 12 лютого 2022 року о 17:00 год. у м. Києві по площі Одеській Максименко К.О., керуючи автомобілем Mazda 6 номерні знаки НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду. У результаті чого було пошкоджено транспортний Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_3 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2022. Суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП - ПП «НЕРЕЙ-АВТ» (власник автомобіля «Renault Dokker» номерні знаки НОМЕР_4 ) звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 23.05.2022 було здійснено огляд автомобіля Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_5 та складено акт огляду транспортного засобу, який складається із заяви на виплату, фото-таблиці пошкоджень та розрахунку суми страхового відшкодування. Факт ДТП від 12.02.2022 визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується страховим актом №2225863-1 від 13.07.2022 . Виконуючи взяті на себе зобов?язання по договору добровільного страхування наземного транспорту №DNH0MA-213T67K від 29.04.2021, на підставі страхового акту співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 59828,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування №20760 від 13.07.2022. Транспортний засіб Mazda 6 номерні знаки CA9957CI, яким керував відповідач на момент ДТП від 12.02.2022, був забезпечений полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту EP№ 203340103 в ПрАт «УТСК». ПрАТ «УТСК» визнало подію від 12.02.2022 страховою та здійснило виплату страховом відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно полісу EP№ 203340103 з врахуванням амортизаційного зносу та вирахуванням розміру франшизи в розмірі 51795,49 грн. Враховуючи недостатність страхової виплати, для повного відшкодування завданої шкоди відповідач повинен виплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою страхової ПрАТ «УТСК», що становить 8032,79 грн. 29 липня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29.07.2024, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений в додатку №1 до договору. Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №DNH0MA-213T67K від 29.04.2021.
В зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 8032,79 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 12793,30 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу цивільної справи за позовом ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за територіальною підсудністю до Подільського районного суду міста Києва .
У судове засідання ФОП ОСОБА_1 не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. 10 червня 2025 року до суду скерував заперечення на позовну заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якому зазначив, що не визнає повністю та вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивує тим, що позивач не надав достатніх доказів того, що саме його дії спричинили шкоду, яку просять стягнути в порядку регресу. Відсутній належний причинно-наслідковий зв?язок між його діями та заявленими збитками. Також не надано доказів розміру шкоди та документів, що підтверджують її фактичне відшкодування третій стороні. Тому заявлені вимоги суперечать принципам обгрунтованості та об?єктивності, передбаченими ЦПК України. Крім того, вважає, що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строків, визначених для пред?явлення вимог у порядку регресу. Позов не відповідає нормам матеріального та процесуального права. На підставі викладеного, просить суд відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 29.04.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» та НЕРЕЙ-АВТ ПП було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №DNH0MA-213T67K, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу, а саме автомобіля Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2022 судом встановлено, що ОСОБА_2 , 12.02.2022 о 17.00 год. по площі Одеській в м. Києві, керуючи транспортним засобом Mazda 6 номерні знаки НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_6 , який зупинився попереду, що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП було встановлено у судовому порядку, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2022.
Потерпіла особа від даної ДТП власник автомобіля «Renault Dokker» номерні знаки НОМЕР_4 ПП «НЕРЕЙ-АВТ» звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою на виплату страхового відшкодування.
23 травня 2022 року співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» проведено огляд автомобіля Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_5 щодо пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП від 12.02.2022 та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, проведеного на підставі рахунку №0000001291 від 26.05.2022, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_1 , становить 59828,28 грн.
Згідно з платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування №20760 від 13.07.2022 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснено виплату страхового відшкодування на користь ПП «НЕРЕЙ-АВТ» на суму 59828,28 грн.
Відповідно до страхового акту №2225863-1 від 13.07.2022 сума страхового відшкодування в розмірі 59828,28 грн. була перерахована на рахунок СТО, де відбувся відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу Renault Dokker номерні знаки НОМЕР_1 - ПВКФ «В.С.К.».
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як водія транспортного засобу Mazda 6 номерні знаки НОМЕР_7 була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту EP №203340103 від 28.03.2021 в ПрАТ «УТСК».
ПрАТ «УТСК» визнало ДТП від 12.02.2022 страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно полісу EP №203340103 від 28.03.2021 з врахуванням амортизаційного зносу та вирахуванням розміру франшизи в розмірі 51795,49 грн.
29 липня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування № DNH0MA-213T67K від 29.04.2021.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
У цій справі страховик на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.
Із урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов'язань: деліктне зобов'язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов'язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).
При цьому слід відрізняти поняття зобов'язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов'язків, які мають сторони такого зобов'язання.
Так, згідно з пунктом 4 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» в редакції тут і далі, чинній на момент виникнення спірних відносин).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником, зокрема, відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (частина друга статті 999 ЦК України).
Таким актом цивільного законодавства у цій сфері є, зокрема, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним до 01 січня 2025 року. Закон № 1961-IV визнано таким, що втратив чинність Законом України 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 3720-IX). Згідно пункту 6 розділу VI Закону № 3720-IX договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону….. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на дату настання страхового випадку (12.02.2022) та дату укладення ОСОБА_2 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (29.04.2021) до правовідносин сторін у справі застосуванню підлягають положення саме Закону № 1961-IV.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиниться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.
Згідно з частиною четвертою ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц викладений висновок, відповідно до якого, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Аналіз наведених вище норм матеріального права та роз'яснень щодо їх застосування дає підстави зробити висновок про те, що до ПрАТ «СК «ВУСО» як страховика ПП «НЕРЕЙ-АВТ», правонаступником якого на підставі договору про відступлення права вимоги є позивач, перейшло право вимоги у деліктному зобов'язанні, що належало ПП «НЕРЕЙ-АВТ» до винної особи, якою у спірних правовідносинах є відповідач.
Обмежене це право, відповідно до положень ст. 993 ЦК України, є лише сумою фактичних виплат, здійснених ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ПП «НЕРЕЙ-АВТ» .
Пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою ПрАТ «УТСК» в розмірі 8032,79 грн. підлягає стягненню з відповідача для повного відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша ст. 513 ЦК України).
Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, положеннями ст. 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних із особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Умови договору добровільного страхування наземного транспортну DNH0MA-213T67K від 29.04.2021, що укладений між ПрАТ «СК «ВУСО» та ПП «НЕРЕЙ-АВТ» не містить будь-яких обмежень стосовно можливості відступлення прав вимоги за таким договором новому кредитору. Аналогічно, чинне законодавство України також не містить жодних заборон на заміну кредитора у вказаних договірних зобов'язаннях. Із урахуванням викладеного, кредитором у зобов'язані відповідача, предметом якого є відшкодування збитків, які не відшкодовуються страховиком, став позивач ФОП ОСОБА_1 ..
Позивачу ФОП ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року №29/07/2024 за договором страхування № DNH0MA-213T67K від 29.04.2021 перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 на суму 8032,79 грн., а тому відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу суму 8032,79 грн.
З огляду на те, що обставини, на які посилався позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджені належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 суми відшкодування в порядку регресу у розмірі 8032,79 грн., задовольнивши вимоги позивача.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступних висновків.
При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (стст. 11, 599, 1166 ЦК). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
При цьому, за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Крім того, варто враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги, з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України, страховика є день виконання основного зобов'язання і фактично день припинення цього зобов'язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов'язанні
У разі суброгації перебіг строку позовної давності починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду.
Такий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц.
Так, при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування. Аналогічні висновки викладено у Постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі №200/13392/13-ц.
З огляду на викладене, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку щодо відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК).
Отже, первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі №6-2806цс16.
Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Натомість, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п'ятої статті 261 ЦК України).
Отже, за змістом статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У даній справі суму регламентної виплати було перераховано потерпілій особі 13.07.2022.
За таких обставин, з урахуванням приписів статті 261 ЦПК України, саме з цього часу у позивача виникло право звернення з позовом.
За правилами трирічного строку загальної позовної давності днем сплину цього строку є 13.07.2025.
Позивач звернувся до суду з позовом 13.02.2025, що підтверджується відомостями УКРПОШТИ на конверті.
Враховуючи викладене вище, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як слідує з матеріалів справи, що між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикоз Д.Є. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 лютого 2024 року №88.
Відповідно п. 4.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 лютого 2024 року №88, вартість послуг адвоката за даним договором визначається на підставі фактично виконаних робіт (послуг) і підписаних актів виконаних робіт. Вартість послуг розраховується відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць становить 3028 грн. Виходячи з зазначеного, сторони погодили, що розмір на правову допомогу становить 3028 грн. за 1 год. роботи адвоката.
Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: додаткову угоду №1 акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №88 від 01.02.2024, відповідно до якого загальна вартість виконаних адвокатом Трикоз Д.Є. робіт склала 12793,30 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера від 17.01.2025 на суму 12793,30 грн.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Дослідивши додані докази суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в сумі 12793,30 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, суд вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої ФОП ОСОБА_1 до відшкодування у розмірі 12793,30 грн. є завищеним.
В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного судового розгляду без виклику сторін, враховуючи кількість боржників за договором про відступлення права вимоги, даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, та враховуючи ціну позову, яка становить 8032,79 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір є об'єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268, 280-283, ЦПК України, суд
позовні вимоги ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 (місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 8032,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Повний текст судового рішення буде складено 15.09.2025.
Суддя: К.М. Ушакова