16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8776/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя, повний текст ухвали виготовлено 23.06.2025 року) у адміністративній справі №280/8776/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року у справі №280/8776/24, яке набрало законної сили 24.11.2024 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. з 31.05.2023 року по 12.06.2023 року, з 11.07.2023 року по 19.07.2023 року (період стаціонарного лікування) та 12.06.2023 року по 13.07.2023 року, з 20.07.2023 року по 19.08.2023 року (період відпустки за рішенням ВЛК) пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці.
Встановлено, що 18.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - Мінченка І.А. надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У заяві зазначено, що у листі від 21.05.2025 року №26/1/3444 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено в черговий раз заяви про фінансування до вищих органів, однак, лист не містить розрахунків суми належної до виплати. А думку заявника, військова частина НОМЕР_1 формально посилається на відсутність фінансування та не підтверджує реальні дії з нарахування та виплати додаткової грошової винагороди; ОСОБА_1 , перебуваючи в тяжкому стані здоров'я не одержав додаткову грошову допомогу.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/8776/24 відмовлено.
З ухвалою суду першої інстанції від 23.06.2025 року е погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 25.10.2024 року у справі №280/8776/24 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 подати у місячний строк звіт про повне виконання судового рішення із додаванням усіх підтвердних документів. Свої вимоги обґрунтував тим, що ухвала прийнята з порушення норм процесуального права. На думку апелянта, суд помилково послався на те, що виконавче провадження триває, державним виконавцем начебто не вичерпано всіх передбачених законом заходів. На думку апелянта, наявність виконавчого провадження не є передумовою для застосування судового контролю, так само як не є підставою для відмови в його застосуванні, оскільки ст.382 КАС України передбачає окремий, незалежний від виконавчого провадження, процесуальний механізм за виконанням судових рішень. Апелянт зазначив, що листи Військово ї частинА0501 про фінансування мають формальний характер, а суд не надав оцінки листу від 21.05.2025 року №26/1/3444.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль; при цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. Суд вважав, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком. Суд зазначив, що представник Кремповича П.С. не надає доказів, які б свідчили вчинення військовою частиною НОМЕР_1 реальних дій з надсилання до Міністерства оборони України погодження з виділення цільових видатків у межах бюджетного процесу. Суд врахував, що відповідно до ст. Закону України «По виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження та ст.63 цього Закону встановлено порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Суд врахував, що на даний час виконавчий лист у справі №280/8776/24 перебуває у провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавче провадження №76823675), а тому звернення із заявою в порядку ст.382 КАС України до суду є передчасним.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі №280/8776/24, яке набрало законної сили 24.11.2024 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. з 31.05.2023 року по 12.06.2023 року, з 11.07.2023 року по 19.07.2023 року (період стаціонарного лікування) та 12.06.2023 року по 13.07.2023 року, з 20.07.2023 року по 19.08.2023 року (період відпустки за рішенням ВЛК) пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці.
Встановлено, що 23.12.2024 року видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавче провадження №76823675 від 20.01.2025 року).
Встановлено, що 18.06.2025 року від представника Кремповича П.С. Мінченка І.А. надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення. У заяві зазначено, що у листі від 21.05.2025 року №26/1/3444 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено в черговий раз заяв. На ка на фінансування до вищих органів, однак, лист не містить розрахунків суми належної до виплати. А думку заявника, військова частина НОМЕР_1 формально посилається на відсутність фінансування та не підтверджує реальні дії з нарахування та виплати додаткової грошової винагороди; ОСОБА_1 , перебуваючи в тяжкому стані здоров'я не одержав додаткову грошову допомогу.
Встановлено, що 20.04.2024 року представник ОСОБА_1 20.04.2025 року звертався до Міністерства оборони України зі скаргою щодо невиконання судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 .
Встановлено, що листом від 21.05.2025 року №26/1/3444 Військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено ОСОБА_2 про те, що військовою частиною неодноразово подавалися заявки на кошти на виконання рішення суду (остання за №26/1/3093 від 07.05.2025 року), згідно яких на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти. Виплата коштів по рішенню суду нарахована та буде здійснена за наявності відповідного фінансування.
Відповідно до ст.381-1, частин 1, 4, 5 ст.382, частин 3, 5 ст.382-2 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду питання щодо встановлення судового контролю виконавчий лист у справі №280/8776/24 перебуває у провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавче провадження №76823675), а тому повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, яким на час звернення представника Кремповича П.С. із заявою про встановлення судового контролю, виходячи з положень статей 18, 63 Закону України «Про виконавче провадження», не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року у справі №280/8776/24, а відтак, звернення із заявою в порядку ст.382 КАС України до суду є передчасним.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відповідно до ст.382 КАС України є окремим, не пов'язаним з виконанням судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», процесуальним заходом і не залежить від стадії виконавчого провадження; направленим на своєчасність та обов'язковість виконання судового рішення.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року у адміністративній справі №280/8776/24 - скасувати.
Справу №280/8776/24 направити до Запорізького окружного адміністративного суду для розгляду заяви представника Кремповича П.С. Мінченка І.А. про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 2510.2024 року у справі №0/8776/24 з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко