Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/3090/25
3/572/1270/25
25 вересня 2025 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП роз'яснено
Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП . ОСОБА_1 ставиться у вину, що він 09 червня 2025 року о 07 год. 45 хв. в м.Сарни Рівненської області по вул.Європейська, 70 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності вину не визнає, пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з грубим порушенням вимог законодавства.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що відносно нього 09.06.2025 року працівниками патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №356149 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, йому поставлено у вину керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння за результатами проведеного поліцейським огляду за допомогою газоаналізатора «Alcotest DRAGER 6820».
Після проходження тесту, складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та інші документи по справі. Оскільки з змісту тесту протоколу про адміністративне правопорушення, який був роздрукований на місці проходження не відповідає обстановці, оскільки нічого не було видно. Основний його зміст, чи приблизно 99 відсотків змісту було виготовлено друкованим способом, можливо з допомогою портативного принтера. Друк, як і рукописні записи в протоколі виконані надзвичайно малими літерами, і прочитати його можливо лише з допомогою збільшувальних оптичних пристроїв, яких у нього не було ні тоді, ні в даний час. Зміст тесту йому не відомий, оскільки він його прочитати не зміг.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та тест не відповідає стандартними вимогам, які ставляться до змісту офіційних документів, оскільки його неможливо прочитати - є недопустим доказом.
З вищевикладеного просить суд визнати недопустимим доказом протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №356149 від 09.06.2025 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях ознак складу даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, суд не може перебирати на себе функції обвинувачення, зокрема й шляхом усунення суперечностей у фабулі справи чи анкетних даних особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Тож суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосудця, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
За вказаних умов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №315894 від 30.04.2025 р. та зафіксовані у ньому відомості, а також інші додані до матеріалів справи є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в основу обвинувальної постанови суду. Окрім цього, наданий до матеріалів справи оптичний диск з відео файлами не відповідає критеріям, які ставляться до електронних доказів, зокрема, вони не скріплені електронним підписом поліцейського - суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
З наведеного вбачається, що в порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП поліцейським, що складав протокол про адміністративне правопорушення не було встановлено особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суд не може перебирати на себе функції обвинувачення, зокрема й шляхом усунення суперечностей у фабулі справи чи анкетних даних особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП діях ОСОБА_1 .
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
Копію постанови протягом трьох днів вручити особі, щодо якої її винесено.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя :