Справа № 569/19016/25
15 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.,
секретар судового засідання Баланович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,
ТзОВ «Фактор П» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по Кредитному Договору 004/00724/08/20 від 27.08.2020 в розмірі 17754,00 грн.; заборгованості по Кредитному Договору 004/00798/11/20 від 24.11.2020 в розмірі 23916,00 грн. та судового збору.
14.10.2025 від представника відповідача Ширко М.Р. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обгрунтування клопотання вказує, що Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.06.2021 року у справі №918/355/21 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ; Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 року у справі №918/355/21 затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боржника ОСОБА_1 ; завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 червня 2021 року у справі № 918/355/21. Звільнено боржника ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Оскільки ТзОВ «Фактор П» не заявило свої вимоги до ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність, то відповідно вимоги вважаються погашеними, а відтак є підстави для закриття провадження у справі. Також просить стягнути судові витрати на користь ОСОБА_1 у розмірі 8000 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Представник позивача у позовній заяві зазначив, що у разі неявки в судове засідання представника розглядати справу без участі представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надійшла заява, просить справу розглянути без участі представника, клопотання про закриття провадження підтримує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.08.2020 між ТОВ "Сенс Кредит" та ОСОБА_1 укладено Кредитний Договір 004/00724/08/20; 24.11..2020 між ТОВ "Сенс Кредит" та ОСОБА_1 укладено Кредитний Договір 004/00798/11/20.
30.06.2021 року між ТОВ "Сенс Кредит" з однієї сторони та ТОВ «Фактор П» з іншої укладено договір факторингу. На підставі вказаного договору ТОВ «Фактор П» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "Сенс Кредит", в тому числі за Кредитним Договором 004/00724/08/20 та Кредитним Договором 004/00798/11/20.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.06.2021 року у справі №918/355/21 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ; Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 року у справі №918/355/21 затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боржника ОСОБА_1 ; завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 червня 2021 року у справі № 918/355/21. Звільнено боржника ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства по своїй суті та змісту встановлює виключну підсудність всіх справ за участі боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність в межах справи про банкрутство.
Відповідно ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №922/928/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Таким чином, розгляд майнового спору до відповідача повинен був відбуватись саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебувала справа про банкрутство, в межах цієї справи. Строк на подання кредиторських заяв до боржника в межах, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства сплив, проте в межах провадження у справі про визнання відповідача неплатоспроможною позивач не скористався своїм правом та не пред'явив свої вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 року провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.
Відтак, оскільки позивач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до відповідача з вимогою про стягнення кредитної заборгованості після закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, пред'явлення та розгляд такої вимоги могли відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, а тому справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор П» не заявило свої вимоги до ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність, його вимоги вважаються погашеними, а відтак є підстави для закриття провадження у справі овариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: ордер, договір про надання правничої допомоги від 02.10.2025.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач користувався правничою допомогою, поніс витрати на правничу допомогу, при цьому суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд бере до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу, які просить стягнути відповідач становлять 8000 грн, а також на переконання суду, дії щодо підготовки клопотання про закриття провадження у справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
А тому, суд дійшов висновку про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 353 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі №569/19016/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О.Гордійчук