вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/874/25
Провадження №2/547/575/25
( заочне)
16 жовтня 2025 року с-ще Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Самойленко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.01.2024 між ТОВ "1БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76125814 на умовах повернення позики в кінці строку позики, згідно з умовами якого відповідач отримав 7500,00 грн зі сплатою процентів за користування позикою та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Позику надано загальним строком на 30 днів. Процентна ставка 2,5 %. Дата повернення позики 01.02.2024.
ТОВ «1БАНК» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідач взяті на себе зобо'язання з повернення позики не виконав.
22.05.2024 між ТОВ "1БАНК" та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу № 01.02-14/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 76125814 від 03.01.2024, за яким ТОВ "Свеа Фінанс" набуло прав вимоги кредитора відносно відповідача.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-14/24, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 76125814 станом на дату відступлення права вимоги перед новим кредитором ТОВ "Свеа Фінанс" становить 22434,38 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 6375,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 16059,38 грн, пеня 0 грн.
Тому позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 76125814 від 03.01.2024 в розмірі 22434,38 грн, понесені судові витрати в розмірі 2422,40.
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 22.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Судове засідання призначене на 25.09.2025.
25.09.2025 судове засідання відкладено на 16.10.2025.
16.10.2025 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.
Представник позивача ТОВ "Свеа Фінанс" належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явився. В позовній заяві просив розгляд даної справи проводити без його участі (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_1 двічі належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою: «адреса відсутній за вказаною адресою» (а.с. 70,80 ). Відзиву або будь-яких інших документів на спростування доводів позивача не подав, у судове засідання 15.10.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань до суду не направив.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи вище викладене, положення ч.4 ст.223ЦПК України, судом ухвалено здійснити заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 03.01.2024 між ТОВ "1БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76125814 на умовах повернення позики в кінці строку позики, згідно з умовами якого відповідач отримав 7500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Кредит надано загальним строком на 30 днів. Процентна ставка 2,5 %. Дата повернення позики 01.02.2024. Знижена процентна ставка/день 0,75 %. Процентна ставка за понадстрокове користування/день 2,70 %. Пеня %/день 2,70 %. Орієнтовна реальна річна ставка 1186,17 %. Орієнтовна загальна вартість позики 9187,50 грн. Договір підписано одноразовим ідентифікатором z8IVGqAlf8 (а.с. 9-11. 12. 13-14).
Згідно листа АТ «Таскомбанк» було підтверджено, що 03.01.2024 18:47:21 на картку отримувача ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , був здійснений переказ коштів - сума 7500,00, код авторизації 21188Е, відправник ТОВ «1БАНК» (а.с. 29).
Відповідач свої зобов'язання з повернення позичених коштів не виконав. Внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку ТОВ "1БАНК" становить: за тілом позики - 6375,00 грн (1125,00 грн сплачено клієнтом) та за процентами - 16059,38 грн. (а.с.25-28).
Також це підтверджено витягом № 331 з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-93/24 від 22.05.2024, номер договору позики 76125814, позичальник ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , кількість днів прострочення 111, загальна сума заборгованості 22434,38 грн, сума заборгованості за тілом 6375,00 грн, сума заборгованості за процентами 16059, 38 грн (а.с. 42).
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Згідно положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладення електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини інших електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформленою в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачкою в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Судом враховано, що ТОВ "1БАНК" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кошти у розмірі, встановленому договором. В свою чергу відповідач вимог з повернення коштів належним чином не виконав.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
22.05.2024 між ТОВ "1БАНК" та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу № 01.02-14/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 76125814 від 03.01.2024, за яким ТОВ "Свеа Фінанс" набуло прав вимоги кредитора відносно відповідача (а.с.30-36, 37, 38, 39, 40-41).
Відповідно до витягу № 331 з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-93/24 від 22.05.2024, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 22434,38 грн, сума заборгованості за тілом 6375,00 грн, сума заборгованості за процентами 16059,38 грн (а.с. 42).
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем було порушено умови на яких ним було взято кредит, а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню в повному обсязі
Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору.
З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 5625,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 76125814 від 03.01.2024 у розмірі 12000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем по справі було понесено судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 грн, які підлягають стягненню з відповідача. (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1295,73 грн (2422,40 х 12000 /22434,38).
Керуючись ст.ст.3,12,13,81,258,259,263-265,280,352-354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за Договором позики № 76125814 від 03.01.2024 року в розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок), що складається із сума заборгованості за тілом 6375,00 грн, суми заборгованості за процентами 5625,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" судовий збір у розмірі 1295,73 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6; код ЄДРПОУ 37616221).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено 16.10.2025.
Суддя Л.М.Самойленко