вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №536/1917/25
Провадження №2/547/658/25
16 жовтня 2025 року с-ще Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання О.О.Харченко,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.08.2025 справу передано на розгляд до Семенівського районного суду Полтавської області за зареєстрованим місцем проживанням відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 19.08.2025 визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; запропоновано відповідачеві ОСОБА_1 , зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копій ухвали суду від 19.08.2025 і позовної заяви з додатками; роз'яснено порядок складення і подання відзиву; повідомлено відповідача ОСОБА_1 , що 25.07.2025 позивач ТОВ "Діджи Фінанс" надіслав йому засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 0740600262363 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі. Лист надіслано на адресу: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів за кредитним договором № 897987 від 13.01.2023, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" (далі - ТОВ "Слон Кредит") та ОСОБА_1 про тримання останнім 9000,00 грн кредиту, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 16220,67 грн. Борг складається із 8209,52,00 грн суми заборгованості за тілом кредиту, 8011,15 грн заборгованості за відсотками, 0,00 грн за комісійними винагородами та 0,00 грн суми заборгованість за пенею. Позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 2307-24 від 23.07.2024 із ТОВ "Слон Кредит".
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2422,40 грн та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с. 7).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, про судовий розгляд справи повідомлений належним чином, судове повідомлення отримано ним особисто 01.10.2025, що є належним врученням відповідачеві судової повістки і повідомлення про дату, час і місце судового засідання (а.с. 53, 63, 64).
10.10.2025 суд отримав заяву відповідача від 09.10.2025 з назвою "відзив", яка не містить доказів її надіслання позивачеві. Відповідач вказує, що не отримував кредит і жодних повідомлень не отримував. У нього немає кредитного договору. Додає не засвідчену довідку про свої доходи за період березень - серпень 2025 року (а.с. 65, 66)
Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до ст. 128, ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), 16.10.2025 ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача і за відсутності відповідача.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК йдеться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву) і пояснення (відзив) відповідача, вивчивши надані судові дані і докази, суд встановив таке.
13.01.2023 між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 897987, за яким товариство надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9900,00 грн, строком на 731 днів з кінцевим терміном повернення 13.01.2025. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитними коштами залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 10 % в день (3650% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100,00% річних. Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 198,46 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 23971,82 грн. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання) у розмірі 9000,00 грн на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ", через транзитний рахунок НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ", код банку 334851 у розмірі 9000,00 грн. Дати надання кредиту 13.01.2023 або 14.01.2023. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 82,17 грн за кожний день невиконання та неналежного виконання умов Договору. Порядок повернення кредиту згідно графіку платежів, який є додатком № 1 до вказаного Договору
Вказаний договір, заява-анкета, паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до договору підписані власноручним підписом відповідача ОСОБА_1 (а.с. 18-24).
Також судові надано засвідчені 13.01.2023 (у день укладення кредитного договору) підписом відповідача фотокопії його паспорта громадянина України, пенсійного посвідчення і картки платника податків (а.с. 25-27).
Отже позивачем доведено факт укладення вказаного кредитного договору, проти чого безпідставно заперечує відповідач
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - далі ЦК)
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Платіжною інструкцією № 20442 від 13.01.2023 ТОВ "Слон Кредит" перерахував на рахунок НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ" грошові кошти у сумі 9000,00 грн. Призначення платежу UA683348510000026202116767966/перерахування коштів згідно кредитного договору № 897987 від 13.01.2023, ОСОБА_1 (2157013034) (а.с. 35).
Відтак суд робить висновок про належне виконання ТОВ "Слон Кредит" свого договірного зобов'язання із надання відповідачеві кредитних коштів на умовах вказаного кредитного договору № 897987 від 13.01.2023.
Довод відповідача ОСОБА_1 про не отримання кредиту спростовано.
23.07.2024 між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу № 2307-24, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" передало ТОВ "Діджи Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Діджи Фінанс" прийняло належні ТОВ "Слон Кредит" права вимоги до боржників, вказаними у акті прийому-передачі Реєстру прав вимог за договором факторингу № 2307-24 від 23.07.2024; зокрема й за кредитним договором № 897987 від 13.01.2023, позичальник ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом кредиту 8209,52 грн, сума заборгованості за відсотками 8011,15 грн, а всього 16220,67 грн (а.с. 10, 12, 13, 28-33, 40).
31.07.2024 відповідачеві ОСОБА_1 на зареєстровану адресу була складена досудова вимога про його повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ "Слон Кредит" до ТОВ "Діджи Фінанс" та вимога сплати боргу за кредитним договором № 897987 від 13.01.2023 в розмірі 16220,67 грн (а.с. 38).
Позивач не надав судові доказів надіслання вказаної вимоги: списку поштових відправлень, чека поштової служби, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо. Відповідач. У свою чергу, заперечує отримання будь-яких повідомлень про борг.
Згідно п. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).
Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1080 ЦК).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК).
Хоч відповідач і заперечує отримання від позивача будь-яких повідомлень про існування та відступлення права вимоги за кредитом, але це спростовано як, класне змістом кредитного договору і платіжною інструкцією про перерахування кредитних коштів, так і доданими до позовної заяви договору факторингу, реєстру до нього і повідомлення про відступлення права вимоги, що включене як до змісту досудової вимоги, так і до змісту позовної заяви у справі.
Отже позивач ТОВ "Діджи Фінанс" правомірно набув право грошової вимоги ТОВ "Слон Кредит" до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 897987 від 13.01.2023 у загальній сумі 16220,67 грн. Така сама сума є ціною позову справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку.
Заперечення відповідача проти позову спростовуються змістом вказаних у рішенні письмових доказів.
Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 897987 від 13.01.2023 та відповідач має загальну заборгованість перед позивачем за вказаним договором і позов підлягає повному задоволенню.
Щодо витрат з судового збору
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати 2422,40 грн судового збору (а.с. 37, 50) у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу
Згідно договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 та додаткової угоди № 897987 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 30.05.2025, правову допомогу у справі для ТОВ "Діджи Фінанс" надавав адвокат І.М.Лівак (а.с. 15-17, 34).
Згідно акту 897987 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025, детального опису робіт (наданих послуг) ТОВ "Діджи Фінанс" вартість надання правової допомоги адвокатом І.М.Лівак складає 6000,00 грн (а.с. 9, 14).
Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн при ціні позову 16220,67 грн і за отриманих у кредит 9900,00 грн, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 6000,00 грн до 1600,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд
Задовольнити позов повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 897987 від 13.01.2023 у сумі 16220,67 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 2422,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Зменшити 6000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 1600,00 грн судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ідентифікаційний код 42649746).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне рішення складене 16.10.2025.
Суддя В.Ф.Харченко