Справа № 545/2169/25
Провадження № 2/545/1468/25
14.10.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Литвинову В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому прохає стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 28021 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 25.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100637678, відповідно до умов якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість. На підставі договору відступлення права вимоги №09Т від 30.09.2021 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №100637678 від 25.06.2021 року. Зазначають, що заборгованість відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» складає 28021 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., заборгованість за відсотками 21021 грн.
Ухвалою судді від 11.06.2025 року справу відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
11.06.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому прохала у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказала, що відсутні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за даним кредитним договором. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом , який підтверджує отримання кредиту, користування ним, позивачем не доведено укладання кредитного договору. Із заявленою сумою витрат на професійну правничу допомогу позивача не погодилась, вважає, що сума є неспіврозмірною наданим адвокатським послугам (а.с. 72-82).
17.06.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вказала, що на підтвердження відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 100637678 від 25.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» від ТОВ «Мілоан», позивачем долучено серед додатків позовної заяви: копію договору факторингу №09Т від 30.09.2021; копії платіжних інструкцій, як докази, здійснення оплати за договором факторингу №09Т від 30.09.2021 (16 шт.); витяг з Додатку №1 до договору факторингу №09Т від 30.09.2021. Посилається на те, що в Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №09Т від 30.09.2021, міститься інформація щодо великої кількості боржників, яка є таємницею фінансової послуги, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, до позовної заяви долучалося саме Витяг з означеного додатку, що містить лише дані договір відступлення прав вимоги №09Т від 30.09.2021 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Також зазначає, що саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора. На підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками позивачем до позовної заяви було долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 100637678 від 25.06.2021, яка сформована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» (а.с. 92-99).
У судове засідання представник позивача не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності, прохав позовні вимоги задовольнити (а.с. 111).
Відповідач ОСОБА_1 та її представник Зачепіло З.Я. , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з'явились (а.с. 125, 129). 08.09.2025 року від представника відповідача Зачепіло З.Я. надійшла заява, в якій прохає судові засіданні проводити без її участі та участі відповідача (а.с. 118-119).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит №100637678 від 25.06.2021 року (а.с. 11), між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 25.06.2021 року було укладеного Договір про споживчий кредит №100637678 (а.с. 17-20), який відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) F23979, який було направлено первісним кредитором у виді SMS на номер телефону НОМЕР_1 .
За умовами кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 25.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.07.2021. Проценти за користування кредитом: 21.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5.2, 1.6, 1.7).
Згідно п. 2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням №29172883 від 25.06.2021 року про перерахування ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 коштів в сумі 7000 грн. (а.с.30).
Разом з тим, згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 27.09.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та надано виписку по даній картці, яка містить зарахування на суму 7000 грн 25.06.2021 року (а.с. 130).
Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно ТОВ «Мілоан» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який був сформований первісним кредитором ТОВ «Мілоан», станом на 23.09.2021 року заборгованість відповідача за договором №100637678 становить 28021 грн, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу, 21021 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 42). Враховуючи вказане, нарахування заборгованості було здійснено в межах строку дії кредитного договору згідно п.п. 1.3, 2.3.1.2 Договору. В свою чергу, відповідачем власного контррозрахунку надано не було.
30.09.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір факторингу №09Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі за Кредитним договором №100637678, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 28021 грн, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу, 21021 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 23-25, 13).
27.09.2023 року представником ТОВ «Діджи Фінанс» відповідачу було направлено досудову вимогу про відступлення прав вимоги та сплату заборгованості за її кредитним договором, яка станом на 27.09.2023 року становить 28021 грн за вказаними реквізити (а.с.32). Яка залишилась невиконаною відповідачем.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем ОСОБА_1 . Доводи відповідача про те, що позивачем при поданні позовної заяви не підтверджено відступлення права вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо доводів відповідача про неповідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
У зв'язку з чим, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, та такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором № 100637678 від 25.06.2021 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору, добровільно заборгованість не сплатила, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню судом.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року (а.с. 14-16), додаткової угоди №100637678 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року (а.с. 29 - зворот), між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М., останнім було надано позивачу послуги з правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , загальна вартість яких становить 6000 грн, де міститься детальний опис виконаних адвокатом робіт/наданих послуг (а.с. 13-зворот).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціну позову та (або) значенню справи.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин, беручи до уваги позицію представника відповідача, яка прохала зменшити витрати на професійну правничу допомогу позивача, з урахуванням критеріїв складності справи, яка не є справою значної складності, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи, виходячи з принципів співмірності судових витрат, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) заборгованість за Кредитним договором № 100637678 від 25.06.2021 року у розмірі 28021 (двадцять вісім тисяч двадцять одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: О. Г. Путря