15 жовтня 2025 р. Справа № 480/2749/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 06.05.25 по справі № 480/2749/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Латімер» (далі - ТОВ «ТД Латімер», Товариство, декларант, позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA 100380/2023/000294/2;
- стягнути сплачений судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Латімер» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Державної митної служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA 100380/2023/000294/2, оскільки при здійсненні митного оформлення товару за митною декларацією №24UA100380620855U0 від 26.12.2023 відповідачу було надано повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, які не містили жодних розбіжностей, що могли вплинути на числові значення складових митної вартості.
Разом з цим, митний орган проігнорувавши наданий позивачем розрахунок митної вартості за основним методом, пояснення щодо понесених витрат по транспортуванню товару, як складових митної вартості, протиправно витребував у Товариства додаткові документи, які не передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), та не можуть бути підтвердженням митної вартості товару, скоригував митну вартість за резервним методом з посиланням на наявну в ЄАІС Держмитслужби інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не зазначивши при цьому усіх відомостей про конкретні факти чи обставини, які б підтверджували неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, що свідчить про необґрунтованість та незаконність спірного рішення.
Вважає, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. При цьому, надані декларантом документи надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару та належність таких документів саме до цього вантажу.
У свою чергу митним органом не підтверджено належними доводами наявність у поданні документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. До того ж правильність визначення мит позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, додано до позовної заяви.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №480/2749/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Латімер» ( код ЄДРПОУ 40893315, вул. Каденюка Леоніда, 1, будівля 340, м. Шостка, Сумська область 41100) до Київської митниці ( код ЄДРПОУ 43997555, вул. Гавела Вацлава, 8-А, м.Київ, 03124) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UА №100380/2023/000294/2 від 26.12.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латімер» 3028,00 грн в рахунок відшкодування судового збору.
В задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Латімер» в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA 100380/2023/000294/2, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, документів, що містять всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, під час здійснення митного оформлення товарів за результатами проведених з декларантом консультацій залишились не підтвердженими такі складові митної вартості, як транспортування та обробка оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару відповідно до положень статті VII ГАТТ та висновку, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на “дійсній вартості» імпортованих товарів.
Оскільки за результатами контролю митної вартості відповідно до частини 2 статті 54 МК України у наданих до митного оформлення документах були відсутні обґрунтовані, документально підтверджені відомості щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, перелік яких встановлений положеннями частини 10 статті 58 МК України, митну вартість було скориговано за резервним методом спираючись на вартість операції зі схожими за описом товарами, умовами поставки та країною походження, приблизно в тій же кількості, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Посилаючись на приписи статті 13 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV “Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон № 1955-IV), зазначив, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором про транспортне експедирування, а відтак, посилання позивача на те, що спірний вантаж під час переміщення морським транспортом та наземним не підлягав страхуванню є необґрунтованим.
Враховуючи те, що Польща та Україна є державами які приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту (Україна приєдналася до вищевказаної конвенції 01.10.2022 відповідно до закону № 2555-IX від 30.08.2022), стверджував, що на імпортований товар позивач повинен був здійснити митне оформлення транзитного документу форми Т 1, а також сплатити за транзитне перевезення по території країни Конвенції. Водночас, позивачем не надано до митного оформлення жодного доказу, який би підтвердив транзитне переміщення в рамках Конвенції та оплату за транзит.
Переконував, що судом першої інстанції не було враховано та досліджено того, що подані декларантом документи не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки декларант не надав всіх документів для підтвердження митної вартості, а надані не усувають виявлені розбіжності.
Враховуючи вищевикладене, вважав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та доводам митного органу, що мало наслідком прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ТД Латімер».
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 480/2749/24 за адміністративним позовом ТОВ «ТД «Латімер» до Київської митниці про визнання противоправним та скасування рішення коригування митної вартості товарів без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції, без змін.
Наполягав, що у відповідності до вимог частини 2 статті 53 МК України позивачем надано відповідачу належний та достатній обсяг документів, які дозволяють ідентифікувати товар та підтвердити задекларовану позивачем митну вартість товару та розмір її складових. З огляду на відсутність у наданих документах будь-яких розбіжностей щодо інформації про розмір витрат позивача, не наведення митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, зазначив про неправомірність витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, та у подальшому протиправне застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
На переконання позивача, вимога митного органу надати переклад декларації країни відправлення є безпідставною, оскільки митна декларація країни постачальника в силу приписів статті 53 МК України, не є обов'язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Звернув увагу, що у наданій відповідачу митній декларації країни постачальника, арабськими цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується. Крім цього, англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт, умови поставки та інші відомості. За таких умов, відсутня необхідність у перекладі МД українською мовою.
Переконував, що відповідно до договору від 28.04.2024 № 2804/23-01, організація перевезення вантажів здійснюється на підставі заявки, але отримання заявки це право експедитора, а не обов'язок, тому заявка може бути викладена письмово або усно, зафіксована на папері, або в месенджерах, а її надання митному органу не є обов'язковим для підтвердження митної вартості товарів.
Зауважив, що умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про зазначення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено, а рішення про коригування митної вартості не може базуватись на припущеннях і має бути викладено виключно на підставі встановлених фактів, що не мало місця у спірних правовідносинах.
В іншій частині, зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 26.12.2023 подав до Київської митниці електрону митну декларацію № 23UA100380620855U0, відповідно до якої митна вартість товару (рівниця зі склониток) була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений статтею 58 МК України ( а. с. 12).
Разом митною декларацією позивачем подані наступні документи;
- пакувальний лист від 13.09.2023 б/н;
- рахунок-проформа від 06.09.2023 № JJHY230906-2THUA;
- рахунок-фактура від 13.09.2023 № JJHY230906-2THUA;
- коносамент від 17.09.2023 № SZSE23090811;
- автотранспортна накладна від 22.12.2023 № 00013913;
- декларація про походження товару від 13.09.2023 № JJHY230906-2THUA;
- банківські платіжні документи, що стосуються товару від 07.09.2023 № 230907/000588750 та від 03.11.2023 № 231103/000594337;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.12.2023 №64809;
- документ на підтвердження вартості перевезення товару у формі довідки від 05.12.2023 № 05/12/2023 FM/5;
- прайс-лист виробника товару від 06.09.2023 б/н;
- доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 02.08.2023, додаткова угода №1;
- зовнішньоекономічний договір ( контракт) купівлі-продажу від 01.03.2023 №01032023-UK;
- договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 № 3;
- договір ( контракт) про перевезення від 28.04.2023 № 2804/23-1;
- паспорт якості 300 від 26.07.2023;
- паспорт якості 400 від 26.07.2023;
- копія митної декларації країни відправлення від 15.09.2023 № 310120230516626799;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 26.12.2023 №23UA100380620855U0.
Відповідач, опрацювавши документи, які надавались за МД від 26.12.2023 №23UА100380620855U0, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № 100380/2023/000294/2 (а.с. 10), визначивши її в сторону збільшення за другорядним (резервним) методом, мотивуючи своє рішення наступними аргументами:
1) надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності;
2) по документам наданим декларантом на підтвердження транспортних витрат, митний орган не може повною мірою перевірити наявні у них відомості щодо маршруту перевезення;
3) не надано пояснень стосовно зміни ціни в порівняні з митними оформленнями ідентичних товарів;
4) у митного органу міститься інформація щодо митного оформлення аналогічного товару з рівнем вартості 1,52 доларів США за кілограм, митне оформлення якого здійснене за МД від 12.04.2023 № 23UА100100429058U5.
Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та безпідставним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № 100380/2023/000294/2, оскільки відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, які надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару та належність саме цих документів до цього вантажу.
Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про її безпідставність з огляду на відсутність доказів укладення договору про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом, який надавав таку допомогу, та надання правової допомоги особою, з якою такий договір укладений, - адвокатським бюро.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.
Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов'язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.
Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.
Так, зі змісту рішення Київської митниці від 26.12.2023 № UA 100380/2023/000294/2 вбачається, що фактичною підставою для коригування митної вартості слугував висновок митного органу про відсутність документального підтвердження заявленої ТОВ «ТД Латімер» до декларування митної вартості товару, оскільки подані декларантом документи не містили відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а заявлена митна вартість ввезених позивачем товарів, є нижчою, ніж вартість товарів за МД від 12.04.2023 № 23UA100100429058U5, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.
Обґрунтовуючи вказані висновки митний орган послався на не підтвердження позивачем включення до митної вартості імпортованих товарів у повному обсязі транспортних витрат на їх доставку до митного кордону України на умовах поставки FOB Ningbo з огляду на не надання декларантом до митного оформлення заявок до договорів з перевізниками, що на переконання відповідача унеможливлює повною мірою перевірити достовірність декларування витрат на транспортування та інших витрат, пов'язаних з транспортуванням до митного кордону України, зокрема вартість розвантаження, навантаження, зберігання, митного оформлення, обробки товарів.
Також, митним органом зауважено про не надання декларантом повних та достовірних документів щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.
Оскільки у строк, встановлений частиною 3 статті 53, пунктом 2 частини 2 статті 255 МК України, декларантом не надано додаткові документи на підтвердження числових складових митної вартості, які було витребувано у процедурі проведених консультацій відповідно до вимог частин 2, 3, 4 статті 53 та статті 57 МК України, Київська митниця дійшла висновку про неможливість підтвердження заявленого позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA 100380/2023/000294/2 колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши наявний в матеріалах справи договір на закупку № 01032023-UK (далі - Контракт), колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA100380620855U0 від 26.12.2023, є відповідний інвойс (пункт 2.1. Контракту). Умови поставки за цим Контрактом вказуються в Інвойсах відповідно до Інкотермс 2010 (пункт 4.4 Контракту).
Так, Інвойсом № JJHY230906-2THUA від 13.09.2023 передбачена поставка позивачу наступного товару:
1) Fiberglass direct roving 400 tex. E-glass. Вага/нетто - 17686.35 кг. Ціна за одиницю - 0,560 доларів США за 1 кг. Всього на суму - 9904,36 доларів США.
2) Fiberglass direct roving 300 tex. E-glass. Вага/нетто - 1966,85 кг. Ціна за одиницю - 0,565 доларів США за 1 кг. Всього на суму - 1111,27 доларів США.
Загальна вартість поставки зазначених товарів склала 11015,63 доларів США.
Згідно з вищевказаним інвойсом, умови поставки товару FOB Ningbo, China.
Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), за умовами постачання FOB: товар, за рахунок продавця, що пройшов експортне митне оформлення, перевозиться в порт відвантаження та завантажується на борт судна зафрахтованого покупцем. Продавець зобов'язаний: виконати експортне митне оформлення та розмістити товар у порту відвантаження та завантажити на борт судна зазначеного покупцем. Покупець зобов'язаний: доставити товар порт розвантаження, і виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять у порту з моменту повного навантаження на борт судна.
Тобто поставка товару на умовах FOB зобов'язує продавця нести всі витрати та ризики до моменту переходу товару через поручні судна, включаючи експортне митне оформлення, а після цього моменту відповідальність за доставку та імпортне митне оформлення переходить до покупця.
Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Ізов, яка загалом становить 149139,65 грн та складається з транспортних послуг, наданих Товариству експедитором ДП «Формаг-Київ» відповідно до рахунку № 64809 від 04.12.2023.
Водночас, за твердженнями митного органу, декларантом не підтверджено належними документами витрати по доставці товару до кордону України внаслідок не надання до митного оформлення заявок до договорів з перевізниками.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що статтею 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.
За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що заявки до договорів з перевізниками не є обов'язковим документом, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.
Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ТД Латімер», як клієнтом, та ДП «Формаг-Київ», як експедитором, укладений договір транспортного експедирування №2804/23-01 від 28.04.2023 (далі - Договір № 2804/23-01).
Згідно з пунктом 1.1. розділу 1 Договору № 2804/23-01, експедитор зобов'язується за плату і рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно - експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно - брокерських послуг.
Відповідно до пункту 3.1. Договору № 2804/23-01, послуги Експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого рахунку в термі, передбачений п. 3.2. цього Договору. У разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах Клієнта і пов'язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті Клієнтом в термін, передбачений п. 3.2 цього Договору.
Тобто, належним доказом, підтверджуючим вартість експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням товару є відповідний рахунок.
Так, відповідно до наданого митному органу рахунку № 64809 від 04.12.2023, експедитором надано позивачу наступні послуги з перевезення імпортованої партії товару за коносаментом B/L SZSE23090811 1/20, у контейнерах MSKU2689527/GCXU5532729;
- міжнародне перевезення згідно коносаменту за маршрутом м. Нінгбо, китай - м. Гданськ, Польща - 20782,54 грн без ПДВ;
- навантажувально - розвантажувальні роботи, документація у порту м. Гданськ, Польща - 37007,51 грн. без ПДВ;
- міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Гданськ, Польща - м. Шостка, Україна - перевезення за маршрутом м. Гданськ, Польща - м/п Ізов, Україна - 79848,72 грн. без ПДВ;
- зберігання вантажу на складі у м. Гданськ, Польща - 5552,15 грн. без ПДВ;
- оформлення документів у м. Гданськ, Польща - 5948,73 грн без ПДВ, що повністю відповідає інформації, зазначеній у Акті № 64809 прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт) від 29.12.2023.
Позивач повністю оплатив вищевказані рахунки експедитора -ДП «Формаг-Київ» платіжною інструкцією № 1752 від 05.01.2024 на суму 210393,24 грн за рахунком № 64809 від 04.12.2023 (з урахуванням експедиторських послуг з перевезення вантажу по території України).
Також, на підтвердження розміру транспортних витрат, ДП «Формаг-Київ» надано позивачу довідку про транспортні витрати за межами митної території України № 05/12/2023FM/5 від 05.12.2023, яка надавалась митному органу при здійсненні митного оформлення імпортованого товару.
Згідно з вказаною довідкою вартість міжнародної доставки вантажу по коносаменту № SZSE23090811 (контейнер MSKU2689527, вага брутто 20490,00 кг, який в порту призначення м. Гданськ був перевантажений у контейнер GCXU5532729), на адресу ТОВ «ТД Латімер» від місця завантаження на умовах FOB Ningbo, China до м/п Ізов ,Україна) складає 149139,65 грн, що повністю узгоджується як з рахунком № 64809 від 04.12.2023 так і з вищеописаним актом прийому - передачі наданих послуг експедитором № 64809 від 29.12.2023.
Також, відповідно до довідки про транспортні витрати за межами митної території України № 05/12/2023FM/5 від 05.12.2023, навантажувально - розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, а страхування вантажу не проводилося.
У митній декларації № 24UA100380620855U0 від 26.12.2023 ТОВ «ТД Латімер» зазначило розраховану ним митну вартість товару в розмірі 562473,63 грн.
Митна вартість, розрахована позивачем за основним методом - ціною (договору), включає:
- ціну товару (на умовах FOB Ningbo, China), встановлену згідно з Контрактом, та інвойсом № JJHY230906-2THUA від 13.09.2023 в розмірі 11015,63 доларів США (графа 42 МД), що складає 413333,9767 грн за обмінним курсом 37,5225 станом на дату подання ЕМД (графа 23).
- транспортні витрати за межами України (до пункту пропуску на кордоні України Ізов) у розмірі 149139,65 грн за Договором № 2804/23-01 між позивачем та експедитором ДП «Формаг - Київ»;
Отже, вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) за маршрутом - порт Ningbo (Китай) - порт Гданськ (Польща) - пункт пропуску Ізов у розмірі 149139,65 грн, які понесені позивачем на підставі договору транспортного експедирування № 2804/23-01, повністю включена ТОВ «ТД Латімер» до митної вартості товару, який було заявлено до розмитнення за першим методом (413333,9767 грн + 149139,65 грн = 562473,63 грн. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.
З огляду на надання митному органу інвойсу від 13.09.2023 № JJHY230906-2THUA, коносаменту від 17.09.2023 № SZSE23090811, автотранспортної накладної від 22.12.2023 №00013913, банківських платіжних документів, що стосуються товару від 07.09.2023 №230907/000588750 та від 03.11.2023 № 231103/000594337, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.12.2023 № 64809, документу на підтвердження вартості перевезення товару у формі довідки від 05.12.2023 №05/12/2023 FM/5, які містять повну інформацію про маршрут перевезення, описання вантажу, вид і спосіб упаковки, розміри і вагу, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача та їх дані, місце, дату і час завантаження/доставки товару, колегія суддів дійшла висновку, що ненадання до митного оформлення документа під назвою «заявка на транспортне перевезення» жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Крім того, стверджуючи про відсутність такого документа, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.
Слід також зауважити, що з огляду на вищенаведені умови поставки FOB, додаткові витрати на навантаження та обробку товару до моменту розміщення у порту відправлення ТОВ «ТД Латімер» не понесено, а дослідженими вище документами підтверджено повну оплату позивачем експедитору послуг з навантаження, вивантаження та обробки товару на протязі усього маршруту від порту Нінгбо до пункту пропуску Ізов, які були включені у повному обсязі до митної вартості імпортованих позивачем товарів, чому не було надано належної оцінки відповідачем, що призвело до необґрунтованих сумнівів про не включення позивачем витрат на навантаження, вивантаження та обробку контейнерів з Гданська до Ізова.
Отже, посилання митниці на відсутність інформації про витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими колегією суддів документами.
Посилання відповідача на ненадання позивачем документів, які підтверджують вартість страхування та не включення вартості страхування до митної вартості товару, як на підставу для коригування митної вартості імпортованих товарів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правил Інкотермс 2010 лише умови поставок CIF «Cost, Insurance and Freight» (в перекладі «Вартість, страхування та фрахт») та CIP «Carriage & Insurance Paid To» (в перекладі означає «Перевізна плата та страхування сплачені до») встановлюють обов'язок продавця зі страхування товарів під час здійснення їх перевезення, у той час як умови FOB, які мали місце у спірних правовідносинах, не покладають імперативних зобов'язань зі страхування товару ані на продавця, ані на покупця.
З огляду на вищевикладене, відповідно до умов поставки за контрактом та враховуючи наявні товаросупровідні документи, всі витрати вже були включені в заявлену митну вартість товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому обов'язок з надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в таких документах вартості витрат зі навантаження, вивантаження, страхування, транспортування, у позивача не виник.
Відповідно, вказані митницею обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості придбаного позивачем товару.
Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором ДП «Формаг-Київ» під час здійснення перевезення вантажу позивача, не надав жодних доказів неправильності обчислення позивачем розміру витрат на транспортування товару з порту Нінгбо (Китай) до пункту пропуску "Ізов", Україна, що свідчить про невмотивованість висновків митного органу, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи, що у спірних правовідносинах експедитором ДП «Формаг-Київ», було визначено загальну вартість такого обслуговування вантажу у розмірі 149139,65 грн, яку позивач мав сплатити, ненадання до митного оформлення інформації щодо вартості кожної окремої складової транспортно-експедиційного обслуговування вантажу (перевалка в порту, перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші пов'язані послуги) на вказану суму, з огляду на включення останньої до загальної митної вартості товару, не мало впливу на правильність визначення позивачем заявленої митної вартості.
Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено виключний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому інвойс від 13.09.2023 № JJHY230906-2THUA, коносамент від 17.09.2023 № SZSE23090811, автотранспортна накладна від 22.12.2023 № 00013913, банківські платіжні документи, що стосуються товару від 07.09.2023 № 230907/000588750 та від 03.11.2023 № 231103/000594337, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.12.2023 № 64809, документ на підтвердження вартості перевезення товару у формі довідки від 05.12.2023 №05/12/2023 FM/5, відомості яких свідчать про узгодження позивачем та експедитором вартості доставки імпортованої партії товару, зокрема, до державного кордону України, є допустимими та належними доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому не беруться колегією суддів до уваги.
Надаючи оцінку доводам відповідача про необхідність оформлення позивачем транзитного документу форми Т1, а також сплатити за транзитне перевезення по території країни Конвенції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Конвенцією про процедуру спільного транзиту (далі Конвенція), до якої Україна приєдналась 30.08.2022 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту» від 30.08.2022 № 2555-IX, визначено заходи щодо транзитного перевезення товарів між Співтовариством і країнами ЄАВТ, а також між самими країнами спільного транзиту, в тому числі, у відповідних випадках, стосовно товарів, які перевантажують, направляють далі або складують, шляхом запровадження процедури спільного транзиту незалежно від виду і походження товарів.
Частиною 4 статті 1 Конвенції визначено, що транзитні декларації та транзитні документи для цілей процедури спільного транзиту повинні відповідати доповненню III та оформлюватися відповідно до нього.
З аналізу приписів доповнення ІІІ Конвенції вбачається, що транзитна декларація Т1 це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію ЄС (Євросоюзу) транзитом або для гарантії доставки товару від кордону ЄС до митного складу, або внутрішньої митниці чи навпаки.
Під транзитною митною декларацією розуміється бланк Т1, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого та перетинають територію держави від прибуття до вибуття в незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки. Об'єктом декларування виступають товари, вироблені за межами ЄС, що випливають із США, Азії і митних складів Європи.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.10.2022 № 325 затверджено «Порядок реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України» (далі Порядок № 325).
Відповідно до приписів пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 325, транзитні декларації мають включати лише відомості про товари, які переміщуватимуться від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення одним транспортним засобом, згідно зі статтею 24 доповнення I до Конвенції.
Тобто, з аналізу приписів Конвенції та положень Порядку № 325 вбачається, що транзитна декларація Т1 не є документом, що підтверджує понесені витрати на транспортування, а лише відображає найменування товару та переміщення його по території ЄС.
Аналіз пункту 1 частини 10 статті 58 МК України у сукупності з приписами статті 53 МК України дає підстави для висновку, що ненадання транзитної декларації Т1, яка за своєю суттю є транспортним документом, жодним чином не вплинуло на митну вартість товару, визначену умовами договору та не є підставою для здійснення її коригування.
Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного (6) методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик.
З наданої до матеріалів справи митної декларації від 12.04.2023 №23UА100100429058U5, яка бралась відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів, вбачається, що кількісні та якісні характеристики імпортованих товарів за вказаними документами є відмінними від тих, що декларувались позивачем.
Так, відповідно до наданої відповідачем до матеріалів справи порівняльної ЕМД від 12.04.2023 № 23UА100100429058U5 декларувались товари:
Товар - рівниця зі скловолокна 600 tex, вага нетто - 3000 кг, країна виробництва - Китай, країна відправлення - Китай, виробник - KRENO.
Разом з цим, відповідно до поданої до митного оформлення ТОВ «ТД Латімер» ЕМД № 24UA100380620855U0 від 26.12.2023, позивачем імпортувались такі товари:
Рівниця зі склониток (склоровінг), що складається з однієї коплексної нитки, некручена у мотках 400 tex та 300 tex, вагою нетто 19653.20 кг. Виробник Jiujiang Huayuan New Material Co. Ltd, країна виробництва: CN.
Дослідивши вищенаведену ЕМД позивача, колегією суддів встановлено, що незважаючи на те, що порівнювані товари схожі за назвою та країною походження, їх якісні та кількісні характеристики, зокрема, щодо, виробника, порту відправлення, ваги партії та опису товару є відмінними з порівняльною декларацією, що могло мати істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару.
Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів.
Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що зазначені у порівняльній декларації товари не є подібними (аналогічними) товарам, вказаним у ЕМД №24UA100380620855U0 від 26.12.2023, а тому у митного органу були відсутні підстави здійснювати коригування на підставі вказаних відомостей.
Доводи відповідача про необхідність надання позивачем перекладу митної декларації країни відправлення, не є підставою для коригування митної вартості, оскільки така експортна декларація формується безпосередньо продавцем товару та згідно з частиною 2 статті 53 МК України не є тим документом, яким підтверджується митна вартість товарів.
Крім того, експортна митна декларація № 310120230516626799 від 15.09.2023 містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару, зокрема, у ній вказані отримувач товару, контракт, умови поставки, кількість товару, ціни, які не містять розбіжностей з іншими документами, що дозволяє ідентифікувати її з конкретною партією товару. При цьому, правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, при цьому відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації, колегія суддів вважає, що наявність розбіжностей у датах оформлення такої декларації та зазначеного у ній інвойсу, жодним чином не впливає на митну вартість товару, відтак і не може слугувати підставою для її коригування.
Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначені митним органом у спірному рішенні твердження про ненадання до митного оформлення достатніх документів для перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів за першим методом, наявність розбіжностей у поданих документах, що викликало відповідні сумніви у митного органу, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, спростовані під час апеляційного розгляду справи.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA 00380/2023/000294/2.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA 100380/2023/000294/2, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 480/2749/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко