Справа № 372/3481/25
Провадження № 2-1808/25
(заочне)
29 вересня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
при секретарі Таценко М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів'звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договором, в загальному розмірі 35 805,00 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 11.12.2024 року між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73623325.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 21 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, комісій, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти та комісію не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно тверджень позивача, станом на 09.05.2025 року, сума заборгованості за кредитним договором становить 35 805 грн., з яких: 21 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 575,00 грн. - заборгованість за відсотками; 10 080,00 грн. заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування; 3 150 грн. заборгованість за комісією.
Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 гривень та 7 100 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року відкрито спрощене провадження по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позові просить розглядати справу у без участі позивача та його представника, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з поясненнями щодо позовних вимог до суду не звертався. Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін, на підставі наявних доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 11.12.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 за допомогою водноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті ТОВ «MyCredit», укладено Договір кредиту № 73623325, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума кредиту становить 21000,00 грн. Строк кредитування 30 днів. Денна процентна ставка 0,250%. Дата надання кредиту 11.12.2024, дата повернення кредиту (останній день) 09.01.2025. Комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 3150,00 грн. Процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною) за день 4,00 %, пеня 4,00 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1186,17 %. Орієнтовна загальна вартість позики 25725,00 грн (а.с. 7-13 Договір надання коштів у кредит, а.с. 14 - додаток № 1 до Договору, а.с. 17-24 - Правила надання коштів, а.с. 15-16 - Паспорт споживчого кредиту).
Згідно з п. 2.4 Договору надання коштів у кредит кредитодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 35224.
Для укладення договору відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, підтвердив номер мобільного телефону НОМЕР_1 та адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознайомився з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за допомогою веб-сайту та мобільного за стосунку «MyCredit» (а.с. 24 - довідка про ідентифікацію).
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 21000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням карти № НОМЕР_2 (а.с. 26 - довідка про переказ коштів).
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами було укладено один кредитний договір, за якими відповідач отримав кредит в розмірі 21 000,00 грн.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані на мобільний номер телефону відповідача.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюються до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, які були надіслані первісними кредиторами на номер телефону, зазначений відповідачем, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договорів містяться коди ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом.
Відповідачем не подано заперечень щодо факту підписання зазначеного кредитного договору.
Свої зобов'язання з надання кредитних коштів вказані фінансові організації виконали, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем.
Зобов'язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав у зв'язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу 21 000,00 грн., заборгованості за відсотками 1 575,00грн., заборгованість за комісією 3 150,00 грн, а всього стягненню підлягає 25 725,00 грн.
Однак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом в сумі 10 080 гривень згідно статті 625 ЦК України.
Як слідує зі змісту пункту 2.2.4 договору, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань за користування кредитом передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом в розмірі 4 % в день.
Зі змісту позовної заяви слідує, що відповідні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на приписи частини 2 статті 625 ЦК України.
Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Станом на дату укладення кредитного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення процентів за прострочення виконання зобов'язання за правилами частини 2 статті 625 ЦК України.
Отже, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу 21000,00 грн, суму процентів - 1575,00 грн, заборгованість за комісією - 3150,00 грн., разом 6125,00 грн. та про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування в розмірі 10080,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн., на підтвердження яких позивачем були надані: договір про надання правової допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року, укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ»; додаткової угоди №4, реєстру №4, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року.
За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом із тим, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала у вивченні та аналізі документів, складанні позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, направлення позовної заяви. Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За наведених обставин за рахунок відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3028 гривня 00 копійок в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 76, 80, 81, 137, 141, 206, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (юридична адреса: код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: м. Київ, пл. Арсенальна, буд. 1-Б) заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73623325 від 11.12.2024 року у сумі 25 725 гривень, що включає 21 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1 575 гривень - заборгованість за процентами, 3 150 гривень - заборгованість за комісією та судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, а загалом стягнути 31 753,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Т.Г. Сташків