Справа № 369/18892/25
Провадження № 2/369/11128/25
16.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , в якому просив:
визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири, укладений між громадянином рф ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), серія та номер серія та номер: 251, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дорменок С. М. від 10.02.2025;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77146098 від 10.02.2025 17:14:15 Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дорменок С. М;
припинити право власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер ОНМ: 918223832224.
В обґрунтування вимог заяви позивач посилався на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва перебуває виконавче провадження № 79059098 з примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2025 у цивільній справі № 369/16081/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 72651,16 дол. США.
Під час розгляду цієї справи судом дружина відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, на користь ОСОБА_4 , уклавши з нею договір купівлі-продажу від 10.02.2025, що оскаржується. На думку позивача вказаний правочин є фіктивними, оскільки укладений з метою ухилитися від виконання рішення суду про стягнення боргу.
Крім того, позивачем подана заява, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер ОНМ: 918223832224 та встановити заборону особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо речових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер ОНМ: 918223832224.
В обґрунтування вказаних вимог заявник посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його оспорюваних прав, за захистом яких він звернувся.
Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Судом встановлено, що до позовної заяви долучені документи, які свідчать про наявність спору між сторонами.
Згідно з відповіддю № 1899563 від 16.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 є власником квартири за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 918223832224.
У постанові Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі 754/5683/22 викладено такий правовий висновок.
Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову.
Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред'явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.
Оскільки судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання правочину, пов'язаного з відчуженням вищевказаного майна, недійсними та, крім того, судом встановлено, що відповідач зазначений як власник вищевказаного майна, суд дійшов висновку про те, що заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане майно необхідно задовольнити, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, і такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Проте суд не вважає за доцільне додатково вживати такий захід забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії уповноваженими особами на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна, адже арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у справі 567/459/23 від 24 липня 2024 року, згідно з яким при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 918223832224, яка належить ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання, починаючи з дня набрання нею законної сили.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Боржник: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 .
Суддя Мартиненко В.С.