Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 жовтня 2025 р. № 520/16128/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 учбовий центр) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби громадянина ОСОБА_1 , скасувати видані наказ про призов і мобілізаційне розпорядження і виключити ОСОБА_2 з військового обліку;
- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання постанови ВЛК - довідка відповідно якої ОСОБА_1 визнано придатним до несення військової служби та мобілізовано та скасувати Постанову ВЛК як незаконну.
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити курсанта ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його примусово було затримано співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте на момент затримання ОСОБА_1 був виключений з військового обліку і не був військовозобов'язаним, добровільної згоди на проходження військової служби чи підписання контракту не надав. До медичної комісії його доставлено не було, довідку № 37А/1322 складено Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 без присутності позивача. Крім того, зазначив, що статус "невійськовозобо'язаного" підтверджується відміткою у Військовому квитку № НОМЕР_3 серія СО, який виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 24.09.2009. Підставою для виключення є вирок Київського районного суду м. Харкова за обвинуваченням за ст. 186 ч. 2, ст. 309 ч. 1 КК України у 2006 році по справі № 1-864/06/14 від 07.06.2006. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 було порушено процедуру перевірки військово-облікових даних, поновлення на військовому обліку та призову відносно громадянина ОСОБА_1 . У зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу - Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з використанням системи Електронний суд та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 надав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є відповідачем по справі. Крім того, зазначив, що відповідно до Положення про військово-лікарські експертизи визначено, що у разі незгоди з рішенням ВЛК, зокрема з постановою про ступень придатності до військової служби, особа може звернутися до штатної ВЛК з відповідним зверненням, які перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення медичних документів. Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу 1 Положення у разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». Оскільки позивач не звертався до вищої штатної ВЛК для перегляду висновку ВЛК та не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби, відсутні підстави вважати рішення ВЛК протиправним. Враховуючи наведене просить у задоволені позовних вимог відмовити.
Також, вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку, та вручено останньому що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, правом на подання відзиву на позов вказаний відповідач не скористався.
Крім того, ухвалу суду про відкриття спрощеного провадження по справі направлено відповідачу - Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 учбовий центр), проте на адресу суду повернувся конверт із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Приписами частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідач, Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 учбовий центр), правом подання відзиву на позов не скористався, заяв про визнання позову або про надання додаткового часу для подання відзиву на позов до суду не направив.
Відповідно до частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У період з 19.08.2025 по 12.09.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала у відпустці, з 16.09.2025 по 20.09.2025 - у відрядженні, з 22.09.2025 по 26.09.2025 у відпустці, відтак розгляд справи відбувається з урахуванням вказаних днів.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вказує на те, що 06.02.2025 приблизно о 16:30 год. в АДРЕСА_1 був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому вручено дві повістки та примусово супроводжений співробітниками до автомобілю, на якому його доставлено до закритого приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 і далі до учбової частини НОМЕР_1 .
Позивачем для перевірки працівникам був пред'явлений військовий квиток серії НОМЕР_4 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 24.09.2009, у якому на аркуші 22 "Розділ УІ Відмітки про військовий облік" міститься запис про виключення з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006.
Така ж відмітка міститься і у паспорті ОСОБА_1 на сторінці 7 "Особливі відмітки".
Відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 №37А/1322 від 06.02.2025 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Проходження ВЛК позивачем заперечується.
В позовній заяві позивач зазначає, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 виданий новий військовий квиток серії НОМЕР_5 .
Позивач вказує на порушення відповідачами чинного законодавства під час призову його на військову службу під час мобілізації в особливий період та протиправність довідки відповідно якої ОСОБА_1 визнано придатним до несення військової служби та мобілізовано, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за№2232-XII (надалі Закон №2232-XII).
Приписами частини 1 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням у частині 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно змісту частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі Закон № 3543-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до статті 8 Закону № 2232-ХІІ положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення № 154) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1487, якою затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487).
Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Таким чином, до обов'язків територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виявлення призовників, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку, оповіщення призовників про їх виклик для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призову на військову службу і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-XII, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 за №1109/15800 (надалі - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Приписами п. 1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України).
Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Положеннями п. 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних врегульований пунктом 3 розділу ІІ Положення № 402.
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Згідно з п. 3.4 розділу ІІ Положення № перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Під час дії правового режиму воєнного стану ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші дослідження виконуються за показаннями.
Відповідно до п. 3.8 розділу ІІ Положення № 402 Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу, зокрема: «Придатний до військової служби»; «Непридатний до військової служби», «Тимчасово непридатний до військової служби».
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.
Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Відповідно до п. 2.3.3. пункту 2.3 Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Повноваження Центральної військово-лікарської комісії визначені 2.3.4. Положення №402, серед яких, зокрема, право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Повноваження щодо прийняття постанов згідно з Положенням № 402, а також права контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК має і військово-лікарська комісія регіону (п. 2.4.5. Положення № 402).
Позивач стверджує про непроходження безпосередньо ним медичного огляду.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Так, зокрема військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач звертався до ВЛК із документами щодо стану свого здоров'я.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2.3.3 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункти 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
Відтак, у разі наявності сумніву щодо медичної правильності висновку ВЛК щодо придатності до військової служби з точки зору врахування/неврахування критеріїв, позивач має право звернутися до Центральної ВЛК для перегляду відповідного висновку згідно до підпунктів 2.3.3 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення №402.
Оскільки позивач у встановленому порядку не оскаржив довідку № 37А/1322 Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині, що стосується визначення його придатності за станом здоров'я до військової служби до ЦВЛК то суд не вправі його скасовувати.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я.
При цьому, якщо позивач на цей час не може проходити військову службу за станом здоров'я, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби на підставі відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Крім того, позивач документів які б підтверджували наявність у нього хвороб під час призову не надавав.
Посилання позивача у військовому квитку серії НОМЕР_4 на запис про виключення з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006, є безпідставним, оскільки вказаний наказ відповідно до наказу Міністра оборони України №24 від 15.01.2015 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» втратив чинність.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 2.3 розділу 2 наказу Міністра оборони від 09.06.2006 №342 зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
Частиною 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на час внесення запису до квитка позивача) було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;
2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;
9) померли.
Відповідно до Наказу Міністерства оборони України №24 від 15.01.2015, змін до постанови з військового обліку, прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань, пункт 5 підрозділу 2.3 розділу 2 наказу Міністра оборони від 09.06.2006 №342 виключено.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних» (далі - Наказ МО №684, який набрав чинності 13.02.2018) зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров'я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
Таким чином, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.
Отже, зазначені у військовому квитку відомості не є на даний час актуальними.
Нині, рішення про зняття з обліку відбувається на підставі наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (із змінами).
Виходячи із вищевказаного та діючого законодавства запис у військовому квитку «знятий з військового обліку згідно з наказом Міністра оборони України № 342», не означає, що людина не підлягає призову у воєнний час.
У частині 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ зазначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 6 статті 37 Закону №2232 передбачено, що наразі виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Позивачем не надано доказів, що він підпадає під наведені вище підстави.
Відповідно до абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону №2232 зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
які зараховані до військового оперативного резерву;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Суд зазначає, що така підстава, як засудження до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості відсутня у ч. 5 ст. 37 Закону №2232 для зняття військовозобов'язаного з військового обліку.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача-1 щодо включення позивача до військового обліку та направлення на проходження військово-лікарської комісії в даному випадку є правомірними, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби громадянина ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних про визнання протиправним та скасування скасування наказів про призов і мобілізаційне розпорядження і виключення ОСОБА_2 з військового обліку, в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд виходить з наступного.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Саме таким актом є оспорюваний позивачем наказ військової частини.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
При визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації (п. 5Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008в справі № 1-10/2008).
Отже, наказ в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію.
Після прийняття вказаного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням №1153/2008.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду акт індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).
Суд враховує правові висновки Верховного Суду від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, в яких суд вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічно, проведення медичного огляду позивача військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити курсанта ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , то вони є похідними і не підлягають задоволенню.
За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищезазначене, виходячи з встановлених обставин справи і системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Оскільки в позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну неналежного відповідача, суд вважає вказане клопотання необгрутованим, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є а ні стороною по даній справі, а ні суб'єктом владних повноважень, який вчинив оскаржувані дії по відношенню до позивача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 учбовий центр) ( АДРЕСА_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга Горшкова