16 жовтня 2025 року Справа № 480/4595/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4595/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якій просить:
1. Визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що до 18.04.2025 позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пізніше перейменовано у ІНФОРМАЦІЯ_3 без зміни нумерації військової частини. Наказом 574-ОС від 17.04.2025 позивача звільнено з військової служби. Позивач зазначив, що за час проходження служби з 2013 рік по 2018 рік йому не надавалася додаткова оплачувана відпустка, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 і в день звільнення не було здійснено виплату компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зокрема, зазначив, що з огляду на дію особливого періоду в Державі та вимог п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивачка не мала права на додаткову відпустку, що передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей під час проходження військової служби".
Щодо виплати компенсації зазначив, що позивач на час звернення до керівника військової частини НОМЕР_1 для нарахування компенсації вже був виключений із списків частини і зі статусу військовослужбовця перейшов у статус військовослужбовця запасу.
Таким чином, компенсація, яка передбачена абз. 3 п. 14 ст.10-1 Закону 2011-ХІІ надається за не використані щорічні основні відпустки (п.1 ст.10-1), додаткові відпустки за виконання обов'язків військової служби в особливих умовах …. (п.4 ст.10-1), а також додаткової відпустки військовослужбовцям-жінкам. Однак така компенсація надається виключно: а) в рік звільнення; б) тільки військовослужбовцям, тобто особам які ще не виключені з військової частини та виконують обов'язки.
Тобто, нарахування компенсації за додаткові відпустки абз.3 п.14 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ не передбачає, а так само не регламентує нарахування компенсації особам, які вже звільненні з військової служби і в яких припиненні правовідносини з військовою частиною.
Разом з цим, Перелік № 702 лише передбачає підставу надання додаткової відпустки та визначає порядок і тривалість такої відпустки, але не передбачає механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 16-19).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, що підтверджується довідкою про проходження військової служби (а.с. 10).
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.04.2025 № 574-ОС ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 01.04.2025 № 487-ОС за пунктом «б» (за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» з 18.04.2025 припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 9 звор.бік).
У зв'язку із ненарахуванням та невиплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013-2018 рр. позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За приписами частини восьмої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702 (далі - Постанова № 702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 3.
Так, відповідно до додатку 4 Порядку № 702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах, зокрема, інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії - встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Згідно з п. 1 Порядку № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
За приписами п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з відомостями, зазначеними у довідці, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 20.03.2008 по 18.04.2025, у тому числі на таких посадах:
- з 14.05.2010 по 10.05.2012 - інспектор прикордонної служби 3 категорії- інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » II категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- з 10.05.2012 по 12.12.2013 - інспектор прикордонної служби 3 категорії інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 11 категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- з 12.12.2013 по 23.06.2018 - інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 11 категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- з 23.06.2018 по 12.11.2018 - інспектор прикордонної служби 1 категорії - інструктор кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- з 12.11.2018 по 31.07.2020 - інспектор прикордонного контролю 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).
Крім цього, у зазначеній довідці вказано, що у 2013 році військовослужбовцю надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 2012 році терміном 7 днів.
Кількість ненаданих днів цієї відпустки за час проходження служби протягом 2013 -2018 роки становить 41 календарний день, у тому числі: за час проходження служби у 2013 році - 7 днів; за час проходження служби у 2014 році - 7 днів; за час проходження служби у 2015 році - 7 днів; за час проходження служби у 2016 році - 7 днів; за час проходження служби у 2017 році - 7 днів; за час проходження служби у 2018 році - 6 днів.
Посади, на яких перебував військовослужбовець під час проходження військової служби з 12.11.2018 по 18.04.2025 не входять до переліку військових посад, які надають право на цю відпустку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702.
Разом з тим, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, відповідачем не виплачена, що не заперечується ним у відзиві.
Надаючи оцінку такій бездіяльності відповідача, суд зазначає, що під час проходження військової служби, позивач займав посади, зокрема, інспектора прикордонної служби 1 та 3 категорії.
Вказана посада передбачена додатком № 4 Порядку № 702.
Відповідачем, у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано до суду доказів на підтвердження того, що вказана посада за обсягом та змістом виконуваних обов'язків відмінні від посад, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за №702.
Таким чином, суд зазначає, що позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи в період з 2013 по 2018 посаду, передбачену Додатком 4 до Постанови № 702, мав право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
При цьому, стосовно доводів представника відповідача щодо дії особливого періоду як на підставу для ненадання позивачу щорічної додаткової відпустки, що передбачена ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд вказує наступне.
Відповідно до ч.ч.8, 14, 17-19, 21 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (ч.8 ст.10-1).
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абз.2 ч.14 ст.10-1).
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз.3 ч.14 ст.10-1).
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (ч.17 ст.10-1).
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (ч.18 ст.10-1).
При цьому, відповідно до ч.19 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (ч.21 ст.10-1).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації дійсно припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Однак, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Проте обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Крім того, зважаючи на викладений аналіз, судом критично оцінюються і не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що позивач звільнений вже з військової служби, а отже не має права компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки право позивача щодо отримання грошової компенсації є абсолютним та не може бути обмежено, а таке нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є обов'язком відповідача.
Не беруться до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що Постановою № 702 не передбачено механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки за минулі періоди та на те, що передбачається компенсація відпустки в рік звільнення лише за невикористання її за поточний рік.
Суд наголошує, що у разі невикористання щорічної додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, така відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Водночас, зі змісту наказу від 17.04.2025 № 574-ОС вбачається, що позивачу при звільненні грошова коменсація за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 2013 по 2018 рр. не була виплачена (а.с. 9 звор. бік). Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
На підставі наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за період з 2013 по 2018 роки та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 2013 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за період з 2013 по 2018 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 2013 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук