16 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11229/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
14 серпня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Київській області), у якій позивач просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у формуванні подання на повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12087 грн. 20 коп.;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання в порядку, передбаченому пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12087 грн. 20 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції №0.0.428634332.1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна в розмірі 1% вартості житла, оскільки нерухоме майно нею придбано вперше. Проте, відповідач у порушення вимог законодавства України листом від 02.05.2025 відмовив позивачу в поверненні коштів з причин відсутності довідок з місць проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11229/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10 вересня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на позовну заяву /а.с. 30-32/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Державний реєстр прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не володіє правами доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому не може перевірити достовірність довідок, виданих установами та організаціями. Крім того, пояснює, що вирішення питання про суми надмірно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі №440/11229/25 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області.
16 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 51-53/, у якій зазначено, що ОСОБА_1 придбавала житло вперше та надала всі необхідні документи для підтвердження свого права на звільнення від сплати збору, тому має право на повернення помилково сплачених коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначає, що ПФУ є органом, який контролює надходження збору до бюджету та формує подання до Державної казначейської служби України для повернення помилково або надміру сплачених коштів. Відтак позивач вважає, що обов'язок щодо ініціювання повернення коштів покладено на відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року клопотання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залучення третьої особи у справі №440/11229/25 задоволено. Залучено до участі у справі №440/11229/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.
02 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення третьої особи /а.с. 63-65/, у яких представником Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області зазначено, що органи Державної казначейської служби України не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно статті 45 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення (органи, які контролюють справляння надходжень бюджету) покладено обов'язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України. Враховуючи вищевикладене, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, здійснюється органом Казначейства за відповідним поданням контролюючого органу з дотриманням процедури і умов, встановлених у статтях 45 Бюджетного кодексу України, 43 Податкового кодексу України.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
21 лютого 2025 року, між ОСОБА_2 , що діє від імені ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Степанчук Н.О. та зареєстрований в реєстрі за №326, за умовами якого продавець (в особі представника) передає належну їй квартиру у власність покупцю, а покупець приймає у власність квартиру і сплачує за неї обговорену грошову суму. Квартира, що відчужується за цим договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 15/.
Продаж квартири вчинено за 1208720,00 грн., що є еквівалентом 29000,00 доларів США, згідно офіційного курсу на день укладення цього договору (пункт 11 договору) /зворот а.с. 15/.
При укладенні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 12087,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.4208634332.1 від 21 лютого 2025 року, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 16/.
ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою від 18 квітня 2025 року /зворот а.с. 17, а.с. 18/, у якій просила, зокрема, сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 21.02.2025 у розмірі 12087 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки від 21.02.2025 №0.0.4208634332.1.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 02 травня 2025 року №1000-0504-8/59774 /зворот а.с. 18/ позивача повідомлено про відсутність підстав для повернення коштів, оскільки ОСОБА_1 не надано всіх необхідних документів для повернення збору, зокрема, довідки про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року та перебування особи у черзі на одержання житла.
Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12087 грн. 20 коп., оформленою листом ГУ ПФУ у Київській області від 02 травня 2025 року №1000-0504-8/59774, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок №1740, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а, який підлягає врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №423156999, сформованою 17.04.2025, підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вперше придбала житло /а.с. 17, зворот а.с. 39/.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше чи відсутності у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (надалі - Порядок № 787, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема: зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання у відзиві на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (далі по тексту - Порядок №396) визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Відтак, це Положення №396 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тому суд критично оцінює доводи відповідача у листі від 02 травня 2025 року про не подання позивачем до ГУ ПФУ у Київській області документів, визначених пунктом 20 вказаного Положення №396, зокрема, довідок про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року та перебування у черзі на одержання житла, оскільки у позивача відсутній обов'язок подання таких документів до ГУ ПФУ у Київській області.
Слід також зазначити, що філією Полтавського обласного управління територіального відокремленого безбалансового відділення №10016/0171 АТ "Ощадбанк" видано ОСОБА_1 довідку від 02.07.2025 вих.№1408 про те, що вона не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 19/.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у підготовці подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому є неправомірними.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у підготовці подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12087 грн. 20 коп. (дванадцять тисяч вісімдесят сім гривень двадцять копійок), сплаченого згідно платіжної інструкції АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.4208634332.1 від 21 лютого 2025 року.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп., що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції №51429615 від 13.08.2025 /зворот а.с. 22/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 25/.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (вул. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196, ідентифікаційний код 37955989), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у підготовці подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12087 грн. 20 коп. (дванадцять тисяч вісімдесят сім гривень двадцять копійок), сплаченого згідно платіжної інструкції АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.4208634332.1 від 21 лютого 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич