Справа № 420/8827/25
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
1.Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби з 16.12.2017 по 07.05.2021, за виключенням вже виплаченої частини індексації.
2.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16.12.2017 по 07.05.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): з 16.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 30.09.2020 - березень 2018 року, з 01.10.2020 по 07.05.2021 - жовтень 2020 року з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити йому її недоотриману частину.
3.Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період військової служби з 01.01.2019 по 07.05.2021 (включно) щомісячного грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні зі служби 07.05.2021 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
4.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2019 по 07.05.2021 (включно) в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 07.05.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт; а також здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 16.12.2017 по 07.05.2021, що були нараховані під час звільнення 07.05.2021, в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що перебував на військовій службі у Відповідача з 16.12.2017 по 07.05.2021. Однак, за вказаний період військової служби у в/ч НОМЕР_1 Позивачу була нарахована та виплачена не в повному обсязі індексації грошового забезпечення. У зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, яка набрала чинності 03 листопада 2020 року та внесла зміни до постанови № 704 і почала діяти з 01 жовтня 2020 року, індексація грошового забезпечення Позивача мала проводитися із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 16.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 р., в період з 01.03.2018 по 30.09.2020 - березень 2018 р., в період з 01.10.2020 по 07.05.2021 - жовтень 2020 року. Крім того, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення Позивача здійснювалась Відповідачем без урахування норм абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Не застосування зазначених правил призвело до недонарахування та неповної виплати Позивачу індексації, що є протиправним, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому порушує його законні права та інтереси.
Також, позивач вказує на те, що у період з 01.01.2019 по 07.05.2021 Відповідач нараховував грошове забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що є протиправним. В таких діях Відповідача вбачається порушення нарахування та виплати Позивачу щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 01.01.2019 по 07.05.2021 при звільненні з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
У своїх доводах відповідач зазначив, що відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 року №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, в тому числі і з врахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року (до цього, протягом 2015 року військовослужбовці військової служби за контрактом, в тому числі і позивач, отримували премію в розмірі 90%). В подальшому, наказом Міністерства оборони України №44 від 27.01.2016 року "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України №60 від 08.02.2016 року "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року №44" врегульовано розмір грошового забезпечення військовослужбовців на 2016 рік. Згідно з рішенням Міністра оборони України від 15.02.2017 року №1223/з/12 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям у 2017 році здійснювалась на рівні 2016 року. Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 29.01.2018 року №248/3/9/172, розмір місячного грошового забезпечення у 2018 році залишився на тому ж рівні (до 01 березня 2018 року - набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" - чергового підвищення грошового забезпечення).
Таким чином, відповідач вважає, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078.
Загалом, військова частина НОМЕР_1 вважає, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 07.05.2021 року включно не є порушеним, а тому позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року відповідач зазначає, що відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Застосування актуального показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня кожного календарного року, а не того показника прожиткового мінімуму, який був визначений рішенням Кабінету Міністрів України (у даному випадку 1762,00 грн. за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704) суперечить Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік».
Відповідач вказує на те, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. А тому, відповідач діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Також, відповідач вважає, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень Відповідача.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 з 16.12.2017 по 07.05.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.12.2017 №260 Позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 16.12.2017.
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2021 № 116 старшого сержанта ОСОБА_2 , головного сержанта взводу матеріального забезпечення механізованаго батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 04 травня 2021 року № 88-РС, з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 07 травня 2021 року справи та посаду здав. З 07 травня 2021 року виключити із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення військової частини та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 07 років 05 місяців 22 дня, безперервна 07 років 05 місяців 22 дня, пільгова 01 рік 05 місяців 08 днів, у вислугу років не зараховується.
Також, згідно вказаного наказу командира в/ч НОМЕР_1 №116 від 07.05.2021, наказано:
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в 2018 році за 05 днів, в 2019 році за 30 днів, в 2020 році за 10 днів, в 2021 році за 10 днів;
- на підставі рішення Міністра оборони України від 14 листопада 2019 року №17709/3, статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їx cоціального захисту» виплатити грошову компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за 2017-2021 роки;
- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у сумі 11827 гривень 15 копійок;
- виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, відповідно порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у сумі 810 гривень 00 копійок;
- виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 31088 гривень 94 копійки.
Листом №1059 від 17.02.2025 військовою частиною НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит №232-3 від 30.01.2025, №3110 від 12.02.2025 року представнику позивача надано належним чином завірені картки особового рахунку, та копії наказу №260 від 18.12.2017 року та №116 від 07.05.2021 року військовослужбовця ОСОБА_1 за період служби з 16.12.2017 по 07.05.2021 року.
Також, у листі повідомлено, що розмір прожиткового мінімуму який був застосований при розрахунку грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 07.05.2021 року складав 1762 грн.
Із наданих військовою частиною НОМЕР_1 карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 № 1927, №1853, №2358 та №2267 вбачається, що розрахунок грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки проводився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, а саме 1762,00 грн.
Також, згідно вказаних карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася у наступних розмірах: за грудень 2018 р. в сумі 71,08 грн., за лютий 2019 р. в сумі 71,08 грн., за березень 2019 р. в сумі 205,55 грн., за квітень-червень 2019 р. в сумі 134,47 грн щомісячно, за липень-жовтень та грудень 2019 року в сумі 206,72 грн щомісячно, за січень-липень 2020 р. в сумі 216,51 грн щомісячно, за серпень-грудень 2020 р. в сумі 226,29 грн щомісячно, за січень 2021 р. в сумі 233,81 грн, за лютий-квітень 2021 р. в сумі 331,42 грн щомісячно, за травень 2021 р. в сумі 415,41 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача, які виразились у нараховуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у спірному періоді не у повному обсязі, а також у здійсненні обрахунку і виплаті позивачеві грошового забезпечення та виплат при звільненні виходячи із розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, а саме пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.
Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року уже не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Також, слід зазначити, що питання застосування п.4 Постанови КМ України №704 при вирішення спорів неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22 суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Також суд зазначає, що додатком 16 до Постанови №704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Також Постановою №704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, тощо, розрахунковою величиною яких є саме розмір посадового окладу та окладу за військовим званням(п.5 Постанови №704).
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року, визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, а відтак і інших складових грошового забезпечення, позивача мало б здійснюватися військовою частиною НОМЕР_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
Водночас, як було встановлено судом з матеріалів справи, при розрахунках та виплаті протягом 2020-2021 рр. складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, та інш.) позивача, відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018, який становить - 1762,00 грн., що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Таким чином, застосовуючи при обчисленні складових грошового забезпечення позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 у період з 01.01.2020 по 07.05.2021 року, відповідач діяв протиправно, не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже в указаній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, суд враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції на час дії спірних правовідносин, (далі-Порядок №260) інші види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою.
Так, у відповідності до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п.1,7 розділу ХХIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Також, відповідно до п.3, 6 розділу XXXI Порядку №260 іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
З наведених положень вбачається, що розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також виплат при звільненні (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки) визначається виходячи із розміру грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, та інших складових грошового забезпечення, які розраховуються від прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року.
Відтак, розміри щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також виплат при звільненні (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки) позивача за період його служби з 01.01.2020 по 07.05.2021 підлягають обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
За наведених обставин, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату за період з 01.01.2020 по 07.05.2021 ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, розрахованих виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а саме у спірних правовідносинах станом на 01.01.2020р., 01.01.2021р.).
Отже, вимоги позивача у цій частині слід задовольнити.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання грошового забезпечення, виплаченого йому у період з 01.01.2020 року по 07.05.2021, та виплат при звільненні, розрахованих із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, не доводять правомірності його дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період, розрахованого із застосуванням в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. та спростовуються викладеним вище.
Щодо вимоги позивача про зобов?язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019, суд зазначає, що у рішенні судом, враховуючи правові позиції Верховного Суду, було наведено аналіз чинного законодавства, згідно якого пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 правомірно було здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Тому у вказаній частині позовні вимоги є необгрунтованими, та не підлягають задоволенню судом.
Також, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, що була нарахована під час звільнення, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий й захист військовослужбовців та члені їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 порядку визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
З наведених положень вбачається, що розмір грошової компенсації визначається від вартості речового майна, що належало до видачі військовослужбовцю відповідно до норм забезпечення.
Відтак, розмір грошової компенсації за неотримане речове майно не залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а тому вимоги про перерахунок такої компенсації є безпідставними та не підлягають задоволенню судом.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16.12.2017 по 07.05.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): з 16.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 30.09.2020 - березень 2018 року, з 01.10.2020 по 07.05.2021 - жовтень 2020 року з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078).
За приписами ст.1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
До об'єктів індексації, у розумінні п.2 Порядку № 1078 віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних соціальних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх роботодавців.
Водночас, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За усталеною судовою практикою (зокрема Верховного Суду) застосування законодавства у правовідносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення, обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, враховуючи те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 чітко визначені правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на відповідача, суд вважає, що позивач має право на виплату їй індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Що стосується застосування в якості базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, суд виходить з наступного.
Виходячи з приписів п. 5 Порядку № 1078, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015 - застосовується з 01.12.2015) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
За вказаного, саме місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення службовців.
Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21 та від 23.03.2023 справа № 400/3826/21.
Суд враховує, що 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови.
Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Лише 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, визначення базового місяця залежить тільки виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року та не змінювалось до набрання чинності (а саме до 01.03.2018р.) постановою КМ України №704 від 30.08.2017р.
Суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) та обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078, з посиланням на телеграму від 31.12.2015 року №248/3/1/1150, якою в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, в тому числі і з врахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року.
Адже, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
З прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися, та продовжували визначатись відповідно до Постанови №1294.
Доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, яке відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене вище, для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, тому для цілей вирішення спору у даній справі, базовим місяцем нарахування індексації за період з 16.12.2017 по 28.02.2018 - є січень 2008 року.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 16.12.2017 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008.
При цьому, відповідачем також не доведено, що ним здійснено було за спірний період нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця січня 2008.
Також суд зауважує, що у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, року відбулося підвищення розміру посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018.
Відтак, березень 2018 року є базовим місяцем для визначення поточної індексації.
Як встановлено судом із карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася у наступних розмірах: за грудень 2018 р. в сумі 71,08 грн., за лютий 2019 р. в сумі 71,08 грн., за березень 2019 р. в сумі 205,55 грн., за квітень-червень 2019 р. в сумі 134,47 грн щомісячно, за липень-жовтень та грудень 2019 року в сумі 206,72 грн щомісячно, за січень-липень 2020 р. в сумі 216,51 грн щомісячно, за серпень-грудень 2020 р. в сумі 226,29 грн щомісячно, за січень 2021 р. в сумі 233,81 грн, за лютий-квітень 2021 р. в сумі 331,42 грн щомісячно, за травень 2021 р. в сумі 415,41 грн.
Відтак, поточна індексація позивачу не виплачувалася з 01.03.2018. Права позивача на її отримання в повному обсязі з 01.03.2018 є порушеними. А тому вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд враховує, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, в тому числі «індексації-різниці».
Згідно з абз.1 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018р.
Абз.2 п.5 Порядку №1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Так, відповідно до абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%.
В свою чергу, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у березні 2018 року (у разі підвищення посадового окладу у січні 2008 року) становить 253,3%, що неодноразово встановлювалось та підтверджувалось Верховним Судом у послідовній практиці з розгляду аналогічних спорів.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 р. складав - 1762,00 грн. Отже, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Суд зазначає, що такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.2022р. у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інш.
Як вбачається із картки особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 за 01/2018-12/2018, розмір грошового забезпечення за лютий 2018 року (згідно картки виплачений у березні 2018) складає 7529,45 грн, а за березень 2018 року (згідно картки виплачений у квітні 2018) складає 7882,88 грн. Розмір підвищення доходу складає 345,43 грн.
Виходячи з викладеного, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації в березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Таким чином, з 01.03.2018 позивач має право на отримання індексації-різниці, визначеної з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Військової частину НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) з 01.10.2020 по 07.05.2021 - жовтень 2020 року, яка обгрунтована тим, що 03 листопада 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, якою внесено зміни до постанови № 704 та якою затверджено з 01 жовтня 2020 року нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів, тобто відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців, які діяли з березня 2018 року, суд зазначає наступне.
28 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704», якою у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704: підпункт 3 пункту 6, який визначає розмір доплати за вчене звання, викладено у новій редакції, примітки до додатків №№1,12,13 викладені у нових редакціях, а також додаток №14 «Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» викладено у нових редакціях.
Отже, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови не відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Враховуючи те, що підставою для встановлення базового місяця для проведення індексації є підвищення посадових окладів, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у вказаній частині.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності дій у спірних правовідносин в частині неповного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Стосовно посилань на дискреційні повноваження відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд наголошує, що відповідач здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень стосовно визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених законом межах.
Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши спірні обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх часткового задоволення.
З приводу стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із ч.1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частино 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, сторона, яка клопоче про розподіл таких витрат, подає до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії:
-договору про надання професійної правової допомоги від 03.09.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Берзінь С.Л., відповідно до п.1, 4.1, 4.2 якого, адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правової допомоги (адвокатські послуги) Клієнту та виконувати пов'язані з цим доручення Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов'язані з її (їх) наданням та необхідні для виконання цього Договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату, визначеного п. 4.4.-4.5. цього Договору, у порядку та строки, узгоджені Сторонами та/або цим Договором. Ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надані послуги професійної правничої допомоги Адвоката (винагороди, гонорару), фактичних витрат, пов'язаних з їх наданням (судовий збір, поштові витрати, проїзд транспортом, проживання у готелі, канцелярські витрати, тощо), а також з гонорару успіху за досягнутий результат, визначений п. 4.4.-4.5. Договору. Розмір плати за кожну окрему послугу професійної правничої допомоги (комплексу або пакета таких послуг) Адвоката визначається за домовленістю Сторін.
- акт надання послуг від 18.03.2025, згідно якого адвокатом надані послуги по складанню та поданню адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, супровід справи у суді, загальною вартістю 8000 грн.
- квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.03.2025, згідно якої ОСОБА_1 по договору про надання правової допомоги від 03.09.2024 сплачено адвокату Берзінь С.Л. 8000 грн.
З огляду на надані документи, загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом даної справи у суді першої становить 8000 грн..
Висновуючись з даного приводу суд зазначає, що згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу суд доходить висновку, заявлені витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально, отже позивач має право на компенсацію таких.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги у зв'язку з розглядом даної справи, суд звертає увагу, що відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19) тощо, в яких зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною, зміст позовної заяви та обсяг наданих до суду документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для складання та подання до суду позовної заяви у цій справі, види адвокатських послуг охоплюються однією послугою в акті наданих послуг, що стосується підготовки та подачі до суду позову.
Суд також враховує, що дана адміністративна справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні без призначення відкритого судового засідання, без виклику та участі представників сторін, а також і те, що суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши надані позивачем документи на підтвердження, понесених позивачем витрат на правничу допомогу, виходячи із передбачених законодавством наведених вище критеріїв, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу, у розмірі 8000 грн, є необґрунтованою та не співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), не відповідає розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому підлягає зменшенню.
Відтак, з огляду на предмет позову, виходячи з критерію пропорційності, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 16.12.2017 по 07.05.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 07.05.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 07.05.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 07.05.2021 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 07.05.2021, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, визначених з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, що розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА