Справа № 420/19340/25
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 , що підлягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці за періоди з 01.01.2024 року по 30.04.2025 року у розмірі 71410,40 грн., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю за періоди з 01.01.2024 року по 30.04.2025 року у розмірі 71410,40 грн., з урахуванням вимог абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з віськовою агресією Російської Федерації проти України;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.06.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із відповідними доказами.
24.06.2025 року (вх. № ЕС/63782/25) позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 30.06.2025 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виплатити грошове забезпечення у повному обсязі, однак відповідного розрахунку здійснено не було.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 30.06.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виплатити грошове забезпечення у повному обсязі, однак відповідного розрахунку здійснено не було.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_4 з 09.06.2022 року по 31.08.2024 року. З 01.09.2024 року по теперішній час позивач проходить військову частину у Військовій частині НОМЕР_2 та йому не в повному обсязі нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, яке гарантоване чинним законодавством України.
Позивач звернувся до відповідача із проханням виплатити грошове забезпечення у повному обсязі, однак відповідної виплати проведено не було.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Постанова № 704 вступила в дію 01 березня 2018 року, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної індексації та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як вже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21.
Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_4 з 09.06.2022 року по 31.08.2024 року. З 01.09.2024 року по теперішній час позивач проходить військову частину у Військовій частині НОМЕР_2 , тобто станом на березень 2018 року позивач не проходив військову службу, та відповідно права на індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року не мав, що не заперечується й самим позивачем.
Враховуючи положення абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 та фактичні обставини спірних правовідносин, позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки індексація йому у місяці підвищення доходу (у березні 2018 року) не виплачувалась, а отже відсутня сума індексації для розрахунку індексації-різниці.
На момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №704, позивач не проходив військову службу та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та дослідити перевищення розміру підвищення доходу суми можливої індексації, оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.
Крім того, застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
На підставі викладеного, оскільки законодавчого підвищення посадового окладу позивача протягом спірного періоду не відбулося (останнє підвищення для військовослужбовців було на підставі постанови №704 з 01.03.2018, коли позивач ще не проходив службу), а тому правові підстави для нарахування та виплати йому індексації-різниці, про яку йдеться в абзацах 4-6 пункту 5 Порядку №1078, відсутні.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078, для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
За таких обставин, суд вважає, що позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки за спірні періоди проходження служби (з 01.01.2024 по 30.04.2025) не мало місце підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не виникло обов'язку порівнювати суму підвищення доходу з нарахованою за цей місяць позивачеві індексацією.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема від 30 серпня 2017 року № 704, а саме примітки до додатка 1 викладено в такій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.».
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: « 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.»
Разом з цим, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно наявного в матеріалах справи адвокатського запиту №87 від 10.05.2025 року до Командира в/ч НОМЕР_5 , адвокат просив надати наступні документи та інформацію:
витяг з наказу про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини;
довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
витяги з бойових розпоряджень/наказів, які виконувала особа;
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), де зафіксовано участь особи;
копії/витяги з рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, де зафіксовано участь особи;
картки особового рахунку за весь період проходження служби із зазначенням сум та видів нарахованого та сплаченого грошового забезпечення;
витяги з наказів про оголошення таким, що самовільно залишив місце несення служби та виключення з котлового, речового та грошового забезпечення;
витяг з наказу про початок службового розслідування за фактом самовільного залишення місце несення служби, акт службового розслідування, інші матеріали службового розслідування, наказ про завершення службового розслідування;
витяг з наказу про призупинення військової служби;
повідомити про причини та підстави невиплати грошового забезпечення в тому числі додаткової винагороди) за період з 01 по 31.03.2025 року та з 01 по 30.04.2025 року.
Відповіді на вказаний запит до матеріалів справи надано не було.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно із статтею 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до підпункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п'ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов'язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Особливості набуття статусу учасника бойових дій під час дії воєнного стану визначені статтею 6-1 Закону №3551-XII.
Так, згідно із цією статтею в редакції станом до 28.06.2024, під час дії воєнного стану військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового і начальницького складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, військовослужбовці Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України під час дії воєнного стану, виконуючи бойові завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій, незалежно від тривалості виконання таких завдань, або брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, набувають статусу учасника бойових дій на підставі довідки або відомостей про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Довідка про безпосередню участь у бойових діях) у формі та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
В такому ж порядку статус учасника бойових дій набувають особи з числа осіб, зазначених в частині першій цієї статті, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у тому числі за межами України, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з пораненням, контузією, каліцтвом, пов'язаних із виконанням бойових завдань під час ведення бойових дій.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, які за посадами, що вони займають, належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або залучені до конфіденційного співробітництва із цими органами, набувають статусу учасника бойових дій у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до розвідувальних органів України, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Уповноважені особи військових частин зобов'язані в п'ятиденний строк після дати закінчення реалізації бойового наказу (розпорядження) сформувати Довідку про безпосередню участь у бойових діях та внести відомості про підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та виконання бойових завдань безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій до Реєстру. У разі неможливості внесення зазначених відомостей в електронній формі Довідка про безпосередню участь у бойових діях у цей же строк направляється у паперовій формі до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Один примірник Довідки про безпосередню участь у бойових діях у паперовій формі надається військовослужбовцю.
Обробка персональних даних учасників бойових дій у Реєстрі здійснюється держателем Реєстру з додержанням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про розвідку" в частині запобігання розкриттю інформації про належність осіб до розвідувальних органів України та захист безпеки інформації про такі органи та їх діяльність.
Відомості про безпосередню участь у бойових діях зберігаються у відокремленому програмному модулі Реєстру.
Статус учасника бойових дій набувається автоматично після формування витягу разом із унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) із застосуванням засобів Реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Держатель Реєстру чи інші уповноважені органи або особи несуть відповідальність за своєчасність набуття статусу учасника бойових дій та формування витягу разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) на підставі даних Реєстру.
За бажанням військовослужбовця розпорядник Реєстру чи інші уповноважені органи або особи видають йому посвідчення учасника бойових дій у паперовій формі або в електронній формі в порядку, визначеному статтею 18 цього Закону.
Для отримання пільг та/або послуг учасники бойових дій використовують Реєстр відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" або унікальний електронний ідентифікатор (QR-код, штрих-код, цифровий код), або Довідку про безпосередню участь у бойових діях, або посвідчення учасника бойових дій у паперовій або електронній формі.
Контроль за наданням статусу учасника бойових дій через Реєстр здійснюється міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб у період дії статтею 6-1 Закону №3551-XII в редакції закону до 27.06.2024 включно, визначав Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (далі - Порядок №413).
Згідно п. 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва).
Пункт 4 Порядку № 413 визначає перелік документів, які є підставою для надання особі статусу УБД, які приймали безпосередню участь у Заходах, зокрема, довідка за формою згідно з додатком 6 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України, яка викладена в новій редакції та затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887.
За змістом форми довідки (додаток 6 до Порядку № 413), остання видається на підставі та із зазначенням документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
За статтею 6-1 Закону №3551-XII в редакції Закону № 3783-IX від 05.06.2024 (діє з 28.06.2024) у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 цього Закону (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, статус учасника бойових дій надається незалежно від тривалості виконання таких завдань на підставі відомостей, що підтверджують виконання особою таких завдань (далі - Відомості), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та з урахуванням положень цієї статті.
Уповноважені особи військових частин зобов'язані в п'ятиденний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) внести Відомості до Реєстру. У разі неможливості внесення Відомостей до Реєстру уповноважені особи військових частин надають такі Відомості у той самий строк у порядку, визначеному актами центральних органів виконавчої влади, при яких утворюються комісії, до уповноваженого підрозділу, що забезпечує роботу комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, органу військового управління за підпорядкованістю, який зобов'язаний внести їх до Реєстру в п'ятиденний строк з дня отримання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відомості зберігаються у відокремленому програмному модулі Реєстру.
Якщо Відомості, які вносяться до Реєстру, відповідають умовам та критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, статус учасника бойових дій надається в автоматичному режимі засобами Реєстру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо Відомості, які вносяться до Реєстру, не відповідають умовам та критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, то статус учасника бойових дій надається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій на підставі витребуваних (отриманих) в уповноваженого органу або особи відповідних Відомостей (документів) у рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Для отримання публічних (електронних публічних) послуг інформація про статус учасника бойових дій отримується та/або підтверджується за допомогою Реєстру відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг".
Контроль за наданням статусу учасника бойових дій через Реєстр здійснюється міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витяг із Реєстру щодо внесених до Реєстру Відомостей та виданих документів формується засобами Реєстру з унікальним електронним ідентифікатором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За бажанням особи, якій надано статус учасника бойових дій, посвідчення учасника бойових дій видається такій особі у порядку, передбаченому статтею 18 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 р. № 837 Порядок №413 викладено у новій редакції.
Пункт 1 Порядку №413 доповнено другим абзацом такого змісту: дія цього Порядку не поширюється на процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, визначених у статті 6-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон).
Процедуру надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій особам, які у період воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях визначає Порядок надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях визначає порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2024 р. № 1041 (далі - Порядок №1041).
Цією ж постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2024 р. № 1041 затверджено зміни, що вносяться до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме - абзац другий пункту 1 викладено в такій редакції: Дія цього Порядку не поширюється на процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, визначених у статті 6-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон), крім випадків, визначених Порядком надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2024 р. № 1041.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1041 підставою для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій засобами Реєстру є:
1) для осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, - відомості, що підтверджують виконання особою бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - відомості), перелік яких визначено підпунктом 1 пункту 6 цього Порядку;
За пунктом 6 Порядку №1041 відомостями, які вносяться до Реєстру для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій, є:
1) для осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, відомості про:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності);
зміну прізвища, власного імені, по батькові (за наявності);
стать;
посаду, яку обіймає (обіймав) згідно з штатом у період виконання бойових (службових, спеціальних) завдань;
військове (спеціальне) звання;
дату народження;
реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
серію та/або номер паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (не обов'язково);
контактні дані (номер телефону та адреса електронної пошти) (за наявності);
орган сектору безпеки і оборони, до якого належить військова частина (орган, підрозділ), або підприємство, установа, організація;
військову частину (орган, підрозділ), підприємство, установу, організацію, у якому проходить службу особа;
період виконання бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях;
місце виконання бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях;
дату та номер наказу командувача угруповання, командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу), керівника підприємства, установи, організації, в якому проходить службу особа, про прибуття до складу сил та засобів відповідних сил оборони або в район ведення воєнних (бойових) дій для виконання особою службових (спеціальних) завдань;
назву, дату реєстрації та реєстраційний номер (індекс) не менш як одного з документів, які підтверджують виконання особою бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, - бойові донесення, журнали бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтові журнали, польотні листи або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що підтверджує їх отримання спричиненими діями противника, відомості про виконання розвідувальних заходів, накази про залучення сил і засобів ДСНС до виконання завдань (робіт) в районах ведення воєнних (бойових) дій, книги служби, відомості про виконання службових (спеціальних) завдань, протоколи проведення службових (спеціальних) завдань.
Умовою внесення до Реєстру відомостей, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, є початок виконання особою бойового наказу (розпорядження) або службового (спеціального) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, а критерієм - відповідність відомостей про період та місце виконання бойового (службового, спеціального) завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях відомостям з довідника або переліку.
Згідно пункту 7 Порядку 1041 відомості, перелік яких визначено пунктом 6 цього Порядку, у п'ятиденний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) або службового (спеціального) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях вносяться до Реєстру уповноваженою особою військової частини, у складі якої виконувала бойові (службові, спеціальні) завдання, або до якої прибула для виконання в районах ведення воєнних (бойових) дій службових (спеціальних) завдань особа, зазначена у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, або в оперативному підпорядкуванні якої перебуває (перебувало) добровольче формування територіальної громади, членом якого була особа, зазначена у підпункті 2 пункту 5 цього Порядку.
У разі неможливості внесення відомостей до Реєстру уповноважена особа військової частини у п'ятиденний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) або службового (спеціального) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях подає відомості у порядку, визначеному актами Міноборони, МВС, Мін'юсту, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро, до уповноваженої особи комісії (уповноваженого підрозділу), які зобов'язані внести їх до Реєстру в п'ятиденний строк з дня отримання.
Обробка і захист інформації в Реєстрі здійснюється користувачами електронного кабінету з додержанням вимог Законів України Про захист персональних даних, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах та Про публічні електронні реєстри.
Відомості зберігаються у відокремленому програмному модулі Реєстру.
За пунктом 8 Порядку №1041 відомості вносяться до Реєстру уповноваженою особою військової частини (уповноваженою особою комісії) після проходження електронної ідентифікації та автентифікації з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та дає змогу однозначно встановити уповноважену особу військової частини (уповноважену особу комісії).
Після внесення відомостей засобами Реєстру та накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відомості блокуються для редагування.
Статус учасника бойових дій вважається наданим в автоматичному режимі із застосуванням програмних засобів Реєстру, якщо про це в Реєстрі обліковано відповідний запис.
Повідомлення про набуття статусу учасника бойових дій надсилається засобами Реєстру:
особі, яка набула статусу учасника бойових дій (за наявності в Реєстрі відомостей щодо електронної пошти такої особи);
користувачу електронного кабінету для подальшого інформування про це особи, яка набула статусу учасника бойових дій (у разі відсутності в Реєстрі відомостей щодо електронної пошти такої особи).
Позивач просить суд, визнати протиправними дії відповідача, що виразилася у невидачі позивачеві довідки форми додатку №6, затвердженої Постановою КМУ №713 від 20.08.2014 року.
Правовову норму, яка би передбачала обов'язок відповідача видати таку довідку, а також витяги з журналів фіксації виконання позивачем службових завдань в зоні активних бойових дій та/або у формі неналежної фіксації виконання позивачем службових завдань в зоні активних бойових дій, у позові не зазначає.
Суд звертає увагу, що до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку ведення військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану" від 5 червня 2024 року № 3783-IX, до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" стаття 6-1 встановлювала обов'язок військової частини в п'ятиденний строк після дати закінчення реалізації бойового наказу (розпорядження) сформувати Довідку про безпосередню участь у бойових діях та внести відомості про підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та виконання бойових завдань безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій до Реєстру.
Також містила вказівку про те, що у разі неможливості внесення зазначених відомостей в електронній формі Довідка про безпосередню участь у бойових діях у цей же строк направляється у паперовій формі до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Один примірник Довідки про безпосередню участь у бойових діях у паперовій формі надається військовослужбовцю.
Натомість стаття 6-1 в такій редакції діяла до 27.06.2024 включно.
З 28.06.2024 року обов'язок військової частини в п'ятиденний строк після дати закінчення реалізації бойового наказу (розпорядження) сформувати Довідку про безпосередню участь у бойових діях відсутній. Відсутній обов'язок також і надавати таку довідку в одному примірнику військовослужбовцю.
При цьому, в наявних матеріалах справи адвокатському запиті відповідачем не ставилось питання про отримання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (по формі, передбаченій у додатку 6 до Постанови Кабінету Міністрів України №413.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла на момент проходження військової служби позивачем), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За таких обставин, суд не бере до уваги твердження позивача, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., свідчить про безпосередню участь у бойових діях, а тому суд вважає позовні вимоги заявлені поза межами змісту ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої, завданням адміністративного судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.