Справа № 420/25408/25
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головне управління ДПС в Одеській області щодо відмови в реєстрації як платника єдиного податку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 заборгованість з єдиного податку у розмірі 40 799, 83 грн. та поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку;
- стягнути моральну шкоду з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень).
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням суду у справі №420/11420/22 відмовлено в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40799,83 грн. з єдиного податку з фізичних осіб. У зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення реєстрації діяльності ФОП. Листом відповідач відмовив у поновленні реєстрації та зазначив, що в рішенні у справі №420/11420/22 не зобов'язано ДПС до скасування заборгованості у сумі 40 799, 83 грн в інтегрованій картці платника по єдиному податку. Також позивач зазначає, що в інтегрованій картці платника єдиного податку досі наявна інформація про заборгованість зі сплати єдиного податку у розмірі 40 799, 83 грн. Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся з цим позовом до суду.
14.08.2025 року від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач має податкову заборгованість перед державним бюджетом ,що підтверджується даними Інтегрованої картки платника податків (ІКП). Сума заборгованості становить 40799,83 грн. Оскільки предметом розгляду адміністративної справи № 420/11420/22 є позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з платника податків ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 40 799,83 грн, а не питання коригування даних інтегрованої картки платника податків, резолютивна частина рішення суду не містить положень зобов'язального характеру, а лише відмовляє контролюючому органу у стягненні податкового боргу. Додатково повідомляємо, через наявність у заявника податкового боргу, реєстрація платником єдиного податку неможлива, відповідно до п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
01.10.2020 року ФОП ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за півріччя 2020 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет.
20.11.2020 року ФОП ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2020 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет.
02.02.2021 року ФОП ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет.
19.04.2021 року ФОП ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2021 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет.
16.07.2021 року ФОП ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2021 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет.
29 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0104053-1304-1551, яку було направлено на адресу ОСОБА_1 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
05.10.2020 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 2 квартал 2020 року у розмірі 17 793,75 грн.
20.11.2020 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 3 квартал 2020 року у розмірі 3 722,38 грн.
24.02.2021 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 2020 рік у розмірі 8 329,29 грн.
29.04.2021 року та 20.05.2021 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 1 квартал 2021 року у загальному розмірі 15000,00 грн.
28.07.2021 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 2 квартал 2021 року у розмірі 2991,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року у справі № 420/11420/22 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особо-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості у розмірі 40 799,83 грн. з єдиного податку з фізичних осіб на бюджетний рахунок UA198999980314090699000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 18050400, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/18050400, в повному обсязі.
Рішення набрало чинності 22.04.2025 року.
14.03.2025 року позивач звернувся до ГУ ДПС в Одеській області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування для ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%.
Листом від 21.05.2025 року Головне управління ДПС в Одеській області повідомило, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС, станом на день надходження заяви про застосування спрощеної системи оподаткування в інтегрованих картках платника податку - по коду платежу 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» значиться податковий борг у сумі 40 799,83 гри. (у т.ч. залишок несплаченої пені у сумі 1946,27 грн.). Виходячи з вищевикладеного, встановлено недотримання вимог п.п. 299.6.3, п. 299.6 ст. 299 ПКУ, а саме, наявність непогашених податкових зобов'язань/податкового боргу. Таким чином Хаджибейський відділ обслуговування платників Одеської державної податкової інспекція Головного управління ДПС в Одеській області керуючись вимогами ПКУ, відмовляє в реєстрації платника єдиного податку третьої групи з 01.07.2025 року та пропонує повторно надати до відповідного контролюючого органу, з урахуванням всіх зауважень, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у встановлений чинним законодавством строк.
27.05.2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПС і з заявою про видалення з інтегрованої картки платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 заборгованість з єдиного податку у розмірі 40 799, 83 грн.
Листом від 12.06.2025 року ДПС повідомило позивача, що оскільки предметом розгляду адміністративної справи № 420/11420/22 є позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з платника податків ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 40 799,83 грн, а не питання коригування даних інтегрованої картки платника податків, резолютивна частина рішення суду не містить положень зобов'язального характеру, а лише відмовляє контролюючому органу у стягненні податкового боргу. Додатково повідомлено, що через наявність у заявника податкового боргу, реєстрація платником єдиного податку неможлива, відповідно до п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Листом від 09.06.2025 року Головне управління ДПС в Одеській області надало аналогічну відповідь.
Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішені спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291,4 ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
Так, 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група:
фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;
не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Згідно з пп. 291.5.8. п. 291.5 ст. 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Так, згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2. ст. 299 ПК України).
Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 429).
Відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;
є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 затверджений Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок №5).
Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Згідно визначення пункту 1 розд. І Порядку №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники в ІКП, які породжуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників.
Відповідно до пунктів 4-5 розд. І Порядку №5, відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів. Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
Відповідно до п. 1 гл. 1 розд. ІІ Порядку №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП регламентується главою 4 розділу V Порядку №5.
Згідно з п. 1 глави 4 розділу V Порядку №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Згідно з п. 2 глави 4 розділу V Порядку №5, залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:
4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».
Під час часткового скасування формується нове податкове повідомлення-рішення / рішення/ вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.
Під час збільшення зазначених сум у податковому повідомленні-рішенні / рішенні / вимозі та/або рішенні щодо єдиного внеску формується податкове повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані в пункті 2 підрозділу 1 цього розділу).
На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/ зменшення суми.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Висновки суду.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутня заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб, що встановлено в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року у справі № 420/11420/22.
Отже, оскільки у позивача немає законного обов'язку сплачувати недоїмку з єдиного внеску, відображення інформації про існування такого обов'язку є протиправним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, суд доходить висновку, що зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб'єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов'язок прямо передбачений нормативно-правовим актом, отже є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 відомостей щодо заборгованості з єдиного податку у розмірі 40 799, 83 грн.
Що стосується позовних вимог в частині поновлення реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач з 01.01.2016 року по 30.06.2021 року перебував на податковому обліку, як платник єдиного податку обліку та звітності 3 групи за ставкою 5%, а з 01.07.2021 року по теперішній час, перебуває на загальній системі оподаткування обліку та звітності.
Оскільки підставою для відмови у реєстрації платника єдиного податку є наявність у заявника податкового боргу з єдиного податку у розмірі 40799, 83 грн., який сплачений позивачем у повному обсязі, що встановлено в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року у справі № 420/11420/22, яке набрало законної сили 22.04.2025 року, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо відмови у реєстрації позивача як платника єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з Головного управління ДПС в Одеській області у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень), суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).
Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.
Відтак, суд вважає, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо неприведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податку ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 відомості щодо заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 40 799, 83 грн.
4. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо відмови ФОП ОСОБА_1 у реєстрації як платника єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%.
5. Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 14.03.2025 року про реєстрацію як платника єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%.
6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко