16 жовтня 2025 року Справа № 280/4905/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Плужника Максима Валерійовича ( АДРЕСА_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Плужника Максима Валерійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача станом на 01.01.2023 року, з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017 року), п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розміру грошового забезпечення (посадового окладу (тарифний розряд 10); окладу за військовим званням «ст. прапорщик»; відсоткової надбавки за вислугу років - 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; а також з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; та премії - 216% посадового окладу), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії, починаючи з 01.02.2023 року;
зобов'язати відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача станом на 01.01.2023 року, з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017 року), п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розміру грошового забезпечення (посадового окладу (тарифний розряд 10); окладу за військовим званням «ст. прапорщик»; відсоткової надбавки за вислугу років - 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; а також з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; та премії - 216% посадового окладу), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії, починаючи з 01.02.2023 року.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №280/3086/23 була виготовлена довідка №1356/с від 05.09.2024 про розмір грошового забезпечення позивача. Відповідно до зазначеної довідки розмір посадового окладу та окладу за військове звання були визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, в той же час надбавка за особливості проходження військової служби та премія були визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018, тобто з 1762 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушує його права на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 16.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області). Розгляд справи призначено без виклику сторін.
19.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких пенсійний орган посилається на те, що для вирішення питання про наявність у позивача права на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 необхідно встановити, чи відбулось зростання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «По державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні. Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів військовослужбовців, у порівнянні з 01.01.2018, змінився з 01.01.2020 (з урахуванням дати скасування в судовому порядку пункту 4 Постанови №704 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18). За наведених обставин, підстави для видачі довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 01.02.2023 з підстав, з яких заявлено позов (зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року),- відсутні. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
20.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив. в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що усі призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, наведеними вище положеннями Закону чітко регламентовано, що перерахунок проводиться тільки у випадку підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Фактичного підвищення грошового забезпечення для діючих військовослужбовців (пов'язане з підвищенням розмірів посадових окладів, окладів за військові звання) за рішенням Кабінету Міністрів України не відбулось, отже відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсій. Крім того, Міністром оборони України для військовослужбовців було встановлено та доведено телеграмою від 01.02.2023 року №2683 розміри преміювання та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям. Листом заступника Директора Департаменту фінансів МО України від 29.11.2021 року №248/10491 визначено порядок перерахунку грошового забезпечення для подання до органів ПФ України, зокрема у разі якщо судом не визначено конкретного розміру премії, надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям то у довідках зазначати: розмір премії - 10%, розмір надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям - 0%. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також вважає неспівмірним витрати на правничу допомогу.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Щодо строку звернення до суду.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23 дійшов висновку, що в правовідносинах щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не підлягає застосовуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, установлений частиною другою статті 122 КАС України. Застосування вказаного строку матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем право, передбачене статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо проведення такого перерахунку з дати виникнення на нього без обмеження строком в разі, коли перерахунок не проведений із вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Аналогічні за своїм змістом висновки викладені Верховним Суду у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №300/2762/23, від 11 червня 2024 року у справі №160/7961/23, від 12 червня 2024 року у справі №380/25617/23, від 30 липня 2024 року у справі №160/17314/23 та інших.
Отже обмеження строку звернення до адміністративного суду за перерахунком пенсії не застосовується.
Також дане питання було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Щодо суті заявлених вимог.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №280/3086/24, яке набрало законної сили 13.05.2024, було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017), пункту 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розміру грошового забезпечення, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії, за період з 01.02.2022 по 31.01.2022 включно, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії, починаючи з 01.02.2023.
На виконання рішення суду у справі №280/3086/24 відповідачем була виготовлена довідка №1356/с від 05.09.2024 про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії позивача станом на 01.01.2023, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), тарифний розряд 10.
Відповідно до вказаної довідки, грошове забезпечення для нарахування пенсії позивача обчислено станом на 01.01.2023 з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з посадового окладу (2684х1,85) - 4970,00 грн., окладу за військовим званням: ст.. прапорщик (2684х0,58) - 1560,00 грн., надбавки за вислугу років 45% - 2938,50 грн., надбавка за особливості проходження служби 65% - 4033,90 грн., премія 216% - 7041,60 грн., всього для обчислення пенсії - 20544,00 грн.
Вважаючи, що йому не вірно розраховані надбавка за особливості проходження служби та премія, позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив підготувати та направити до третьої особи нову довідку про розмір грошового забезпечення, в якій для розрахунку додаткових видів грошового забезпечення застосовувалась розрахункова величина 2684,00 грн.
Листом від 02.05.2025 за №2922/с ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив позивачу у виготовленні нової довідки та повідомив, що під час складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій відповідно до рішень судів, якими розміри ПО та ОВЗ визначено судом, а розміри додаткових видів грошового забезпечення (премія та надбавка за особливості проходження служби) судом не установлені, додаткові види необхідно обраховувати з ПО та ОВЗ, які визначені виходячи з розміру 1762 гривні. Таким чином, у ІНФОРМАЦІЯ_3 підстав для внесення змін у зазначену довідку немає.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece №07/1995/613/701).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
У Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.
Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №280/3086/23 було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідку про розмір грошового забезпечення позивача за відповідною посадою станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміру грошового забезпечення, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії позивача.
На виконання рішення суду по справі №280/3086/23 відповідач розрахував посадовий оклад позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме: 2684*1,85, що і було відображено у відповідній довідці.
Тобто для розрахунку посадового окладу, відповідачем була застосована розрахункова величина - 2684 грн. (прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023).
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 1 розділу І Порядку №260 встановлено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно з п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (п.1 р. ІІ Порядку №260).
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням (п.1 р. IV Порядку №260).
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків. (п.1 р. VІ Порядку №260).
Військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку класну кваліфікацію, займають посади і виконують службові обов'язки за спеціальністю, щомісяця виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу. (п.1 р. VІІІ Порядку №260).
Розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації (п.2 р. ХІ Порядку №260).
Преміювання також здійснюється у відсотках від посадового окладу (р. ХVІ Порядку №260).
З аналізу зазначених норм права вбачається, що всі види додаткового грошового забезпечення розраховуються у відсотковому розмірі від посадового окладу.
В зв'язку з чим, відповідач розраховуючи оклад позивача з суми 2684 грн., протиправно розрахував додаткові види грошового забезпечення з суми 1762 грн.
Таким чином, позовні вимоги, в цій частині, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо зазначення в рішенні відсотків кожного з видів додаткового грошового забезпечення то
по-перше дане питання не є спірним (щодо відсоткового розміру видів грошового забезпечення зазначених в довідці №1356/с від 05.09.2024 позивач не заперечує);
по-друге дана вимога є передчасною.
Відповідач ще не ухвалював рішення щодо видачі нової довідки на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача, у зазначеній частині, при її видачі будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 14.09.2020 (справа №560/2120/20), від 19.08.2021 (справа №420/3284/20), від 17.09.2021 (справа №580/1285/20), від 06.04.2022 (справа №620/1081/20), від 23.06.2022 (справа №620/1591/20), від 13.03.2023 (справа №620/6368/20) від 30.03.2023 (справа №620/1252/20), від 25.04.2023 (справа №420/8932/20) та інших.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача та третьої особи вищезазначені висновки суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи, питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.
Що стосується судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 30 Закону №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, від 13.05.2022 у справі №320/11366/20 та інших.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також те, що дана справа є справою незначної складності та не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви, розумним розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, є 2000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Плужника Максима Валерійовича ( АДРЕСА_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виготовлення довідки №1356/с від 05.09.2024 про грошове забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 із застосуванням для розрахунку надбавки за особливості проходження військової служби та премії розрахункової величини 1 762,00 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн.), у тому числі надбавки за особливості проходження служби та премії, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано «16» жовтня 2025 року.
Суддя Р.В.Кисіль