15 жовтня 2025 року Справа № 280/5690/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у нерозгляді рапорту і незвільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні рідного батька своєї дружини особи з інвалідністю 1-ої групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 та звільнити його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю - одинокого батька своєї дружини - інваліда 1 -ої групи загального захворювання;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 зробити відповідний розрахунок заборгованості грошового утримання (заробітної плати) військовослужбовця ОСОБА_1 станом на день його звільнення з військової служби і перераховувати на рахунок, в т.ч. і створену заборгованість з дня подачі рапорту по день його звільнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батько дружини позивача є інвалідом I групи. Позивач посилається на те, що він звертався із рапортом 24 березня 2025 року на ім'я командира Військової частини НОМЕР_4 НГУ, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю I групи. Зазначає, що вказаний вище рапорт з березня 2025 року і по дату звернення до суду із позовом не розглянуто відповідачем. Також, вказує про необхідність здійснення перерахунку та виплати його грошового забезпечення за період з дати подання рапорту по дату звільнення позивача з військової служби. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, у зв'язку із чим і звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року відповідачу поновлено та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_2 НГУ.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що позивач з 01 березня 2025 року вважається таким, що самовільно залишив місце розташування військової частини (підрозділу), згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, у зв'язку із чим йому припинено нарахування грошового забезпечення та знято з усіх видів забезпечення. Також вказує, що зв'язку із відсутністю позивача на місці служби та неможливості ним здійснювати подальших активних дій щодо звільнення, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, залишено без розгляду. Відтак, останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
07 серпня 2025 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Також, вказує, що 24 березня 2025 року вимушений був покинути місце служби через різке погіршення тестя. Окрім того, вказує, що відповідач заборгував позивачу грошове забезпечення як мінімум у сумі 82 673,87 грн. за період проходження ним військової служби.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебуває у щорічній оплачуваній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України за призовом під час мобілізації, на посаді командира відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення.
01 березня 2025 року самовільно залишив місце розташування військової частини (підрозділу), згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частини) від 01 березня 2025 року № 65 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частини) від 14 березня 2025 року № 80, у зв'язку із відсутністю на службі понад 10 діб, позивач виведений у розпорядження командира військової частини.
24 березня 2025 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України позивачем направлено рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 1 частини 4 статті 26 Закону 2232-XII у зв'язку із наявності у дружини позивача батька, особи з інвалідністю І групи, який потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Позивач вказує, що рапорт про звільнення з військової служби розглянутий не був, рішення командиром військової частини за результатами розгляду рапорту не прийнято.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України строки дії воєнного стану неодноразово продовжувалися.
Станом на час розгляду справи, строк дії воєнного стану в Україні в чергове продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону №2232-XII визначено підстави для звільнення з військової служби.
Водночас, Закон № 2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статі 4 Закону № 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу, прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Разом з тим, згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої цієї статті Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи
Тобто, для звільнення військовослужбовця з військової служби обов'язковою умовою є підтвердження факту необхідності постійного догляду, зокрема, за батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду, а також відсутності у такої особи інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд.
Відповідно до пункту 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення 1153/2008 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до пункту 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Суд вказує на те, що ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що він звертався із рапортом 24 березня 2025 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 НГУ, в якій він проходить військову службу, у якому позивач просив звільнити його з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю I групи за якою потрібно здійснювати постійний догляд.
У матеріалах справи наявна копія рапорту про звільнення ОСОБА_1 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, на підставі статті 26 Закону України № "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції Закону № 2122-IX від 15 березня 2022 року, у зв'язку х необхідністю здійснення постійного догляду за дієздатною фізичною особою з інвалідністю 1-ої групи, яка потребує щоденного постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд» від 24 березня 2025 року.
Суд зауважує, що на час подання рапорту, відповідно до наказу № 80 від 14 березня 2025 року, позивач виведений у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_4 , що спростовує твердження представника відповідача стосовно порушення позивачем порядку подання рапорту. Тому, позивач правомірно адресував рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_4 , який є його безпосереднім керівником.
Відповідачем отримання рапорту не заперечується. Доказів вчинення дій щодо розгляду рапорту або прийняття відповідного рішення до суду не надано. Тому наявна бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 24 березня 2025 року. Вказане зумовлює необхідність зобов'язання відповідача розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 від 24 березня 2025 року.
З урахуванням підпункту 1 пункту 1.5 «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170 (Інструкція № 170 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170, передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема відповідно до пункту 5 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених судом норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170, які повинні бути вчиненні безпосередньо командуванням Військової частин НОМЕР_4 . Отже, вирішення судом питання щодо звільнення позивача з військової служби, в межах даної справи, є передчасним.
Що ж стосується позовних вимог про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з дня подачі рапорту по день його звільнення, то суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно частин 2, 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція № 200).
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Інструкції № 200, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення припиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про припинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд зазначає, що оскільки з 01 березня 2025 року позивач самовільно залишив Військову частину НОМЕР_2 НГУ та по теперішній час не прибув, підстави для нарахування та виплати йому грошового забезпечення починаючи з 01 березня 2025 року відсутні.
У зв'язку із чим вимоги в частині перерахунку та виплати його грошового забезпечення задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене вище, суд вказує про безпідставність заявлених вимог та відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246 КАС України, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 24 березня 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 24 березня 2025 року.
В іншій частині позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов