про задоволення заяви про відвід судді
16 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8431/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву про ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Закарпатській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.08.07.2024 року № 0006477/07-16-07-04/30104729, № 0006479/07-16-07-04/30104729, № 0006480/07-16-07-04/30104729.
15 жовтня 2025 року позивач подав заяву про відвід судді Плеханової З.Б., яку мотивував тим , що суддя розглядала справи за участю позивача, в яких відмовляла у позовних вимогах, неодноразово відмовляла в забезпеченні позову, відмовляла щодо його участі у справі в якості третьої особи у таких справах: 260/6520/24, 260/1657/21, зазначаючи , що суддя Плеханова З.Б. таким чином прямо заінтересована в результаті розгляду справи № 260/8431/25.Вважає дії судді упередженими щодо заявника .
Вивчивши подану заяву , суддя констатує наступне.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 36 КАСУ суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1989 року у справі "Хаушильд проти Данії", заява № 11/1987/134/188).
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96).
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб'єктивного критерію, але й з об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ від 7 серпня 1996 року у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").
У своєму рішенні у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (рішення від 15 жовтня 2010 року, заява № 16695/04) ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту першого статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
Також у рішенні ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
З огляду на вищевикладене, а також з врахуванням того, що заявник подавав аналогічну заяву по справі № 260/7534/25 і ухвалою судді 29.09.25 року позовну заяву було повернуто , а також задля усунення будь-яких сумнівів з боку позивача у безсторонності головуючої судді по даній справі заява про відвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 40,248 КАСУ суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Плеханової З.Б. у справі № 260/8431/25 задовольнити.
Передати справу № 260/8431/25 для розгляду іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя З.Б.Плеханова